Господарство парцелярне

Господарство парцелярне (фр. parcelle – частка) – селянське господарство, яке функціонувало на невеликих ділянках (парцелах) за рахунок особистої праці господаря і членів його сім’ї. Виникло в процесі розпаду первіснообщинного ладу, появи приватної власності, переходу від парної до моногамної сім’ї, появи досконаліших знарядь праці. В I – II ст. Г. п. виникло також унаслідок дроблення рабовласницьких латифундій на парцели, що здавалися в оренду колонам (ратаям). Колонами були раби, вільновідпущеники та вільні селянські паупери. Г. п.

було основною формою ведення сільського господарства в докапіталістичних формаціях (за винятком первіснообщинного ладу). Г. п. мало натуральний характер, було основним об’єктом експлуатації з боку земельної аристократії, феодалів, держави, церкви. З розпадом феодального способу виробництва Г. п. перетворювалися на вільні земельні володіння, які за умов капіталізму поступово потрапляли в залежність від великих ферм і монополій (див. Фермерські господарства). Після 1917 розвиток Г. п. у Російській імперії прискорився. Так, 1927 в СРСР налічувалося 25 млн. селянських господарств, які безоплатно отримали землю. Але впровадження сталінських методів колективізації призвело до ліквідації селянських господарств. Г. п. в якісно нових формах стало відроджуватися в Україні на початку 1990.




Господарство парцелярне