Розділ 5
СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ
§ 12. Антонімія фразеологічних одиниць
Антонімія належить до семантичних універсалій, проте фразеологічна антонімія, на відміну від лексичної, на сьогодні вивчена значно менше. Певну увагу українським фразеологічним антонімам приділяли Л. Авксентьев, Н. Бабич, Н. Бобух, В. Калашник, Ж. Колоїз, Л. Скрипник. Складність дослідження фразеологічних антонімів полягає в самій природі ФО, семантика яких, крім номінації явищ об’єктивної дійсності, включає емоційно-оцінний, конотативний компонент,
Основними умовами антонімізації фразем В. Калашник та Ж. Колоїз вважають протилежність значення, наявність семантичної опозиції “фразеологізм – фразеологізм” (власне фразеологічна антонімія) і належність усталених сполук до знаків однієї логічної сутності. Іншими словами, фразеологічні антоніми – це щонайменше дві фразеологічні одиниці однієї смислової і логічної сутності з протилежним значенням. Вони позначають одне й те саме явище у різних аспектах, не заперечуючи його, а вказуючи на протилежність дії чи відмінності в якісній оцінці:
Фразеологічна антонімія включає структурно однотипні (організовані за однаковими моделями) і не однотипні (різноструктурні) ФО. Найвиразнішою ознакою Однотипних фразеологічних антонімів є наявність експліцитних лексичних антонімів як структурно-семантичного стрижня надслівних мовних утворень: Серце заговорило (чиє) “у кого-небудь пробудилося почуття кохання” – Серце мовчить (чиє) “хто-небудь залишається байдужим до когось” (заговорило – мовчить), прокидається серце (чиє) – Заснуло серце (чиє), з такого ж тіста – з іншого тіста: “Лунала музика. Весілля Виходило з берегів” (В. Вільний) – “Скільки ще куль із-за рогу просвистать, поки все Ввійде в береги” (О. Гончар). До однотипних звичайно відносять і семантично контрастні вислови з відсутньою лексичною антонімією, але які утворені за однією структурною моделлю: Виграти бій – Промазати справу, хоч у вухо бгай (клади) “дуже лагідний, покірний, податливий” – кіл (кілок) на голові теши (кому) “уживається для підкреслення неможливості переконати вперту або нетямущу людину”, Гнути (згинати) коліна (шию) “виражати покірність; запобігати перед ким-небудь, підлещуватися” – дерти носа “пихато поводитися, чванитися, зазнаватися”, Вибитися з мочі – набратися сил, тертий калач – жовтороте пташеня.
Найпоширенішим виявом антонімічності ФО однотипних структур вважають заперечення: протилежність їх семантики – у наявності компонентів з префіксом Не або ФО з часткою Не. Наприклад, ФСУМ послідовно фіксує їх як антоніми: Народитися під щасливою зіркою (зорею) “бути везучим, щасливим” – Народитися під нещасливою зіркою, стояти на вірному шляху – стояти на невірному шляху, стояти на правильній дорозі – стояти на неправильній дорозі, хоч пальцем торкнути – і пальцем не торкнути. Проте окремі дослідники заперечують антонімічність сполук типу До душі – не до душі, з руки – Не з руки, вважаючи їх одним і тим самим фразеологізмом, ужитим з часткою Не і без неї, оскільки вона не є компонентом ФО й виконує заперечну функцію подібно до лексем (піду – не піду, мій – не мій) . Антонімічними ФО пропонується вважати вирази, в яких заперечна частка є компонентом фразеологізму, і – очевидно, похідні від них – сполуки зі стверджувальним значенням, подані в цій самій словниковій статті: не по зубах (кому, чиїх) “не під силу кому-небудь, не вистачає хисту” – По зубах, каші не звариш (з ким) “не домовитися, не дійти згоди” – зварити кашу. Як бачимо, чіткої межі між цими ФО немає. Не викликає сумніву, наприклад, антонімічність фразем не мати хисту “не розумітися на чомусь” і Мати кебету “розумітися па чомусь” , однак протилежність їх семантики полягає виключно в наявності заперечної частки, оскільки немає відмінності у компонентному складі – лексеми хист і кебета – синоніми. Така невизначеність зумовлена нетотожністю лексичної і фразеологічної семантики, що виявляється в нарізно-оформленості ФО, їх особливому способі подання об’єктивної дійсності.
Ще одна група фразеологічних антонімів однотипної структури включає ФО, до складу яких входять компоненти, що є лексичними антонімами: повна (набита І т. ін.) Кишеня (у кого) – Пустий гаманець, сідати на свого коника (конька) – Злазити з свого коника, є лій у голові (у кого, чиїй) – Порожньо в голові, з’явитися на горизонті – зникнути з горизонту, відчиняти двері (кому, перед ким) – зачиняти двері (кому, перед ким), Власними руками – чужими руками, птах низького польоту – птах високого польоту. Організуючим чинником контрастних відношень фразеологізмів є антоніми різних частин мови, як-от прислівники (гидко – любо): “Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що Й глянути гидко” (І. Нечуй-Левицький); “Зробив таку, що Любо оком глянуть: Що від садка, що збоку, що з фасаду” (О. Підсуха); прикметники (дурний – розумний): “Дурна голова Не полисіє” (М. Номис); “Дуже він…мені подобався, бо був добрий сусід і Розумна голова” (І. Франко); дієслова (підійматися – падати): “Військовий суддя був уже радий, що догодив князеві, й одразу ж відчув, що його акції серед петербурзької знаті Починають підійматися” (О. Добровольський); “Акції Івана Івановича, як глави сімейства, падали з кожним днем, і йому довелось діяти” (М. Білкун); іменники (балачка – мовчанка): “Ми, жінки, цікавіші од вас і не всі любимо тільки справляти балачку про квіти та вишивання” (І. Нечуй-Левицький); “Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить – мовчанку справляє” (Панас Мирний); займенники (цей – той): “Ще забила вона собі голову, що вже не побачить на Цім світі сина” (Г. Григоренко); “Якби хто глянув на нього в ту пору, то, певно, подумав би, що то упир прийшов з Того світу і от-от щезне, лише заспівають треті півні” (М. Коцюбинський); прийменники (за – проти): “Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а поки що треба Гладити за шерстю” (П. Куліш); “Це все він Стриже проти шерсті” (Укр. прислів’я). Пор. фразеологізми-ангоніми у складі одного прислів’я: Ранні пташки росу п’ють, а Пізні – слізки ллють.
Антонімом до вислову не заманити калачем “не звабити, не спокусити кого-небудь ніякими принадами” виступає і ФО і калачем не виманити, і синонімічний йому не викурити і ладаном, що свідчить про тісний зв’язок синонімічних і антонімічних відношень. Останній вираз є прикладом різноструктурних ФО, протилежність семантики яких відповідає антонім і чинності їх лексичних синонімів: Валитися від вітру “бути знесиленим, слабим” – Кров з молоком “здоровий, рум’яний” (про людину та її обличчя) (слабкий – здоровий), Аж іскри летять “дуже енергійно, завзято, докладаючи всіх зусиль” – Як мокре (мерзле) горить “неохоче, абияк, погано робити щось”, кістки (кості) та шкіра “дуже худий” – Аж шкіра репає, не втовпиться в шкіру “товстий”, Мозолити руки “важко працювати” – Не братися ні за холодну воду “ледарювати”, З вибриком “робити щось охоче” – Як за смертю “робити щось неохоче”, а також за тридев’ять земель – Під носом, не за горами, ні (ані, і) крихітки (крихти) – До біса, кури не клюють – як кіт наплакав, одним миром мазані – не з нашої парафії, на вітер – мести до воріт, дивитися б не захотів – як лялечка, і конем не об’їдеш – мов жердина, хвіст собачий – ціни немає. Пор. ще: “Що з того, що тільки шістнадцять? Адже я не хвіст собачий – я хазяїн” (Ю. Збанацький) – “В тебе, Луко, голова – то й Ціни їй немає” (Панас Мирний).
Нерідко вираз може бути антонімічним лише одному з членів синонімічного ряду, що відрізняються відтінками значення, або одному зі значень полісемантичного фразеологізму. Вирази Як гриби після дощу і з усіх ніг “швидко” є синонімічними, проте ФО як черепаха “повільно” буде антонімом лише другому, оскільки обидва вживаються на позначення швидкості руху, а перший – як гриби після дощу – означає швидкість росту чого-небудь. Вираз Ні (ані) пройти ні (ані) проїхати Вживається у двох значеннях: 1. “Про неможливість проходу чи проїзду де-небудь (перев. про грунтову дорогу в непогоду)” і 2. “Про велику кількість кого -, чого-небудь”. Проте тільки в другому значенні він буде антонімічним ФО В обріз (кого, чого) “дуже мало когось, чогось”.
Як і лексичні антоніми, у протилежних зв’язках найчастіше перебувають ФО, що вказують на якісні, кількісні, просторові або часові характеристики предметів, явищ, дій, ознак: 1) Дивитися гидко – ні в казці сказати, ні пером описати, з горем пополам – як по маслу, “Призначають у середню школу пташа жовтороте, а потім беруться за голови…” (Ю. Збанацький) – “Абдулаєв був старий вовк, він знав – “язика” взяти нелегко” (Григорій Тютюнник); 2) і на Воза не вбереш – як кіт наплакав, аж кишить – як у кота сліз; 3) За тридев’ять земель – рукою подати; “На чолі полку мчить Тарас. Його вигляд страшний” (О. Довженко) – “Отож Віталій… став у хвості досить довгої черги” (1. Муратов); 4) І вдень і вночі – ні вдень ні вночі, за царя Панька – без року три дні.
Антонімічність ФО може виявлятися й у внутрішній їх структурі – “внутрішній антонімії”, яка передбачає опозицію “фразеологізм – слово”. Суть її полягає в антонімічності фразеологізму і супровідного слова, що є обов’язковим оточенням фразеологізму, таке слово необхідне для функціонування ФО та реалізації його значення. Основою згаданих моделей (опозицій) є зіставлення контрастних за семантикою явищ, протилежність буквального змісту й загальної семантики виразу. Прихована антонімія в таких структурах звичайно вживається для іронічної характеристики зображуваного: “Потрібне воно йому, як собаці п’ята нога, – хмикнув Левко, не знаючи, що й думати про пана…” (М. Стельмах); “Він так схожий на Гарібальді, як свиня на коня” (М. Стельмах); ” Чепурний, Як свиня в дощ” (М. Кропивницький); “Я в цім ділі розбираюся приблизно так, Як баран в аптеці” (Д. Міщенко); “Вишневецького він ненавидів, а польську панщину любив, Як собака цибулю” (І. Нечуй-Левицький). Внутрішня антонімія пов’язана з буквальним значенням, що вступає в опозицію з асоціаціями, які викликані переносним фразеологічним значенням. Вона властива як літературним фразеологічним зворотам (Квапитися як свекор до пелюшок, заробив як Хома на вовні, спритний як ведмідь до горобців), так і численним діалектним, наприклад східноукраїнським фразеологічним одиницям, що вписуються в цілий ряд структурно-семантичних моделей: “потрібний + як + назва тварини + музичний інструмент = зовсім не потрібний”: потрібний як бобику дзвінок, потрібний як зайцеві дзвоники, потрібний як зайцю гітара, потрібний як козі баян; “схожий + як + назва тварини + на + назва тварини = зовсім не схожий”: Схожий як бульдог на носорога, схожий як змій на їжа, схожий як півень на курку, схожий як свиня на їжа, схожий як свиня на кобилу, схожий як свиня на собаку, схожий як собака на кішку; “розбиратися (розумітися і т. ін.) + як + назва тварини + в + науках (релігійних книгах і т. ін.) = зовсім не розбиратися”: Розбиратися як баран у Біблії, розбиратися як баран у книзі, розбиратися як баран у математиці, розбиратися як заєць в Геометрії, розбиратися як їжак у математиці; “личити (пасувати і т. ін.) + як + назва тварини + елемент людського одягу = абсолютно не личити, не пасувати”: Личити як барану окуляри, личити як блосі кеди, личити як вороні намисто, личити як кобилі сережки, личити як козі вінок, личити як козі в картузі, личити як козі в спідниці, личити як козі в сарафані, личити як козі сережки.
Однак не всі ФО здатні вільно вступати в антонімічні зв’язки. Як правило, не антонімізуються перифрастичні ФО та вирази переважно із семантикою предметності на позначення конкретних дій чи явищ (Альма матер, вовчий білет “документ про неблагонадійність”, Більмо на оці “перешкода”, Дев’ятий вал, солом’яна вдова, аїст приніс “про народження дитини”, Золоте весілля, Великий Віз, чорний ворон “машина, в яку забирають заарештованого”), тобто ті фразеологізми, лексичні відповідники яких не мають антонімів. Ті ж перифрази, в основі семантики яких лежить якісна оцінка, можуть мати антоніми: Золотий вік – темна смуга, терновий війок – лавровий вінок, зелена вулиця – червоне світло тощо.
Антонімія усталених зворотів певною мірою відображена в академічному зібранні – “Фразеологічному словнику української мови” в 2 кн. (1993) (Акції підвищуються – акції падають, як у Бога за пазухою – як горох при дорозі, від горшка два вершка – верства келебердянська); у “Фразеологічному словнику української мови” (1998) В. Ужченка та Д. Ужченка (Пускати на вітер – мести до воріт; з головою “кмітливий” – без голови; мати голову на плечах – не мати клепки, мати порожню макітру на плечах). Однак найповніше (584 антонімічні пари) фразеологічна антонімія відображена в “Словнику фразеологічних антонімів української мови” В. Калашника та Ж. Колоїз. Словникова стаття включає: 1) порядковий номер кожної словникової статті; 2) назву словникової статті (фразеологічні антоніми); 3) тлумачення кожного фразеологічного антоніма; 4) синонім чи синоніми (за наявності кожного із фразеологічних антонімів; 5) ілюстрації. У словникових статтях представлені не лише фразеологізми – антоніми, але й тлумачиться їх значення, наводяться синоніми кожного фразеологічного антоніма.
Наприклад:
281. ЛЯПАТИ ЯЗИКОМ // ТРИМАТИ ЯЗИК НА ЗАЩІПЦІ
Розголошувати щось, не тримати в таємниці, не розголошувати чогось, тримати в таємниці.
Я так не люблю, не терплю тих, що надто язиком ляпають.
Якщо фразеологізми – антоніми мають фразеологічні синоніми, то словникова стаття має такий вигляд:
– Ну, вже візьмемо тебе до компанії. Та тільки з умовою: по-перше, язик маєш тримати на защіпці. (Г Коцюба)
336. НАЧЕ НА СВІТ НАРОДИВСЯ // ЯК У ВОДІ НАМОЧЕНИ
Дуже похмурий, пригніченні!, сумний як чорна хмара мов у воду опущений як водою облитий сам не свій.
Дуже веселий, задоволений, радісний аж танцює землі не чує під собою на сьомому небі Джериха готувалась до весілля. Нимидора наче знов на світ народилася. (І. Нечуй-Левицький).
Мирон був сердитий сам на себе; цілий тиждень ходив, як у воді намочений; він і в шинку, як зять його та громаду частував, сидів сумний та пив мовчки. (Г. Григоренко).
Користування Словником полегшує “Покажчик фразеологічних антонімів”, яким і завершується поки що найгрунтовніше спеціальне видання українських ідіом з протилежною семантикою.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)