Декларація про державний суверенітет України

Декларація про державний суверенітет України – політичний і правовий акт проголошення державного суверенітету України, прийнятий Верховною Радою Української РСР 16.VIII. 1990, коли Україна перебувала у складі колишнього Союзу РСР. Не маючи сили закону, Д. п. д. с. У, відіграла і відіграє важливу роль в утвердженні реального суверенітету України і в розбудові української держави. Виходячи із суті і змісту цього історичного документу, Україна фактично відмовилась брати участь у підготовці нового Союзного договору, Д. п. д. с. У. була негативно сприйнята

органами державної влади колишнього СРСР. Прийняття такої Декларації Україною і подібних актів іншими колишніми союзними республіками було названо “парадом суверенітетів”, що розцінювалося цими республіками як неповага державного і партійного керівництва СРСР до їх реального суверенітету. Д. п. д. с. У. складається з Преамбули і десяти розділів. У преамбулі, виражаючи волю народу України та виходячи з ряду інших підстав, проголошується державний суверенітет України як верховенство, самостійність,
повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність. У І розділі – “Самовизначення української нації” – визначаються витоки суверенної української держави. “Українська РСР,- зазначається в ньому,- як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення”. У II розділі проголошуються основні принципи реального народовладдя, зокрема зазначається, що громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом державної влади в Республіці; повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР; від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. III розділ – “Державна влада” – містить основні принципи організації і здійснення державної влади. Зокрема проголошується, що державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову, що є першим офіційним сприйняттям в Україні принципу “розподілу влад” у здійсненні державної влади. У IV розділі – “Громадянство Української РСР” – громадянство Української РСР проголошується як самостійне, а не похідне від союзного громадянства. У V розділі стверджується територіальне верховенство Української РСР, яке означає, що Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території. У VI розділі – “Економічна самостійність” – наголошується, що Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах, що народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України і що Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності, тобто проголошується в повному обсязі суверенітет України в економічній сфері. У VII розділі – “Екологічна безпека” – проголошується державний суверенітет в екологічній сфері, а в розділі VIII – “Культурний розвиток” – державний суверенітет в культурній (духовній) сфері. В IX розділі – “Зовнішня і внутрішня безпека” – сформульовано принципи безпеки, а в заключному, X розділі – “Міжнародні відносини” – наведено основні принципи міжнародних відносин, визнається перевага загальнолюдських цінностей перед класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрідержавного права.




Декларація про державний суверенітет України