Банківські монополії

Банківські монополії – об’єднання великих банків або окремі банки – гіганти, які відіграють вирішальну роль у банківській справі та привласнюють монопольно високі прибутки. Виникли наприкінці XIX – на початку XX ст. Внаслідок концентрації та централізації банківського капіталу Б. м. зосередили у своїх руках більшу частину грошових капіталів, банківських операцій, посіли панівне становище на ринку позичкових капіталів. Так, у США частка 10 наймогутніших банків США в сукупних банківських активах країни зросла з 15% 1940 до понад 40% 2002.

В Японії частка чотирьох наймогутніших банків у сукупних активах збільшилася за цей період з 30 до майже 50%. Б. м. існують у таких формах: 1) банківські картелі – угоди між великими банками щодо єдиної дивідендної політики, встановлення однакових відсоткових ставок тощо; 2) банківські синдикати, або консорціуми (див. Банківський консорціум); 3) банківські трести – угоди між кількома великими банками про об’єднання їх власності на капітал і спільне управління ним; 4) банківські концерни – угоди між формально незалежними банками під фінансовим контролем наймогутнішого з них за допомогою скуповування
контрольного пакета акцій. їх різновидом є банківські групи, тобто сукупність банків, які контролюються одним акціонерним товариством, спеціально створеним для скуповування контрольних пакетів банківських акцій, – банківські холдинги. В Україні на 10 наймогутніших комерційних банків у 2003 припадало 53% сукупних активів, хоча формування Б. м. перебуває на початковій стадії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


Банківські монополії - Економічний словник


Банківські монополії