Філософія посбіник
Тема 3. ДІАЛЕКТИКА
§ 1. Діалектика, її витоки і головні версії
Діалектика як теорія і метод
Короткий історичний екскурс до витоків суб’єктивної діалектики виявив дві тенденції, які потім неодноразово відтворювались.
Перша – це повторювані майже у всі історичні епохи намагання побудувати у світі знань і свідомості узагальнену понятійну картину розвитку об’єктивного світу. Мету цих намагань можна пояснити трьома обставинами. 1. Отримати категоріальну матрицю для узагальнення досвіду діалектичного
Друга – намагання опрацювати і використовувати неабиякі методологічні можливості діалектики, помічені в античності і належно оцінені в середньовіччі, в Новий час, в інші епохи. Тобто друга тенденція, покладена суб’єктивною діалектикою перших філософів,
Перш ніж рушити далі, візьмемо до уваги визначення теорії і ме-тоду.
Теорія (з грец. “спостереження”, “бачення”, “видовище Бога”) – вища форма систематизації наукових знань, яка характеризується їхньою впорядкованістю з метою освітньої передачі, обгрунтованістю, істинністю, перевірюваністю і застосовністю. Теорія уособлює цілісне зображення закономірностей і сутнісних (структурних, генетичних, функціональних) і казуальних зв’язків певної галузі дійсності.
Метод (дослівно з грец. – “мисливська стежка”, “шлях до чогось”) – спосіб досягнення мети, сукупність прийомів, операцій, стереотипів діяльності, її алгоритмів, узгоджених з об’єктом і метою, з іншими засобами.
Випливаючи з теорії діалектики як узагальненого досвіду діалектичного філософування, метод є діалектичною логікою розгортання досліджень, спонукає дотримуватись певних принципів та ідеалів, про які – нижче.