СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Означення, додаток і обставини як другорядні члени речення
Додаток
Додаток – це другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків.
Додатки виражаються:
А) іменниками та займенниками (найчастіше), прикметниками та дієприкметниками. Мудрість і Досвід багатьох поколінь укладено в приказки і прислів’я (М. Шумило). Школярки та школярі юрбою оточили Когось і Про щось палко й голосно гомоніли (Б. Грінченко). Пані докторова заводитиме стосунки тільки
Б) числівниками (часто в сполученні з іменниками). Помнож Десять на П’ять (В. Винниченко). Посадила стара мати Три ясени в полі (Т. Шевченко);
В) неозначеною формою дієслова. Учитель дозволив Позбирати якусь годину гриби, а вже потім Вертатись до школи (М. Чабанівський);
Г) вигуками та службовими словами. Прокинулася від його гучного “Ха-ха-ха“. Ніяк не розібратися в тих “Ні” та “Не;
Г) сполученнями
Додатки бувають Прямі й непрямі.
Прямим називається додаток, який залежить від перехідного дієслова і стоїть у знахідному відмінку без прийменника або в родовому відмінку без прийменника (коли при перехідному дієслові є частка не або виражена ним дія переходить на частину предмета).
До дна допито Радощі І Горе. Життя Красу явило знов очам (Ю. Клен). На лимані не солили Риби В бочках (І. Нечуй-Левицький). Микола назгрібав торішнього сухого Очерету, сухої Осоки й розпалив Багаття (І. Нечуй-Левицький).
Непрямим називається додаток, виражений іншими формами непрямих відмінків (крім знахідного без прийменника та зазначених вище форм родового).
Грає сонце В горщиках… (М. Хвильовий). Шість чоловік стояли під лісом, поглядали На пожежу… (І. Нечуй-Левицький).