Джгутикові

Тема 2 ОДНОКЛІТИННІ ТВАРИНИ, АБО НАЙПРОСТІШІ

До найпростіших належать тварини, тіло яких складається лише з однієї клітини. Проте насправді вони не такі вже й прості. Адже, по суті, ця одна-єдина клітина є повноцінним самостійним організмом, що виконує всі життєві функції, аналогічні життєвим функціям багатоклітинного організму. Вона може знаходити і поглинати їжу, може всмоктувати або виводити воду і мінеральні речовини, може розмножуватися. А за складністю будови з нею не зрівняється жодна клітина найвисокоорганізованішої багатоклітинної

тварини.

Усі найпростіші – дуже дрібні істоти, яких не можна детально роздивитися без мікроскопа. Вони переважно є мешканцями водної стихії. Живуть на дні або в товщі води морів та океанів, у прісних водоймах (річках, болотах, озерах і ставках, калюжах), їх можна знайти у вологому грунті, в краплях роси на листі рослин.’ Окрему групу становлять паразитичні одноклітинні, які, подібно до хвороботворних бактерій, живуть усередині тканин і клітин багатоклітинних організмів і можуть спричиняти тяжкі захворювання.

Одноклітинних тварин налічується понад 70 000 видів. До найпростіших належать

різноманітні живі організми: евглена і хламідомонада – істоти, що поєднують у собі властивості рослин і тварин; амеба й інфузорія – типові одноклітинні тварини; плазмодії та лейшманії – тварини-паразити.

§ 9. Джгутикові

Загальний вигляд, спосіб життя, будову і процеси життєдіяльності джгутикових розглянемо на прикладі евглени зеленої.

Загальний вигляд і спосіб життя. Тіло евглени являє собою довгасту клітину зеленого кольору (мал. 12). Задній кінець тіла загострений, передній заокруглений і має довгий, тонкий джгутик. Роблячи джгутиком до 40 обертів за секунду, тварина швидко пересувається, наче вгвинчуючись гострим кінцем тіла у воду. Евглена може жити в будь-якій калюжі із застояною водою, де багато гниючих органічних решток.

Мал. 12. Загальний вигляд і будова евглени зеленої:

1 – оболонка; 2 – ядро; 3 – включення; 4 – хлоропласти; 5 – скоротлива вакуоля; 6 – вічко; 7 – джгутик.

Будова клітини. Тіло евглени зеленої вкрите щільною оболонкою, тому його форма стала. У цитоплазмі клітини міститься велике ядро, близько двох десятків хлоропластів (пригадай, навіщо рослинам потрібні хлоропласти), а також різні включення поживних речовин, що витрачаються, коли бракує їжі. Крім того, евглена має специфічний чутливий орган червонуватого кольору – вічко. Вона не здатна бачити в прямому розумінні цього слова, проте світло від темряви відрізняє і завжди пливе до освітленого місця. Біля вічка знаходиться скоротлива вакуоля, завдяки якій клітина позбувається зайвої води і шкідливих речовин, що накопичуються в ній. Час від часу вакуоля скорочується (тому вона й називається скоротливою) й викидає свій вміст за межі тіла евглени.

Живлення. На яскравому світлі евглена, подібно до рослин, використовує енергію сонячних променів і внаслідок фотосинтезу в її хлоропластах утворюються необхідні для життя поживні речовини. Тому вона завжди шукає освітлені місця. Якщо у водоймі темно або забагато органічної речовини, евглена поглинає їжу поверхнею тіла. (Зверни увагу, залежно від умов існування вона поводить себе або як рослина, або як тварина.)

Дихання. Евглена дихає, поглинаючи кисень усією поверхнею тіла.

Утворення цисти. Маленька евглена боїться несприятливих умов існування, проте певним чином уміє захищатися. Наприклад, при висиханні водойми або зниженні температури води вона припиняє живлення й пересування, її тіло округлюється і вкривається щільною захисною оболонкою, джгутик відпадає. Так відбувається перехід евглени у стан спокою, що називається цистою. У цьому стані вона здатна тривалий час перечікувати несприятливі життєві умови.

Розмноження. Евглена розмножується поділом клітини навпіл. Спочатку утворюються два ядра, потім формуються два джгутики, дві скоротливі вакуолі і два вічка. Далі вздовж усього тіла з’являється поздовжня борозна (зверни увагу, що саме вздовж тіла), яка поступово ділить клітину навпіл (мал. 13).

Різноманітність джгутикових. Джгутикових поділяють на дві великі групи (мал. 14). До першої належать рослинні джгутикові. Доцільно вважати їх організмами, що поєднують у собі властивості рослин і тварин. Серед них трапляються види лише з автотрофним або, навпаки, лише з гетеротрофним типом живлення, а є й такі, що поєднують обидва типи живлення.

Maл. 13. Схема поділу евглени зеленої.

Мал. 14. Джгутикові під мікроскопом: 1 _ вольвокс; 2 – трипаносоми поміж клітин крові; 3 -лямблія.

Представникам цієї групи джгутикових властива колоніальність. Колонії найпростіших – це з’єднані між собою одноклітинні організми. Процес поділу клітин у колонії відбувається не до кінця, між клітинами залишаються містки із цитоплазми, що сполучають їх. До того ж клітини занурені в драглисту речовину, яка обволікає колонію. Типовим представником колоніальних джгутикових є вольвокс (від лат. вольво – кочу, вольвокс – той, що котиться). Кількість клітин, що входять до його колонії, сягає 50 000. Вольвокс має вигляд невеликих рухливих кульок (до 3 мм у діаметрі), його колонії добре видно неозброєним оком. Усі клітини вольвоксу за своєю будовою подібні до евглени, але відрізняються грушоподібною формою і наявністю не одного, а двох довгих джгутиків. Завдяки узгодженому обертанню джгутиків уся колонія пересувається лише в одному напрямку.

Вольвоксу та деяким іншим джгутиковим властивий статевий процес. Спочатку із звичайної клітини формується статева клітина – гамета. В одних видів джгутикових статеві клітини зовсім не відрізняються одна від одної, а в інших, наприклад у вольвоксу, вони різні – маленькі й великі. Маленькі рухливі гамети вважаються прообразом сперматозоїдів, а великі й повільні – яйцеклітин. Внаслідок злиття цих клітин утворюється зигота, що потім розмножується поділом навпіл.

До другої групи належать тваринні джгутикові. їхні клітини не містять хлорофілу. Живляться вони мікроскопічними організмами, розчиненою у воді органічною речовиною або ведуть паразитичний спосіб життя, поселяючись у тілі тварин або людини.

Наприклад, збудником смертельно небезпечної сонної хвороби, поширеної серед населення тропічної Африки, є джгутиковий паразит трипаносома, що паразитує в крові людини. Збудника цієї хвороби переносить кровосисна муха-цеце. Кусаючи хвору людину, вона разом із порцією крові всмоктує й джгутиконосців, які в кишечнику мухи не перетравлюються, а активно розмножуються. Згодом трипаносоми переміщуються в хоботок мухи і перебувають там доти, доки вона не проколе ним шкіру здорової людини.

Джгутикові є збудниками й інших небезпечних для людини хвороб. Тропічний джгутиконосець лейшманія спричинює хворобу лейшманіоз. Передається хвороба через укус тропічного комара – москіта. На місці укусу з’являється незагойна кровоточива виразка. Ця хвороба поширена в тропіках.

Лямблія, що паразитує в кишечнику або печінці людини, може спричинити захворювання лямбліоз. Лямблії перетворюються на цисти, які виводяться з кишечнику в навколишнє середовище, де стають джерелом зараження.

Одноклітинні організми, що мають на передньому кінці тіла один або кілька джгутиків, подібних до довгих тонких ниток, утворюють клас Джгутикові. Ця окрема група живих істот перебуває на межі між тваринами і рослинами, а колоніальні форми джгутикових є перехідними від одноклітинних тварин до багатоклітинних.