КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ В УКРАЇНІ

Загальний курс транспорту

РОЗДІЛ 2 ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

2.6. КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ В УКРАЇНІ

Концепція затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 1997 р. № 821.

1. Загальні положення

Ця Концепція визначає основні принципи створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на період до 2015 року і входження їх у міжнародну транспортну систему.

Мета Концепції – встановити основи

розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні у взаємодії наземних видів транспорту з водним транспортом, пов’язавши її створення із загальноєвропейською мережею.

Концепція розроблена на основі законодавства України, зокрема постанов Кабінету Міністрів України від ЗО жовтня 1996 р. № 1324 та від 16 грудня 1996 р. № 1512, рішень Державної комісії з питань транспортних коридорів, а також міжнародних договорів України. Її концептуальні положення грунтуються на тому, що Україна є незалежною державою, одним із засновників ООН, входить до Ради Європи, міжнародних організацій з

різних видів транспорту, займає вигідне для створення міжнародних транспортних коридорів геополітичне становище, має розвинуту промисловість, спроможну виготовляти та обслуговувати сучасні транспортні засоби, дорожньо-будівельну техніку, а також потужний потенціал наукових, проектних, навчальних закладів та кваліфікованих кадрів.

Актуальність Концепції зумовлена необхідністю інтеграції транспортних мереж і транспорту України в міжнародну транспортну систему з метою залучення додаткових обсягів перевезень та валютних надходжень, скорочення транспортних витрат, наближення до міжнародних стандартів перевезень пасажирів та вантажів, енергетичних та екологічних показників роботи транспорту і збільшення частки експортного потенціалу України на міжнародному ринку транспортних послуг шляхом значного підвищення конкурентоспроможності українських перевізників; підтримання оперативної готовності транспортної системи України до використання її в інтересах підвищення обороноздатності держави.

Концепція рекомендує взяти за основу принципи міжнародної транспортної політики, прийняті в Європейському Співтоваристві, які включають: політичні аспекти, соціальний прогрес, комерційні аспекти, тарифну політику, організацію перевезень, розвиток інфраструктури і сервісу, перетин державних кордонів, технічні і технологічні проблеми, лібералізацію і гармонізацію транспортного ринку, екологічні вимоги та безпеку тощо.

Перехід на ці принципи має здійснюватися поступово, поетапно, з урахуванням прийняття в Україні відповідної законодавчої і правової бази. У Концепції обгрунтовані географічні напрямки і конкретний перелік транспортних коридорів, їх інфраструктура, варіант розвитку, що максимально відповідає вимогам міжнародної транспортної мережі, дана прогнозна оцінка обсягів перевезень по кожному коридору, визначено етапність і пріоритетність створення. Створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи є пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку транспортно-дорожнього комплексу.

Під час складання Концепції використані протоколи, угоди, меморандуми, що визначають різноманітні умови створення та функціонування міжнародних транспортних коридорів, а також виконані за період досліджень розробки, обгрунтування та інші матеріали.

Концепція має бути стратегічним орієнтиром для всіх зацікавлених суб’єктів діяльності незалежно від форм власності та органів виконавчої влади, а її основні положення – основою програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

2. Організаційна структура транспортно-дорожнього комплексу, принципи розвитку та регулювання його діяльності в умовах ринкової економіки

Державне регулювання діяльності транспортно-дорожнього комплексу здійснює Мінтранс.

Єдині підходи до проведення державної політики в галузі створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи розробляє Державна комісія з питань транспортних коридорів.

Суб’єктами господарської діяльності в транспортно-дорожньому комплексі є підприємства та організації Укрзалізниці, Укравіатрансу, Укравтодору, Укрморрічфлоту, Укравтотрансу, створюване згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1996 р. № 1512 відкрите акціонерне товариство “Транспортні коридори України”, інші підприємства і організації незалежно від форм власності.

Основу функціонування транспортно-дорожнього комплексу становлять ринкові відносини, найважливішими елементами яких є роздержавлення, демонополізація, цивілізована конкуренція, рівність структур усіх форм власності та розширення сфери застосування приватного капіталу.

Створюються умови для прискореного акціонування та приватизації підприємств транспортно-дорожнього комплексу згідно із законодавством. Приватизація державних підприємств здійснюється шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна цих підприємств, із збереженням у необхідних випадках контрольного пакету акцій цих підприємств у державній власності.

Структурно організаційні перетворення в транспортно-дорожньому комплексі передбачають відокремлення суб’єктів природних монополій від суб’єктів і підрозділів, що працюють у ринкових умовах.

Аналізуючи прогноз розвитку економіки України з точки зору транспортного забезпечення, можна зробити висновок, що загальними пріоритетними напрямами розвитку транспортно-дорожнього комплексу мають бути:

– розвиток міждержавних транспортних зв’язків;

– інтеграція транспорту України у міжнародну транспортну систему на основі створення національної нормативної бази галузі, приведеної у відповідність з міжнародними документами;

– впровадження нової техніки та сучасних технологій організації перевезень;

– розвиток ринкового конкурентного середовища в галузі на основі сприяння створенню підприємств різних форм власності із залученням як вітчизняних, так і іноземних інвесторів;

– впровадження у транспортно-дорожній галузі міжнародних стандартів і рекомендацій та розвиток взаємовигідного співробітництва з національними та міжнародними організаціями;

– забезпечення безпеки у транспортно-дорожньому комплексі;

– розвиток в Україні наукової бази транспортно-дорожнього комплексу, взаємовигідне співробітництво з іноземними науково-технічними закладами;

– запровадження ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій, зменшення питомих паливно-енергетичних витрат, комплексне розв’язання проблеми охорони навколишнього природного середовища;

– створення інформаційних і автоматизованих систем управління; розвиток комунікацій Європа-Україна-Азія, Північ-Україна-Південь, інших нових національних транспортних комунікацій;

– розширення та удосконалення експортних транспортних послуг;

– розвиток туристичних послуг із забезпечення сервісу на рівні розвинутих європейських країн.

У підгалузях транспортно-дорожнього комплексу пріоритетними напрямами є:

Автомобільний транспорт:

– розвиток міжміських автобусних перевезень;

– щорічне збільшення обсягів міждержавних перевезень;

– щорічне зростання обсягів транзитних перевезень вантажів;

– щорічне збільшення надходжень коштів до державного та місцевих бюджетів за рахунок зростання міждержавних транспортних послуг і транзиту;

– залізничний транспорт:

– реконструкція і модернізація інфраструктури найважливіших магістралей;

– оновлення рухомого складу;

– входження національної інфраструктури залізниць до міжнародної системи транспортних коридорів;

– морський транспорт:

– оновлення та поповнення флоту;

– розвиток круїзного плавання;

– розвиток експортних послуг флоту та збільшення обсягів переробки

– транзитних вантажів у портах;

– розширення перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів;

– створення державної системи безпеки судноплавства;

– удосконалення систем управління та зв’язку;

– річковий транспорт:

– розширення перевезень експортно-імпортних вантажів;

– розширення перевезень на туристичних суднах, особливо перевезень іноземних туристів;

– вдосконалення системи внутрішніх водних шляхів України;

– розвиток нормативно-правової бази річкового транспорту для забезпечення інтеграції внутрішніх водних шляхів України у загальноєвропейську мережу транспортних коридорів;

– автомобільні дороги:

– приведення технічного рівня національної мережі автомобільних доріг у відповідність з міжнародними вимогами;

– поліпшення транспортно-експлуатаційного стану існуючих доріг, підвищення рівня їх облаштування, безпеки та економічності перевезень, приведення їх у відповідність із сучасними вимогами;

– доведення стану штучних споруд на дорогах до сучасних нормативних вимог;

– забезпечення високої якості робіт з будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг;

– розширення обсягів будівництва автомобільних доріг, передусім за напрямками міжнародних транспортних коридорів.

3. Транспортні зв’язки, напрямки та перелік міжнародних транспортних коридорів

Основні транспортні зв’язки, що проходять через Україну:

– країни Центральної Європи – країни СНД;

– країни Південної Європи, Ближнього Сходу, Африки – країни СНД;

– Індія, країни Центральної Азії, Далекого Сходу – країни Балтики, Скандинавії;

– Китай, країни Закавказзя, Середньої Азії, Далекого Сходу – країни Західної Європи, Балтики, Скандинавії.

Відповідно до цих напрямків створюються транспортні коридори, які намічені Європейським Співтовариством і за рішенням другої Пан-Європейської конференції міністрів транспорту європейських країн включені як складові частини до мережі міжнародних транспортних коридорів:

– коридор № 3 – Берлін (Дрезден)-Вроцлав-Львів-Київ;

– коридор № 5 – Трієст-Любляна-Будапешт (Братислава)-Львів;

– коридор № 7 – Дунайський (водний);

Коридор № 9 – Гельсінкі-Санкт-Петербург-Мінськ (Москва)-Київ-Кишинів (Одеса)-Димитровград (ЄС дана попередня згода на продовження коридору до Апександрополіса).

4. Інтеграція транспортних мереж України у міжнародну транспортну систему

Вступ України до міжнародних транспортних організацій і структур та ратифікація ряду міжнародних угод, конвенцій та інших документів з питань транспортних систем і перевезень став першим кроком, з якого почалась інтеграція транспортно-дорожнього комплексу України у міжнародну транспортну систему.

Вигідне географічне положення України на перетині шляхів з Європи в Азію, з Півночі на Південь на фоні перевантаження і перенасичення європейських транспортних вузлів створює передумови для інтеграції в міжнародну транспортну систему, а наявність потужної промисловості дає змогу розраховувати на інтеграцію у сферу розроблення, виробництва та ремонту сучасної дорожньо-транспортної техніки.

Подальша інтеграція України у міжнародну транспортну систему передбачає:

– приєднання до існуючих міжнародних транспортних коридорів;

– доповнення нових напрямків міжнародних транспортних коридорів:

– продовження коридору № 5: Львів-Рівне-Сарни-Мінськ;

– Балтійське море – Чорне море: Гданськ-Варшава-Ковель-Одеса;

– Європа – Азія: Франкфурт-Краків-Львів-Дніпропетровськ-Алма-Ата

(продовження коридорів № 3 і 5);

– ЧЕС: Анкара-Єреван-Тбілісі (Баку)-Ростов-на-Дону-Донецьк-Одеса

(Кишинів)-Бухарест (Тірана)-Димитровград (Афіни)-Стамбул;

– Євроазійський: Одеса-Тбілісі (Єреван)-Баку-Ашгабад;

– Північ – Південь: Харків-Полтава-Кіровоград-Одеса.

Концепцією передбачаються два варіанти розбудови транспортних коридорів на території України, включених як складова частина до мережі міжнародних транспортних коридорів:

– реконструкція і модернізація існуючої мережі;

– спорудження нової транспортної мережі з повним комплексом інфраструктури згідно з міжнародними стандартами.

Реконструкція та модернізація існуючої мережі здійснюється переважно на конкурсних засадах із залученням коштів державного бюджету, насамперед, за рахунок коштів, що надходять на дорожні роботи згідно із законодавством, а також інших джерел фінансування. Приватний капітал залучається до розвитку окремих об’єктів на транспортних коридорах, допоміжної діяльності, сервісу тощо.

Спорудження нової транспортної мережі здійснюється на конкурсних засадах переважно із залученням недержавних коштів насамперед приватного капіталу, включаючи іноземний, під контролем і за участю держави, яка створює умови для залучення капіталу, гарантує його повернення та додатковий прибуток, готує відповідну законодавчу та правову базу.

До системи транспортних коридорів в Україні належать: автомобільні транспортні коридори, що реконструюються, з таким маршрутом проходження в Україні:

Крітський № 3: Краківець-Львів-Рівне-Житомир-Київ;

Крітський № 5: Косини-Чоп-Стрий-Львів-Рівне – з відгалуженням Сарни-Мінськ, Сторожниця-Ужгород-Мукачеве; Крітський № 9: Нові Яриловичі-Чернігів-Копті-Київ – з відгалуженнями Любашівка-Ппатонове, Любашівка-Одеса, Копті-Бачівськ; ЧЕС: Рені-Ізмаїп-Одеса-Миколаїв-Херсон-Мелітополь-Бердянськ-Маріупопь-Новоазовськ; Європа – Азія: Краківець-Львів-Рівне-Житомир-Київ-Полтава-Харків-Дебальцеве-Ізварине; Балтійське море – Чорне море з відгалуженням: Ягодин-Ковель-Луцьк-Тернопіпь-Хмельницький-Вінниця-Умань – порти Чорного моря, Тернопіпь-Чернівці-Порубне/Мамапига; Євроазійський: Одеса-Миколаїв-Херсон-Джанкой-Керч;

Автомобільні транспортні коридори, намічені для будівництва:

Крітський № 3: Краківець-Львів-Тернопіль-Хмельницький-Вінниця-Київ; Крітський № 5: Косини-Івано-Франківськ-Тернопіль-Підгайці; Європа-Азія:Косини-Івано-Франківськ-Тернопіль-Вінниця-Кіровоград-Дніпропетровськ-Донецьк-Ізварине; Балтійське море – Чорне море: Ягодин-Ковель-Луцьк-Хмельницький

Балта-Одеса;

Європа – Азія: Одеса-Миколаїв-Херсон-Джанкой-Керч; Північ – Південь: Харків-Полтава-Кременчук-Кіровоград-Одеса; залізничні транспорті коридори, що реконструюються, з таким маршрутом проходження в Україні:

Крітський № 3: Мостиська-Львів-Красне-Тернопіль-Хмельницький-Жмеринка-Козятин-Київ;

Крітський № 5: Чоп-Стрий-Львів-Рівне-Сарни-Мінськ; Крітський №9 з відгалуженнями: Кучурган-Роздільна-Жмеринка-Козятин-Київ-Ніжин-Чернігів-Горностаївка, Роздільна-Одеса-Ізмаїл-Рені, Ніжин-Зерново; ЧЕС з відгалуженнями: Рені-Ізмаїл-Одеса-Колосівка-Помічна-Знам’янка-Дніпропетровськ-Ясинувата-Квашине, Харків-Синельникове-Джанкой (Керч, Феодосія)-Сімферополь-(Євпаторія), Колосівка-Миколаїв-Херсон-Чаплине-Бердянськ, Донецьк-Маріуполь; Європа-Азія: Мостиська-Львів-Здолбунів-Козятин-Фастів-Знам’янка-Дніпропетровськ-Красна Могила; Балтійське море – Чорне море: Ягодин-Ковель-Здолбунів-Шепетівка-

Козятин-Жмеринка-Одеса; Євроазійський: Херсон-Миколаїв-Одеса;

– водний транспорт:

Крітський № 7: Усть-Дунайський-Ізмаїл-Рені.

Для забезпечення функціонування транспортних коридорів створюються транспортно-складські комплекси (ТСК), які застосовуються для переробки контейнерних, контрейлерних та інших вантажів, за такою класифікацією:

– сухопутні прикордонні – Ковель, Франко-Транс-Рава-Руська (Жовква), Мостиська, Чоп, Харків, Луганськ, Донецьк, Чернігів;

– сухопутні на території України – Київ, Житомир, Вінниця, Полтава, Суми, Дніпропетровськ, Кіровоград, Черкаси, Сімферополь, Мелітополь, Одеса, Хмельницький, Тернопіль, Рівне, Львів, Івано-Франківськ;

– водні – Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайський, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Одеса, Южний, Миколаїв, Октябрське, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Бердянськ, Маріуполь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ.

Для забезпечення ефективної роботи міжнародних транспортних коридорів дуже важливим є створення нової інфраструктури прикордонних і митних пунктів пропуску відповідно до міжнародних стандартів, а також створення митних пунктів пропуску при ТСК.

5. Створення міжнародної автомобільної мережі