Ендокринна система і розвиток стресових реакцій та адаптація організму

Розділ 9 ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

§ 43.Ендокринна система і розвиток стресових реакцій та адаптація організму

Наш організм увесь час зазнає безліч різноманітних впливів навколишнього середовища. До більшості з них ми адаптувалися: вони в організмі спричиняють зміни, що майже не порушують гомеостазу, і регуляторні системи здатні дуже швидко впоратися з ними. Проте кожному траплялося відчувати дії стимулів, що виходять за межі звичного. Це можуть бути надмірні фізичні навантаження, різкі зміни температури, гучні

звуки, травми, інфекції, конфлікти з близькими, важливі іспити тощо. Стан організму, який виникає під час таких впливів, називають стресом, а стимули, що його спричиняють, – стрес-факторами. Залежно від характеру й сили дії факторів стресу, від індивідуальних особливостей організму, життєвого досвіду люди реагують на них по-різному. Проте якою б не була ця реакція, фази її розвитку одні й ті самі. Якими є ці фази? Яку роль у стрес-реакції відіграє ендокринна система?

Уявіть, що ви готуєтеся до відповідального

іспиту і раптом дізнаєтеся: він відбудеться на день раніше призначеної дати. Дефіцит часу для підготовки діє на вас як стрес-фактор – настрій псується, виникає відчуття дискомфорту. Це прояви першої фази стресу, тобто стадії тривоги. Вони свідчать про те, що організм оцінив подію як стресову. Нервові імпульси від різних ділянок мозку надходять до гіпоталамуса, а від нього – до мозкової речовини надниркових залоз. Вони відповідають на ці сигнали секрецією адреналіну й норадреналіну. Під впливом цих гормонів у клітинах печінки збільшується утворення глюкози, зростає її кількість у крові: головний мозок, серце та м’язи отримують додаткове джерело енергії.

Це додає сил, поліпшує самопочуття, і ви продовжуєте роботу з ще більшим завзяттям. Так стадія тревоги переходить у стадію напруги або опору. Розумове навантаження зростає, і до роботи стає гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система. Гіпоталамус продукує кортиколіберин, гіпофіз секретує кортикотропін, а кора надниркових залоз – кортизол. Він підсилює реакції організму, що були спричинені дією адреналіну й норадреналіну. Кортизол сприяє підвищенню рівня глюкози за рахунок її утворення з амінокислот, унаслідок його дії збільшується надходження глюкози до мозку. Так кортизол допомагає організму мобілізувати сили для опору, проте в той же час він пригнічує діяльність імунної системи.

Якщо вам вистачить внутрішніх резервів, щоб витримати напругу на стадії опору, ви завершите підготовку до іспиту і складете його. У цьому разі ви подолаєте стрес без втрат для здоров’я – на стадії подолання стресу всі системи організму повертаються у вихідний стан. Проте організм може виявитися нездатним до тривалої мобілізації сил. Посилена секреція гормонів поступово виснажує їх ресурси, спроможність підтримувати реакцію опору зникає, і стрес-реакція завершується стадією виснаження. Виснаження може призвести до захворювань, оскільки робота імунної системи на стадії опору була тимчасово пригнічена.

Попри відмінності в проявах стресу, ця реакція завжди відбувається за участю нервової й ендокринної систем регуляції (мал. 43.1) і спрямована на подолання дії стрес-факторів. Сенс стадії тривоги полягає в тому, аби розпізнати стимул, що діє як стресовий, і почати пошук відповіді на нього. її ознаками можуть бути поганий настрій, загальна м’язова слабкість, відсутність апетиту, підвищення температури тіла. На стадії напруги відбувається мобілізація всіх внутрішніх ресурсів організму для боротьби з дією стрес-фактору. Долаючи стрес, організм набуває важливого досвіду, який дає змогу в разі повторної дії цього стрес-фактору зустріти його у всеозброєнні. Організму вже не потрібно витрачати сили на те, щоб знайти вихід із стресової ситуації – він пам’ятає його. Так відбувається адаптація організму до дії факторів стресу. Для кожного виду стрес-факторів (хімічних, екологічних, емоційних тощо) така адаптація має особливості, пов’язані з природою цього фактора.

 Ендокринна система і розвиток стресових реакцій та адаптація організму

 Ендокринна система і розвиток стресових реакцій та адаптація організму

Мал. 43.1 Схема нервової й ендокринної регуляції під час стрес-реакцій

Несприятливий результат боротьби із стрес-фактором, тобто стадія виснаження, спричиняє чимало тяжких хвороб – цукровий діабет, виразкову і серцево-судинні хвороби, імунні та психічні розлади.

Першим поняття про стрес як реакцію, що спрямована на адаптацію до дії стрес-факторів, упровадив австрійський учений Ганс Сельє в 1936 році. Уявлення про системи захисту й адаптації організму розвиваються та доповнюються до сьогодні.




Ендокринна система і розвиток стресових реакцій та адаптація організму