Чому моральні цінності визначають як життєві орієнтири

Тема І. Прагнімо вершин добра

Урок 4 Чому моральні цінності визначають як життєві орієнтири.

Тема. Чому моральні цінності визначають як життєві орієнтири.

Мета: пояснити, що таке моральні (етичні) цінності; визначити, що таке обов’язки, аналізувати ситуації, пов’язані з виконанням обов’язків; визначити поняття “моральний обов’язок”, з’ясувати, що означає бути дорослим і самостійним.

Обладнання: підручник, робочий зошит, дошка, крейда.

Епіграф: “Немає нічого ціннішого, ніж серцева достатність”

Вислови: “Золота людина – дорожча за чисте золото” (К. Мадей).

“Справжня цінність людини визначається тим, наскільки вона звільнилася від егоїзму і якими засобами вона цього досягла” (А. Ейнштейн).

“Мій батько вважав, що єдина цінність людини полягає в її здатності зробити світ трохи кращим” (Ю. Ленг). “Як зібраний разом відчай багатьох людей не приведе до надії, так і сукупність уявних цінностей не перетвориться на справжню цінність” (Е. Муньє).

Ключові поняття: притча, обов’язки; етичні (моральні) цінності; моральний обов’язок.

Тип уроку: інтегрований.

Структура

I. Вступна частина.

1. Вітання.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Представлення теми уроку й очікуваних результатів.

II. Основна частина.

1. Що таке моральні (етичні) цінності.

2. Коли звичайні справи стають обов’язками.

3 Що означає бути дорослим і самостійним.

III. Заключна частина.

Висновки.

IV. Домашнє завдання.

Хід уроку

I. Вступна частина.

1. Вітання.

Учитель. Здрастуйте, діти. На попередніх уроках ми говорили про цінності в сучасному житті, потреби людини.

2. Актуалізація опорних знань.

– Що ми розуміємо під потребою? (Потреба – необхідність у чомусь.)

– Які види потреб ви знаєте? (Матеріальні, соціальні, духовні.)

– Що таке матеріальні потреби? (Матеріальні потреби: їжа, житло, одяг.)

– Що ми маємо на увазі під соціальними потребами? (Соціальні потреби – соціальний статус, авторитет, місце в суспільстві.)

– Що ми розуміємо під духовними потребами? (Духовні потреби: естетичні, пізнавальні, етичні.)

– Що ми маємо на увазі під духовною красою? (Духовна краса – бажання духовні потреби ставити вище від матеріальних.)

– Що таке “духовність”? (Духовність – сукупність ознак, властивих людині з розвиненим внутрішнім психічним життям і моральністю.)

– Що таке “внутрішній світ”? (Внутрішній світ – усе те, що пов’язане з душею людини: почуття, думки, бажання, прагнення, інтереси, досвід.)

– Що ми маємо на увазі під поняттям “людське життя”? (Людське життя – період існування людини від її народження до смерті.)

– Нагадайте, що ми називаємо цінністю? (Цінність – значущість для людини.)

– Яка найбільша цінність у сучасному світі? (Людське життя.)

– Назвіть моральні (етичні) цінності в сучасному світі. (Моральні цінності в сучасному світі – це Добро, Справедливість, Милосердя, Любов, Дружба.)

Перевірка письмового домашнього завдання з теми “У чому полягає цінність життя”.

1-2. Допиши речення.

Найвищою цінністю в сучасному світі є… (людське життя). Прагнучи знайти відповідь на питання “Навіщо я живу?”, людина замислюється над… (сенсом життя).

3. До кожного фразеологізму добери тлумачення, вписавши у віконце відповідний номер.

Життя навчить. (Хто-небудь із власного досвіду робить висновки, як треба діяти.)

На порозі життя. (У глибокій старості, доживаючи віку.)

4. Добери 5-7 рис, властивих духовно красивій людині.

Духовно красива людина… (правдива, чесна, милосердна, чуйна, добра, співчутлива, справедлива).

5. Склади зі слів моральну настанову.

(Не хлібом єдиним живе людина.)

6-7. Назви 2-3 приклади духовних потреб людини. (Індивідуальна відповідь учня.)

8. Доповни твердження.

Внутрішній світ людини – це все, що пов’язане з її душею, а саме… (почуття, думки бажання, мрії).

9-10. Поміркуй над думкою давньоримського філософа Цицерона: “Тіло марніє через надмірні тренування, натомість дух стає діяльнішим та жвавішим”. Які заняття, по твоєму, сприяють силі духу? (Індивідуальна відповідь учня.)

11-12. Прокоментуй ситуацію за поданими запитаннями.

Чи вважаєш звірят відповідальними? Чому?

Хто з них виявив найбільшу силу духу?

Які риси, по твоєму, властиві сильній духом людині?

(Індивідуальні відповіді учня.)

3. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Послухайте розповідь Бруно Ферреро “Польовий цвіркун і монета”.

Один мудрий індус мав приятеля. Приятель жив у Мілані. Вони познайомилися в Індії, коли італієць приїжджав туди зі своєю сім’єю. Індус вів екскурсії для італійців, відкриваючи їм найхарактерніші закутки своєї вітчизни.

Міланець заприязнився з індусом і на знак вдячності запросив того до свого міста. Індус довго не міг відважитися на таку далеку подорож, але врешті-решт дав себе переконати. Й ось настав день, коли він зійшов із трапа літака на аеродром Малпенса, що під Міланом.

Наступного дня міланець та індус разом прогулювалися по центру міста. Смаглявий чорнобородий індус, із жовтим тюрбаном на голові, притягував зацікавлені погляди перехожих. А міланцеві лестило, що має такого екзотичного приятеля.

У якийсь момент на площі святого Вавила індус затримався і спитав:

– Чи чуєш те, що я зараз чую?

Міланець, трохи здивований, нагострив слух, але змушений був відповісти, що чує шум міста.

– Тут близько співає цвіркун, – запевнив індус.

– Де там, тобі здалося, – мовив міланець. – Я чую лишень міський галас. Та й цвіркунів тут немає.

– Мені не здалося. Я справді чую цвіркуна, – наполягав індус і взявся перегортати листя. Поряд росло кілька тоненьких деревець. За якусь хвилину він показав маленького співака. Цвіркун, незадоволений, що його концерт перервали, намагався від них сховатися.

– Ну то що, бачиш цвіркуна? – попитав індус.

– Справді, – визнав міланець. – Ви, індуси, маєте дуже гострий слух, не те що ми, білі.

– Ти помиляєшся, – усміхнувся мудрий індус. – Ось поглянь.

Із цими словами він витягнув із кишені дрібну монетку й кинув її на тротуар. Тієї ж миті чотири чи п’ять осіб обернулися й подивилися в той бік.

– Ну як, бачив? – спитав індус. – Супроти цвіркунової пісні дзенькіт монетки прозвучав зовсім тихо. А стільки білих його почуло.

Ці коротенькі історії, що оповідаю тобі, схожі на спів цвіркуна в місті. Хочу попросити тебе, аби ти бодай на хвильку прислухався до голосів, на які ми всі перестали звертати увагу. Це ті голоси і ті пісні, що звучать у нас самих та співають нам про блакитне небо і про чисте повітря, про сни і про те, як б’ється серце, про потребу в близькій людині, про спільний плач і сміх, про взаємний потиск рук, про дивовижну любов і доброту.

У чому ідея оповідання Бруно Феррарі? Як ви його зрозуміли? (Автор закликає відірватися від матеріальних цінностей і звернутися до духовних.)

4. Представлення теми уроку й очікуваних результатів.

Тема уроку сьогодні звучить так: “Чому моральні цінності визначають як життєві орієнтири?”. На уроці ми спробуємо пояснити, що таке етичні (моральні) цінності; визначити, що таке обов’язки, аналізувати ситуації, пов’язані з виконанням обов’язків; визначити поняття “моральний обов’язок”; з’ясувати, що означає бути дорослим і самостійним.

II. Основна частина.

Що таке моральні (етичні) цінності.

Робота з підручником.

Прочитайте на сторінці 27 текст “Що таке моральні цінності”.

Моральні (етичні) цінності – моральні взірці, поняття, вимоги, приписи, що дають людині можливість оцінювати дійсність та орієнтуватися в ній.

Прочитайте притчу про сіяча (з Євангелія від Матвія) на сторінці 27 і дайте відповідь на питання: чи справедливим є порівняння моральних цінностей із гарними зернами? (Так, справедливе порівняння. Моральні цінності для всіх людей однакові. А ось люди – різні, як і грунт, про який сказано в цій притчі. І лише тоді, коли гарне насіння впаде в “добру землю”, воно принесе плоди.)

Притча – повчальна оповідь, у якій моральна настанова розкривається через інакомовлення (алегорично).

Прочитайте притчу “Насіння та плоди” на сторінці 31 підручника. Як ви її розумієте?

Учитель читає дітям казки про моральні цінності.

А. Глібов

Казка бабусі

Тихим літнім вечором сиділи на ганку бабуся Настя та її внучка Катря. І ось яку казку розповіла бабуся.

Жила собі на землі дівчина на ім’я Любов. Нудно їй було жити на світі без подружки. Ось і звернулася вона до старого, сивого чарівника, який прожив сто років:

– Допоможи мені, діду, вибрати подружку, щоб я могла дружити з нею все відпущене мені Богом життя.

Подумав чарівник і сказав:

– Приходь до мене завтра вранці, коли перші птахи заспівають і роса ще не просохне.

Уранці, коли яскраве сонце освітило землю, прийшла Любов в обумовлене місце, до трьох сосон, що росли на краю лісу. Прийшла й бачить: стоять біля сосон п’ять прекрасних дівчат, одна краща за іншу.

– Ось, вибирай, – сказав дідусь-чарівник. – Одну звуть Радість, другу – Успіх, третю – Краса, четверту – Печаль, п’яту – Доброта.

– Вони всі прекрасні, – сказала Любов. – Не знаю, кого й вибрати.

– Твоя правда, – відповів чарівник, – вони всі хороші, і ти в житті ще зустрінешся з ними, а може, і дружити будеш, але вибери одну з них. Вона й буде тобі подружкою на все життя.

Підійшла Любов до дівчат ближче й подивилася в очі кожній: в однієї вони як небо – сині, в іншої як смарагд – зелені, у третьої як яхонт – сірі, у четвертої, у п’ятої як незабудки – блакитні.

Задумалася Любов. Потім підійшла до дівчини на ім’я Доброта і простягнула їй руку.

– Ось і вся казка, – закінчила бабуся і запитала: – Ну, а ти, онучко, кого б вибрала собі в подружки?

І Катруся задумалася.

– Кого б із прекрасних дівчат вибрали ви?

– Чому так складно зробити вибір?

– Чому Любов вибрала Доброту?

Щастя і Любов

– Куди йде любов? – запитало маленьке Щастя у свого батька.

– Вона вмирає, – відповів батько. – Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити!

Маленьке щастя задумалося: “Ось виросту великим і стану допомагати людям!” Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку та щосили прагнуло допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке й немічне. Дуже воно злякалося, як би зовсім не зникнути, і вирушило в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї недуги.

Чи довго, чи недовго йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, тільки стало йому зовсім погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало розлоге дерево і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки. Розплющило очі й бачить: іде по лісу стара – уся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося щастя до неї:

– Сідайте. Ви, напевно, втомилися. Вам потрібно відпочити й підкріпитися.

У старої підкосилися ноги, і вона майже впала в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця повідала Щастю свою історію:

– Образливо, коли тебе вважають немічною, адже я така ще молода і звуть мене Любов!

– Так це ви Любов?! – здивувалося Щастя. – Але мені говорили, що Любов – це найпрекрасніше з того, що є на світі!

Любов уважно глянула на нього й запитала:

– А тебе як звуть?

– Щастя.

– От як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним.

І з цими словами вона дістала зі свого лахміття дзеркало.

Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Любов підсіла до нього й ніжно обійняла рукою.

– Що ж із нами зробили ці злі люди й доля? – схлипувало Щастя.

– Нічого, – говорила Любов. – Якщо ми будемо разом і почнемо дбати одне про одного, то швидко станемо молодими та прекрасними.

І ось під тим розлогим деревом Любов і Щастя уклали свій союз, щоб ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя йде Любов, разом із нею йде і Щастя, порізно їх не буває. А люди досі зрозуміти цього не можуть.

2. Коли звичайні справи стають обов’язками.

Учитель. Етичні цінності – це орієнтири, які вказують загальний напрям життя. Але всі ми різні, і нам часто доводиться вибирати між “хочу” і “треба”. До кожного з нас висуваються вимоги, практичні завдання, які можна назвати ще обов’язками.

Першим і головним вашим обов’язком є навчання в школі, підготовка домашніх завдань, допомога близьким. Послухайте вірш:

Для людства він готовий

Багато що зробить.

Для чого ж поспішати? –

Він тільки починає жить.

Піднести до ліжка ліки

Просить хворий дід,

Але ж він – не людство,

А лише інвалід.

Та вчинку він для слави

Ніяк ще не знаходить,

А вдома, що поробиш, –

Нічого так і не робить.

Коли в житті призначено

Усесвіт рятувати,

Навіщо це потрібно –

Рідним помагати?

Інтерактивна гра “Мікрофон”.

Учитель просить дітей розповісти про свої домашні обов’язки (господарчі, хатні). Діти використовують імпровізований мікрофон – олівець або ручку

Робота з підручником.

У ч и т е л ь. Роздивіться малюнки на сторінці 28. Які домашні обов’язки виконують діти? (Відповіді дітей.)

Слово старших завжди в українській сім’ї було законом. З дитинства люди вчилися трудитися. Дівчатка вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, прибирати в кімнаті. Хлопчиків учили чоловічого ремесла від батька та діда. Зараз інші часи. Але ви повинні прагнути наводити лад у квартирі, стежити, щоб у кожної речі було своє місце. У сім’ї всі мають допомагати одне одному.

Моральний обов’язок – це усвідомлення своєї відповідальності за втілення в життя моральних приписів.

Моральний обов’язок кожен визначає для себе сам. Постарайтеся, подумавши, написати в зошиті, у чому для кожного з вас особисто полягає моральний обов’язок. (Діти зачитують те, що написали, за бажанням.)

3. Що означає бути дорослим і самостійним.

Учитель. Кожна людина стане коли-небудь дорослою. За документами це відбудеться тоді, коли їй виповниться 18 років. Але стати самостійним, дорослим – це інша справа. Самостійність не пов’язана з якоюсь конкретною дією, віком тощо. Хтось стає самостійним дуже рано й різко, наприклад якщо поїде вчитися в інше місто або втратить батьків. В інших умовах це займе більше часу.

Бути самостійним – значить нести відповідальність за своє життя й самостійно приймати рішення.

Звичайно ж, це не означає, що навколо тебе більше немає людей

І на тебе ніхто не зможе вплинути, але остаточне рішення приймаєш все-таки ти сам.

Самостійність означає, що ти повинен приймати багато різних рішень. Надалі – це правильно вибрати майбутню професію, знайти відповідне місце роботи, придбати свій будинок, виконувати особисті грошові зобов’язання та планувати власний бюджет, вирішити, де і як набути досвіду для подальшого життя. А поки що самостійність кожного з вас виявляється в тому, що ви самі відповідаєте за своє навчання, виконання домашніх завдань, відвідування гуртків і розподіл свого часу; стежите за порядком у квартирі (або своїй кімнаті), за порядком у своєму одязі; допомагаєте молодшому братикові або сестричці, можете щось приготувати для сім’ї.

Удома ви прочитаєте в завданні 5 на сторінках 29-30 підручника уривки зі спогадів про дитячі роки видатних українських майстрів – композитора Миколи Лисенка, драматурга Михайла Старицького й письменника Івана Франка.

III. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Висновки.

– Наведіть приклади моральних (етичних) цінностей. (Добро, справедливість, милосердя, любов, дружба.)

– Чому їх визначають як життєві орієнтири? (Вони схожі на дороговкази в житті. І потрібно прямувати тим шляхом, який вони вказують.)

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Прочитати текст підручника (с. 26-31). Вивчити визначення ключових понять і термінів уроку

Виконати завдання в робочому зошиті на с. 6-7 із цієї теми.