Філософія світ людини
Метафізична та постметафізична доба у європейській гуманістиці
Здобутки та вади європейської гуманістики
Не зачіпаючи всіх аспектів історії європейської цивілізації, можна констатувати з цілковитою певністю: вона, ця історія, відбулася. Хай непросто, з постійними колізіями, драмами, конфліктами, війнами, здобутками і втратами, але усе ж відбулася і продовжує свій часовий відлік. Серед найвідмітніших її ознак було те, що впродовж віків, починаючи з перших кроків, увага до людини, її запитів і надій, її сподівань
Усі згадані процеси, де тісно переплітаються і об’єктивні закономірності, і значні, часом титанічні зусилля суб’єктів життєдіяльності, не могли відчутно не позначитися на виразних характеристиках соціокультурного облаштування, на суспільному самопочуванні та самоусвідомленні конкретних суб’єктів життєдіяльності.
Відповідно кожен новий крок у суспільному поступі, перехід від однієї доби в історії європейської цивілізації до іншої висвічував усе нові й нові грані у становленні людської суб’єктивності та людської природи загалом. Етапні кроки на цьому шляху: відкриття сфери духовного та найперше означення її внутрішньої структури (ще в античні часи); пробудження інтересу до глибин індивідуальної людської душі та розкриття найпотаємніших її закутків із переходом до доби християнства; розгортання багатобарвної палітри людського існування зусиллями культурних діячів Відродження, становлення та ствердження особистості як самосвідомого суб’єкта суспільної життєдіяльності та культури у Новий час. Без усього цього не відбувся б науково-технічний прогрес, плодами якого користуються сотні мільйонів людей. Без цього не могли б розвинутися у таких масштабах мистецтво, література, кіно, телебачення тощо, які сьогодні є теж надбанням усього людства. Найголовніше ж – без такого досвіду шукань і здобутків, надій і втрат, злетів і падінь не було б того, на чому тримається нинішня, хай не зовсім міцна й збалансована, цивілізація. Маємо на увазі віру в людину, в її потенційну можливість постійно стверджувати людино-мірні засади власного існування, в її здатність залишатись людиною за будь-яких обставин.
Звичайно, європейська гуманістика не є однозначною. Особливо гостро це виявилося сьогодні. Високі ідеали доби Просвітництва (ідеали свободи, рівності, братерства, віри в науку й науково-технічний прогрес, у постійне вдосконалення власного соціокультурного середовища) у зіткненнях із реаліями XX століття поставали не такими надійними й міцними, а часом і навпаки. Йдеться і про страхітливі кризи перевиробництва та депресії, й про перманентні війни (аж до світових), і про катастрофічне зниження не лише норм і принципів моралі, але й самоцінності людського життя. Йдеться про авторитарні й тоталітарні режими, які час від часу виникають у різних регіонах планети.
Далі – йдеться про катівні каральних органів, про тюрми і концтабори (що виникли саме у XX столітті), репресії і депортації, цілу низку глобальних проблем і періодичне загострення міжнаціональних стосунків.
Зрештою, йдеться про різновекторні згубні впливи на суспільне самопочування особистості, процеси стерео-типізації, омасовлення, маніпулювання людьми, їхньою поведінкою і психікою, про поглиблення усамітнення, відчуження, монадологізації життя людей, які постійно відчувають стресові навантаження.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)