МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Розділ 5
РЕГІОНИ СВІТУ
5.5. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД АВСТРАЛІЇ ТА КРАЇН ОКЕАНІЇ 5.5.1. Фізико-географічні та історико-політичні особливості Австралії
Австралія – материк у Південній півкулі, її площа становить 7631,5 тис. км2.
Назва Австралії походить від лат. australist – південний.
Предки нинішніх австралійських аборигенів прибули до цього материка з Південно-Східної Азії 50-40 тис. років тому. Відкрив цей континент у 1606 р. голландець В. Янсзон, який назвав його Новою Голландією. В. Янсзон побував на північному сході
Назва “Австралія” усталилася у XIX ст. Не виключено, що португальці могли відкрити Австралію ще раніше. Англієць В. Демп’єр побував в Австралії в 1698 та 1699 р. Експедиція англійського мореплавця Дж. Кука у 1770 р. дослідила східне узбережжя континенту і назвала її Новим Південним Уельсом. Австралія стала англійською колонією, її територію Англія використовувала як місце заслання. У 1788 р. тут було засновано першу колонію для каторжників. На кораблях прибули 750 в’язнів і 250 солдатів. Ескадра стала на якорі у бухті, що неподалік сучасного сіднейського театру.
Заслання в’язнів до Австралії
Вільні поселенці почали з’являтися в Австралії після 1820 р. їх приваблювала можливість вирощувати мериносових овець. Колонізатори інтенсивно винищували аборигенів Австралії. У 1770 р. кількість аборигенів становила близько 300 тис. чол., а в 1900 р. зменшилася до 60 тис.
Нині загальна кількість аборигенів становить 160 тис. чол. Переважно вони проживають у містах і лише кілька тисяч чоловік ведуть традиційний спосіб життя.
У 1860-1861 pp. ірландець Р. О’Хара Барк та англієць В. Воле першими перетнули Австралію з півдня на північ. Обидва померли від голоду на зворотному шляху. Англійський географ Ч. Старт дослідив ріки Південної Австралії, але не знайшов величезного озера, яке шукав. Це згодом вдалося іншому дослідникові. Англієць Е. Ейр у 1840 р. відкрив у центральній частині Австралії озеро, назване його ім’ям.
Окремі частини Австралії у різні роки були колонізовані.
Тасманія набула статусу колонії у 1825 p., колонія Квінсленд (Земля Королеви) утворилася у 1859 p., Західна Австралія – у 1829 р. Колонія Вікторія з’явилася в 1851 р. Південна Австралія стала вважатися колонією у 1842 р.
З середини XIX ст. у зв’язку з відкриттям золотих розсипів значно збільшилась імміграція. В результаті тривалої боротьби переселенці домоглися самоврядування для окремих частин.
Посилився приплив до Австралії вільних переселенців. У 1901 р. в Австралії було створено федерацію англійських колоній – Австралійську Співдружність, яка отримала права домініону, тобто автономної держави у межах Британської імперії. Австралія – конституційна монархія, глава держави – королева Великобританії, представлена генеральним правителем (Govennor-General, що неправильно перекладають як генерал-губернатор).
Столицею Співдружності до 1927 р. був Мельбурн. Після цього столицею стала Канберра. До речі, переклад офіційної назви країни – Австралійський Союз – неправильний, оскільки слово union (союз) відсутнє, а в назві держави є слово commonwealth (співдружність).
Австралія брала участь в обох світових війнах на боці Великобританії. Під час Другої світової війни та у післявоєнний період посилився вплив монополій США на економіку Австралії. У вересні 1951 р. Австралійський Союз і Нова Зеландія підписали із США без участі Англії договір про “взаємну оборону”.
Тривалий час значна частина австралійського суспільства виступає за те, щоб проголосити Австралію республікою і припинити у такий спосіб статус домініону Великобританії. У 1993 р. королева Єлизавета II висловила принципову згоду на таку конституційну зміну за умови, що австралійський народ підтвердить таке бажання на референдумі. Не виключено, що вже у недалекому майбутньому Австралія стане республікою. Її політичні зв’язки з Великобританією – данина традиції, фактично Австралія вже давно незалежна держава.
Австралія – федерація у складі шести штатів і двох територій. Законодавчий орган – двопалатний парламент (палата представників і сенат).
Північні і східні береги Австралії омиває Тихий океан, західні та південні – Індійський. На сході Австралії лежить Великий Вододільний хребет (заввишки до 2230 м, найвища точка материка.
Середня частина Австралії – низинна, із западиною, де розташоване озеро Ейр. Західна частина країни – плоскогір’я заввишки 400-500 м з окремими хребтами та столовими горами.
На двох третинах території Австралії клімат пустельний і напівпустельний. Більша частина Австралії лежить у тропіках, північ – у субекваторіальних широтах, південь – у субтропіках. Середні температури липня в Австралії коливаються у межах 12-20° С, січня – від 20 до понад 30° тепла. Це країна постійного літа.
Кількість опадів зменшується зі сходу на захід від 1500 мм. до 250-300 мм. і менше. Сніг взимку можна побачити лише на острові Тасманія та на горі Костюшко.
60 % території Австралії – безстічні регіони. Найповноводнішою рікою є Муррей, найдовшою – Дарлінг. Басейн Муррею – Дарлінгу вважається найбільшим водозбірним басейном Австралії. Можливості використання їхніх вод для зрошення значно підвищилися у 1974 p., коли води річки Снігової були штучно спрямовані до Муррею.
Більшість австралійських річок наповнюється водою лише періодично під час періоду дощів. Потім вони пересихають або перетворюються на ланцюжки озер. Такі ріки називаються “крики”. У пустельних районах є солоні озера Ейр, Торренс, Герднер.
Австралія багата на підземні води, запаси яких є на 40 % території. Це значно спрощує проблему водопостачання, зокрема для потреб тваринництва.
Внутрішня частина Австралії зайнята пустелями. Тут зустрічаються солоні озера. Навколо пустель простягається пояс напівпустель і колючих чагарників (скреб). В окремих регіонах напівпустелі переходять у савани, які змінюються лісами з евкаліптів, пальм та деревоподібних папоротей уздовж узбережжя і в горах. Найродючіші грунти – на узбережних східних рівнинах і в південно-західному клині Західної Австралії.
В Австралії не буває сильних землетрусів, немає вулканів. Це пояснюється тим, що більша частина Австралії лежить в області Австралійської платформи.
Австралійські енергетичні ресурси – високоякісне кам’яне вугілля, нафта, природний газ та уран – становлять близько п’ятої частини всіх світових запасів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)