Цезар Гай Юлій ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Цезар Гай Юлій (102 або 100 – 44 рр. до н. е.) – видатний державний і політичний діяч, полководець, автор політичних творів Стародавнього Риму. Походив з патриціанського роду Юліїв. Дістав блискуче виховання та освіту. За часів диктатури Корнелія Сулли (82-79 рр.) зазнавав переслідування і був змушений виїхати з Риму до Малої Азії. Після смерті Сулли (78 р.) повернувся до Риму і долучився до активної політичної боротьби як прихильник демократичного угруповання. У 60-ті роки сформував навколо себе політично сильну та впливову

групу прихильників, але пізніше переконався, що для завоювання влади потрібна віддана та дисциплінована армія. Був два роки намісником у провінції Іспанії Дальній, де виявив незвичайні адміністративні та військові здібності. Для зміцнення власного політичного становища і лідерства у 60 р. вступив у союз з найбільш впливовими політичними діячами того часу Г. Помпеєм та М. Крассом (так званий 1-й тріумвірат). Після обрання консулом (59 р.) провів ряд законів з метою зміцнення державного ладу та вирішення деяких соціальних проблем: 20 тисяч військових ветеранів одержали земельні ділянки; знизив окремі податки

на третину; за його розпорядженням почали публікувати звіти про засідання сенату та народних зборів. У 58 – 51 рр. став намісником у Галлії з правом набирати легіони і вести війну. Вдалі воєнні операції та походи завершилися завоюванням усієї заальпійської Галлії. Кількісно армія Ц. була доведена до 10 легіонів. Перебуваючи у провінції, Ю. Ц. майстерно втручався у політичну боротьбу в Римі, використовуючи підкуп опонентів та спираючись на підтримку прихильників. Загибель Красса у 53 р. та загострення відносин з Помпеєм спричинилися до розпаду тріумвірату. Ворожнеча між учорашніми союзниками призвела до громадянської війни у Римі в 49-45 рр. Помпей став на чолі прихильників сенатської республіки, Ц. – її супротивників. Чотири перемоги над військом Помпея дали змогу Ц. стати на чолі всієї римської армії. Він стає довічним диктатором держави, одержує консульську владу на п’ять, а потім на десять років, з 48 р. – постійну владу трибуна, префекта звичаїв з необмеженими повноваженнями: права першим голосувати в сенаті, рекомендувати половину кандидатів у магістрати, розподіляти провінції серед проконсулів. У 44 р. йому були надані надзвичайні повноваження розпоряджатися військом та державною скарбницею. Його накази заздалегідь були схвалені сенатом та народними зборами. Зосередивши всю повноту влади, Ц. став фактично монархом, хоча й формально зберіг римські республіканські форми правління. Він першим на початку свого прізвища поставив титул “імператор”. Опору власної влади Ц. шукав серед різних верств суспільства: римської сенатської знаті, намісників провінцій, муніципальних кіл, військових та ін. Він щедро надавав римські права громадянства провінціалам, широко вводив у провінції, колонії своїх ветеранів і римських громадян, що створювало йому опору в різних колах провінційного населення. Він упорядкував управління й контроль за діяльністю намісників у провінціях. Здійснив реформи в галузі державного апарату. Вивів зі складу сенату своїх супротивників, а розширений склад сенату поповнив за рахунок власних прихильників. Збільшив кількість державних чиновників: преторів, едилів та квесторів. Був створений особистий, відданий Ц. державний апарат з військових, префектів, податківців, фінансистів та інших чиновників, серед яких було чимало колишніх власних рабів. Він провів грошову та календарну реформи, здійснив перепис громадян. Необмежена влада та імперські реформи викликали опозицію з боку представників давньоримської республіканської знаті. Проти нього був організований заколот (понад 80 осіб) на чолі з Г. Кассієм та Ю. Брутом. У березневі іди 44 р. до н. е., під час засідання сенату, Ц. було вбито.

Серед історико-політичних творів Ц. – “Записки про галльську війну”, де він звеличує свою діяльність проконсула і полководця у Галлії, і “Записки про громадянську війну”, де він виправдовує власні підступні дії, звинувачує сенат та окремих політичних діячів, які нібито проводили антидержавну політику. В цих творах міститься також конкретна і витончена характеристика як окремих осіб, так і цілих народів.

Цезарь Юлий. Записки. – M., 1962; Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей. – M., 1966; Утченко С. Л. Юлий Цезарь. – М., 1976.

А. Пахарев

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Цезар Гай Юлій - Довідник з політології

Схожі записи:

Економічна політика Політологічний словник Економічна політика – система цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами та економічними організаціями (переважно міжнародними) в економічній сфері суспільства. Взаємодія політики...
Багряний Іван Павлович Політологічний словник Багряний Іван Павлович (псевдонім Івана Лозов’ягіна) (1907 – 1963) – один з яскравих письменників, громадських діячів першої половини і середини XX ст. Народився...
Історичний матеріалізм Політологічний словник Історичний матеріалізм – соціально-філософська теорія суспільного буття, що досліджує закономірності, джерела та рушійні сили розвитку; розроблена в руслі марксизму на основі принципів діалектичного...
АВТОКРАТІЯ АВТОКРАТІЯ – система правління, за якої необмежена верховна влада у державі належить одній особі й не контролюється представницькими органами....
Соціалізм і соціал-демократія Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 5. Соціалізм і соціал-демократія Ідеї соціальної справедливості відомі в усьому світі з найдавніших часів....
>Освітня політика Політологічний словник Освітня політика – система заходів, здійснюваних державою в сфері освіти і спрямованих на забезпечення її розвитку як одного з ключових ресурсів модернізації суспільства....
Протоколізм Політологічний словник Протоколізм – стиль викладу думки, манера письма, властиві протоколу. В. Захожай...
Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є Політологічний словник Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є (1689 – 1755) – французький філософ права й історії. Відмовившись...
Етика політична Політологічний словник Етика політична – 1) специфічна дисципліна, що склалася в межах політичної філософії і вивчає вплив моральних принципів, норм і уявлень людей на політику,...
Ефективність влади Політологічний словник Ефективність влади (efficiency of power, лат. effectus – виконання, від efficio – дію, виконую) – важливий показник практичної результативності діяльності влади, її корисного...
Гайдеггер (Heidegger) Мартін Політологічний словник Гайдеггер (Heidegger) Мартін (26.09.1889 – 26.05.1976) – німецький філософ. Основні віхи життя: 1916 р. – початок викладання у Фрайбурзькому університеті; з 1918 p....
Демарш Політологічний словник Демарш (від фр. demarche) – дипломатична акція, яка застосовується урядом, зовнішньополітичним відомством або дипломатичним представником перед чи щодо уряду іншої держави. Д. може...
Євтух Володимир Борисович Політологічний словник Євтух Володимир Борисович (нар. 1948) – кандидат історичних наук (1975 р.), доктор історичних наук (1989 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1998...
Дипломатичні представництва Політологічний словник Дипломатичні представництва – закордонний державний орган зовнішніх зносин, який очолює дипломатичний представник держави. Д. п., яке очолює посол, називається посольством, а те, яке...
Війна політологічна Політологічний словник Війна політологічна – умовна назва глобального протистояння різних політичних вчень (насамперед марксизму – ленінізму і буржуазних), доктрин, поглядів на державу, міждержавні відносини, міжнародну...
Прес-центр (прес-бюро) Політологічний словник Прес-центр (прес-бюро) – служба інформації, орган з’їзду, конгресу, наради, фестивалю, спортивних змагань тощо, яка сприяє журналістам у висвітленні цих подій, надає їм необхідну...
Політологія Політологічний словник Політологія (politology, від “політика” і грецьк. logos – слово, учення) – наука, що вивчає політику, політичні відносини та політичні системи. Поняття увійшло до...
Гегельянство Політологічний словник Гегельянство – філософська течія, що бере свій початок із вчення, праць, творчості Гегеля. Г. виникло у Німеччині в 30- 40-х роках XIX ст....
Фашизм і неофашизм Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 6. Фашизм і неофашизм Фашизм (від латинського fascio – пучок, в’язка, об’єднання) – ідейно-політична...
Як урегулювати політичний конфлікт? 37 Як урегулювати політичний конфлікт? У процесі політичної практики було вироблено шляхи стабілізації системи, за допомогою яких попереджують внутрішньополітичні конфлікти. їх сутність полягає у послабленні...
Істеблішмент Політологічний словник Істеблішмент (від англ. establishment – встановлення, установа) – суспільно-політичні кола, які здійснюють вплив на політичне, економічне, соціальне, духовне життя суспільства. Поняття І. багато...
Дискредитація Політологічний словник Дискредитація (від фр. discréditer – підривати довіру) – умисне зганьблення чийогось імені, підривання довіри, приниження чиєїсь честі, гідності, авторитету. Дискредитація шляхом поширення перекрученої,...
ІМПІЧМЕНТ ІМПІЧМЕНТ – процедура обвинувачення вищих посадових осіб (президента, міністрів, федеральних суддів) унаслідок порушення ними законів певної держави....
Безпорадність влади Політологічний словник Безпорадність влади (helplessness / feebleness of power) – неспроможність будь-якої влади зробити щось позитивне, корисне як для самої себе, так і для оточення,...
Європейський аграрний ринок Політологічний словник Європейський аграрний ринок – основу такого ринку становлять принципи вільного обігу товарів усередині співтовариства, преференції продуктам, виробленим в ЄС, перед ввезеними з третіх...
Панібудьласка Володимир Федорович Політологічний словник Панібудьласка Володимир Федорович (нар. 1929) – український історик, політолог. Народився на Дніпропетровщині, в с. м. т. Петриківка, Петриківського району. По закінченні середньої школи...
Атеїзм Політологічний словник Атеїзм (від грецьк. atheos – безбожний) – безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. А., як правило, не просто заперечення,...
Військовий переворот Політологічний словник Військовий переворот – різновид політичного перевороту, що являє собою збройний виступ певних груп військовослужбовців проти політичної влади, уряду. Розрізняють такі типи виступу армії...
Здійснення влади народом Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ 3. Здійснення влади народом Численні демократичні теорії можна поділити на дві групи: безпосередньої та представницької...
Двоблокова партійна система Політологічний словник Двоблокова партійна система – партійна система, в якій визначальну роль відіграють основні більш-менш стійкі коаліції політичних партій, які зберігають союзницькі відносини в опозиції....
Гіркий присмак перемоги Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА ТА СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВИХ (2001 р.) ПОДІЙ У США. ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ПРИЧИНИ, ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ НАСЛІДКИ 2. Гіркий присмак перемоги...
Віче Політологічний словник Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі, яка існувала поряд із владою князя і була безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли...
УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Короткі висновки Україна усвідомила себе як справді незалежна держава, з чим не можуть не рахуватися ні...
Українська політична нація Політологічний словник Українська політична нація – поняття, яке відображає суперетнічний характер народу незалежної України, який складається з різних етносів, але виступає як цілісність на основі...
Нейтралізація Політологічний словник Нейтралізація (від лат. neutralis – не належний ні тому, ні іншому) – це відповідна політика, яка спрямована на те, щоб певні класи, стани,...