КАР’ЄРА

Соціологія короткий енциклопедичний словник

КАР’ЄРА – процес і результат переміщення індивіда між трудовими позиціями чи професійними заняттями протягом трудового життя. Найпоширенішими в соціології є два підходи до визначення К. Один з них ототожнює К. з соціально визнаними зразками послідовності професійних занять, упорядкованих за ієрархією престижу, влади та винагород. Така інтерпретація є близькою до повсякденного вживання слова К., але охоплює тільки певну частину працюючих. У межах іншої соціол. традиції К. розглядається

як розгорнута у часі послідовність трудового досвіду людини і вважається, що кожен, хто працює, має К. Синонімами К. у соціології є “професійне просування”, “просування службовими сходинками”, “професійне ростання” тощо. Набуло поширення також синонімічне вживання терміна “К”. – “внутрішньогенераційна соціальна обільність”.

До понятійного словника соціології термін “К” ввійшов у першій пол. XX ст. з досить широким значенням, що охоплювало не лише сферу праці,

а й, напр., девіантну поведінку, стадії перебігу психічних захворювань людини, зразки споживання тощо. Чітке визначення доцільності застосування поняття К. як інструмента аналізу і опису процесів, що мають місце в сфері праці, її розподілу та соціальної організації вперше з’являється у роботах амер. соціолога Е. Х’юза, автора моногр. “Люди та їх робота”.

К. виконує ряд важливих соціальних функцій. Вона є складовою процесу відтворення трудового потенціалу суспільства, формування трудових поколінь професійних кадрів; елементом соціального контролю, що поєднує у собі як матеріальні, так і нематеріальні засоби; К., як спрямований у майбутнє, відомий з досвіду попередників шлях розгортання трудового життя, дає можливість людині бачити перспективу власного професійного розвитку, є засобом її самоствердження й самореалізації; усталені у суспільстві лінії К. є посередницькою структурою, що співвідносить моделі поведінки й життєві шанси індивідів з макроструктурами суспільства.

Залежно від мети та визначення К. дослідниками соціальний простір К. набуває вигляду чи то ринку праці загалом, чи певних галузей професійної діяльності, чи окремо взятої організації, корпорації, підприємства тощо. Будь-яка позиція К. інтерпретується як поєднання кількох змінних, напр., заробітної плати, престижу, рівня кваліфікації, влади тощо. Але просування чітко виокремленими формальними позиціями не вичерпує змісту К. У процесі дослідження того, як самі індивіди відчувають та розчленовують соціальний простір на значущі для них позиції, виявляється, що зміст останніх складається також з низки формально нефіксованих відмінностей, які є істотними для інтерпретації індивідами їх кар’єр.

Сучасному розвинутому індустріальному суспільству притаманні три ідеальні типи К.: бюрократична, професійна та підприємницька. Вони суттєво відрізняються за логікою розгортання К., організаційними принципами, мотивацією, способами одержання винагороди тощо. Реальні кар’єри є переважно поєднанням елементів кожного типу, результатом чого стає різноманітність як здійснених кар’єр, так і уявлень про них. У соціол. дослідженнях К. типологізується також залежно від напряму переміщень людини в ієрархії робочих місць (висхідна, низхідна, зигзагоподібна), швидкості просування (уповільнена, нормальна, стрімка).

Процес перетворення можливості К. у її наявність відбувається як взаємодія багатьох чинників, різних за своєю природою і силою впливу. Вирізняють соціально-структурні передумови К., насамперед тип системи освіти, що склався у даному суспільстві, її доступність і взаємозв’язок з ринком праці, поділ останнього на первинний і вторинний, зовнішній і внутрішній; структура власності, роль держави в економіці; тісно пов’язана з технологією структура зайнятості у певних галузях в-ва; трудова організація, її структурні характеристики і належність до того чи іншого типу власності; місце проживання індивідів; належність людини до соціальних мереж Успішність К. великою мірою опосередковується також особистісними характеристиками індивідів. За результатами соціол. досліджень відомо, що індивіди різного віку, освіти, статі, соціального походження, здібностей, домагань мають неоднакові за тривалістю та розмахом траєкторії просування.

Вивчення К. у соціології відбувається в межах лонгітюдних чи ретроспективних досліджень, а також шляхом аналізу індивідуальних мемуарів, біографій, автобіографій, трудових книжок тощо. Значний методол. та методичний досвід дослідження К. нагромаджено зарубіжною, насамперед зх. соціологією. За кілька десятиліть остання пройшла шлях від дослідження окремих випадків фахового просування до легітимації соціології К. в організаціях, виникнення теорії К., а також практ. втілення одержаних знань, тобто опрацювання та впровадження систем планування К. на конкретних підприємствах, у фірмах, корпораціях. Сучасний етап досліджень К. характеризується усвідомленням необхідності проведення міждисциплінарних та порівняльних крос – культурних досліджень як найбільш плідних напрямів одержання нових знань у цій галузі.




КАР’ЄРА