Історія економічних вчень
КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ-УТОПІСТІВ
5.5. Економічні вчення соціалістів-утопістів
5.5.2. Економічні погляди Ш. Фур’є
Духом історизму пройняте й вчення іншого французького соціаліста Шарля Фур’є (1772-1837). Для Фур’є очевидний зв’язок історичних епох із рівнями розвитку виробництва. Фур’є вважав, що для успіху нового суспільства необхідне зростання продуктивності праці, яка забезпечує багатство для всіх, для чого суспільний
Фур’є засуджує капіталізм передусім за суперечність інтересів багатої меншості й бідної більшості. Панівний лад, на його думку, не здатний забезпечити добробут для всього населення, бо приватна власність породжує анархію, конкуренцію, що тягне за собою нечуване марнотратство сил ікоштів. Основним об’єктом критики Фур’є є торгівля. Торгівля через конкуренцію веде до монополії, а панування
Майбутнє суспільство Фур’є уявляв як сукупність самоврядних невеликих общин (до 2 тис. осіб), які він називав фалангами. Вирішальну роль у фаланзі відіграє землеробство, промисловість слугує йому доповненням. У рамках фаланги ліквідується приватна власність на засоби виробництва, всі роботи виконуються за планом. Зникає довічна спеціалізація на певному виді праці, що поневолює людину. Люди будуть працювати спеціально організованими для кожної роботи серіями (групами), змінюючи види робіт кілька разів на день. На зміну конкуренції, за якої виграш одного є програшем всіх інших, прийде змагання.
Саме майбутнє суспільство пройде у своєму розвитку три стадії, які Фур’є називав гарантизмом, полуасоціацією, соціантизмом, або простою асоціацією, і гармонізмом, або складною асоціацією.