Країни Європи

Географія
Економічна і соціальна географія світу

Регіональна географія

Країни Європи

Німеччина

Німеччина – одна з найбільш розвинених країн світу, входить до складу країн “великої сімки”. Площа – 356,9 тис. км2, населення – 82,8 млн осіб, столиця – Берлін (3,5 млн жителів). Державна мова – німецька, релігія – християнська (30 млн жителів – протестанти, 28 млн – католики). Грошова одиниця – євро. Держава має сучасно й всебічно збалансовану економіку, найбільш розвинену індустрію в Європі (рис. 45).

class=""/>
Рис. 45. Географічне положення Німеччини
Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) – федеративна держава, кожна земля якої має власні конституцію, парламент і уряд. Глава держави – федеративний президент. Виконавча влада належить федеральному уряду, на його чолі стоїть канцлер, який обирається бундестагом за пропозицією президента. Верховний законодавчий орган ФРН на рівні федерації – парламент, який складається із двох палат – бундестагу (палати депутатів), який обирається загальним таємним голосуванням населення, і бундесрату (палати земель), члени якого призначаються земельними урядами.
Після об’єднання Західної і Східної Німеччини німецька держава в 1990-ті роки доклала значних зусиль до реорганізації свого господарства. За обсягом ВНП і промислового виробництва країна посідає перше місце в Європі і третє у світі, після США та Японії. Темпи економічного зростання та участі в міжнародному поділі праці є сталими і динамічними.
Із ресурсів найбільш значними є поклади кам’яного і бурого вугілля, калійної солі. Наявні невеликі родовища залізної руди, руд кольорових металів, нафти, газу, урану. Сучасна Німеччина має розвинену електроенергетику, що працює на власних (вугілля Рурського і Саарського басейнів) та імпортних енергоносіях.
Країну називають “локомотивом” Західної Європи. Індустрія є основою економіки, найбільш розвинені галузі – машинобудування, приладо – та автомобілебудування, електротехніка, спецметалургія, хімічна, легка і харчова промисловість. Металургійне виробництво зосереджено головним чином у Рурі, 30 % продукції йде на експорт.
За обсягом виробництва хімічної продукції (Людвігсгафен, Леверкузен, Франкфурт-на-Майні) Німеччина поступається тільки США, а за експортом є лідером у світі. Країна посідає перше місце в Європі й третє у світі за рівнем розвитку суднобудування (Гамбург, Кіль та ін.). Добре розвинене виробництво інструментів, приладів, у тому числі оптичних (Берлін, Мюнхен, Франкфурт, Нюрнберг та ін.). Країна посідає перше місце в Європі за випуском паперу і картону.
Сільськогосподарське виробництво (1,5 % ВНП) є високопродуктивним і цілком забезпечує внутрішні потреби.
Добре розвинені всі види транспорту, а провідна роль у перевезенні належить автомобільному транспорту.
Країна значною мірою залежить від імпорту сировини, напівфабрикатів і деяких видів промислових товарів. В експорті переважають машини і хімічна продукція, в імпорті – промислові вироби, паливо, руди, деревина, продовольство, волокна. Головні торгові партнери – країни ЄС.

Велика Британія

Офіційна назва – Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Вона є острівною країною, що розташована на північному заході Європи (рис. 46), має різнобічні зв’язки з більшістю країн світу, відіграє особливу роль в ЄС.
Велика Британія – одна з найбільш розвинених країн світу, член “великої сімки”. Площа – 244,1 тис. км2, населення – 59,5 млн осіб, столиця – Лондон (7,1 млн жителів). Лондон є одним із провідних світових торгових, фінансових, страхових і транспортних центрів. Офіційна мова – англійська, релігія – англіканство, поширені також пресвітеріанство й католицизм. Грошова одиниця – фунт стерлінгів.

Рис. 46. Географічне положення Великої Британії
Велика Британія – парламентська монархія. Глава держави – королева. Державний законодавчий орган – парламент, що складається з палати лордів і палати громад. Уряд формується лідером партії, що отримала на виборах більшість або найбільшу кількість місць у палаті громад.
Сировинна база Великої Британії представлена в основному нафтовими та газовими родовищами на шельфі Північного моря, покладами вугілля.
У сфері промислового виробництва країна здавна відома як “майстерня світу”. Нині вона переживає революційні зрушення в розвитку продуктивних сил: швидкий перехід від традиційних (вуглевидобуток, металообробка, текстильна, харчова) до новітніх наукоємних (верстатобудування, електротехнічна, авіаційна, електронна та нафтохімічна) галузей.
Частка послуг у структурі ВНП перевищує 70 %. Країна посідає провідні позиції в багатьох напрямках науково-технічного прогресу.
Сільське господарство є одним із найпродуктивніших та найоснащених у світі, у ньому зайнято лише 2 % населення.
Високорозвиненими є практично всі сфери господарської та соціальної інфраструктури. Провідна роль у зовнішніх перевезеннях належить морському транспорту, у внутрішніх – автомобільному.
Експорт країни на 90 % формується за рахунок продукції промисловості, а також аграрного сектору та продажу інтелектуальної власності; імпорт – сировина та напівфабрикати, машини, хімічна продукція. Головні торговельні партнери – країни ЄС (50 %) та США.

Франція

Франція – західноєвропейська держава, одна з високорозвинених держав світу, член “великої сімки” (рис. 47). Площа – 551 тис. км2, населення – 59,3 млн осіб, столиця – Париж (2,2 млн жителів, з передмістями – майже 10 млн). Державна мова – французька, релігія – католицизм, поширені також протестантизм і мусульманство. Грошова одиниця – євро.

Рис. 47. Географічне положення Франції
Франція – республіка. Глава держави – президент. Він призначає прем’єр-міністра і членів уряду. Вищий законодавчий орган – парламент, що складається з двох палат – Національних зборів і Сенату. Уряд відповідальний перед парламентом.
За розміром ВНП на душу населення країна посідає четверте місце серед країн ЄС і дванадцяте – у світі. За багатьма напрямками науково-технічного прогресу й промислового виробництва посідає провідні позиції у світі.
Природні умови та ресурси сприяють розвитку економіки. Надра країни багаті на різні руди, уран, боксити, калійні солі, вугілля тощо.
У промисловості найбільш розвиненими та високотехнологічними галузями є машинобудування (40 % продукції йде на експорт), хімічна (третє місце у світовому експорті), авіакосмічна (друге місце), автомобільна (четверте місце), харчова (друге місце), радіоелектронна, електротехнічна, інформатика, суднобудування. Особливого розвитку набула атомна енергетика, вона виробляє 75 % електроенергії.
Сільське господарство Франції є багатогалузевим, значна частина продукції виробляється великими господарствами. Країна є найбільшим на континенті виробником зерна (пшениці, ячменю, кукурудзи), молока, вершкового масла, сиру, а за загальними обсягами сільгосппродукції поступається лише США та Канаді.
У країні діє найрозгалуженіша в Європі сучасна транспортна (численні швидкісні залізниці, транскордонні автошляхи, морські порти) та телекомунікаційна інфраструктури. Відомі сталість і масштаби іноземного туризму у Франції. Вона є лідером у галузі високої моди, виробництва парфумів.
За рівнем зовнішнього товарообігу країна посідає місце в першій п’ятірці світових лідерів. Експорт – готові вироби, продовольство та напівфабрикати, імпорт – устаткування, комплектуючі, паливо та сировина.
Головні торговельні партнери – країни ЄС, Японія, США.

Італія

Італія – розвинена індустріально-аграрна країна Середземномор’я, що входить до складу “великої сімки” (рис. 48, с. 634). Площа – 301,2 тис. км2, населення – 57,7 млн осіб, столиця – Рим (2,8 млн жителів). У межах Італії розташовані два анклави – Ватикан і Сан-Марино. Офіційна мова – італійська, релігія – католицизм. Грошова одиниця – євро.
Італія – парламентська республіка. Глава держави – президент – обирається строком на 7 років. Законодавча влада належить парламенту, який обирається на 5 років загальним і прямим голосуванням. Парламент складається з двох палат: Сенату республіки (322 сенатори) і Палати депутатів (630 депутатів). Виконавча влада належить урядові (Раді міністрів) на чолі з головою.
Основа сучасного господарства Італії – розвинена обробна промисловість, сільське господарство і міжнародний туризм. Значно меншою, у порівнянні з іншими західноєвропейськими країнами, є частка наукоємних галузей, більшою – частка державної власності. Після Другої світової війни Італія досить швидко відновила своє господарство за рахунок високих темпів розвитку промисловості, яка є головною галуззю господарства. Їй притаманні висока монополізація, переважання обробних галузей важкої промисловості (хімія і машинобудування) і недостатній розвиток видобувних, орієнтація на імпортну сировину та енергоресурси гірських річок.

Рис. 48. Географічне положення Італії
У промисловості значну роль відіграє державний сектор (друге місце в Європі після Австрії). З акціонерних монополій найпотужнішими є “ФІАТ” (транспортне машинобудування) і “Монтедісон” (електротехніка, хімія).
Сільське господарство значно поступається промисловості за вартістю продукції. Внутрішні потреби в основних продуктах харчування (зернові, м’ясні) воно задовольняє лише на 75-80 %, хоча його роль у господарстві Італії єбільшою, ніж в інших розвинених країнах Європи. Особливо відстає південь країни з його традиційними аграрними відносинами і дрібними земельними володіннями.
Головна галузь сільського господарства – рослинництво. Переважає вирощування овочів (виділяються томати) і зернових. Країна посідає перше місце в Європі з виробництва рису.
Добре розвинуте садівництво: перше місце у світі з вирощування винограду й виробництва виноградних вин, четверте – у вирощуванні апельсинів і тютюну. Серед технічних культур велику роль відіграє цукровий буряк.
Продукція тваринництва не забезпечує внутрішніх потреб.
У країні добре розвинений автомобільний (за протяжністю автострад посідає друге місце в Європі після Німеччини), залізничний (понад 20 тис. км, за рівнем електрифікації одне з перших місць у світі) та морський транспорт. Найбільший порт країни – Генуя.
На світовий ринок Італія постачає продукцію машинобудування (42 % експорту), легкої промисловості (текстиль, взуття, одяг), сільськогосподарську продукцію (цитрусові, овочі, вина, фрукти); імпортує – сировину, машини й обладнання, хімічні вироби, продукти харчування.
Рим, Венеція, Флоренція – важливі туристичні центри.

Польща

Польща – одна з постсоціалістичних держав Європи (рис. 49). Член ЄС з 2004 р. Площа – 312,7 тис. км2, населення – 38,7 млн осіб, столиця – Варшава (1,6 млн жителів). Офіційна мова – польська, релігія – католицизм. Грошова одиниця – євро.

Рис. 49. Географічне положення Польщі
Польща вважається мононаціональною країною – поляки складають 98,7 % населення.
Польща – демократична правова держава. Глава держави – президент – обирається на 5 років на загальних прямих виборах. Виконавча влада належить президенту і Раді Міністрів (уряду) на чолі з головою Ради Міністрів, який призначається президентом. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, що складається з Сейму та Сенату. Депутати й сенатори обираються строком на 4 роки. Сейм складається з 460 депутатів, Сенат – із 100 сенаторів.
Польща має вигідне економіко-географічне положення, багатогалузеве господарство, розвинені зовнішньоекономічні зв’язки.
Природно-ресурсний потенціал у цілому сприятливий для розвитку господарства: переважно рівнинний рельєф, помірно континентальний клімат, дерново-підзолисті й чорноземні грунти; 20 % території вкрито лісами, гідроресурси незначні.
Польща добре забезпечена корисними копалинами: кам’яним вугіллям (перше місце в Європі), сіркою, міддю, цинком, бурим вугіллям, кам’яною і калійною сіллю, будівельною сировиною.
Господарство досить розвинене й багатогалузеве. У його структурі відбуваються великі зміни, пов’язані з переходом до ринкових відносин. Одержали розвиток точне і загальне машинобудування, хімічна галузь, промисловість будматеріалів, ПЕК. Металообробна галузь орієнтована на вітчизняну сировину (мідь). У невеликих містах розміщуються підприємства харчової та деревообробної промисловості, що використовують місцеву сировину.
Сільське господарство і харчова промисловість не тільки забезпечують населення товарами, але й експортують продукцію.
Розвинені всі види транспорту.

Рос ія

Росія (Російська Федерація) – провідна держава СНГ. Розташована у Східній Європі і Азії (рис. 50, с. 636 ), її площа – 17 075 тис. км2, населення – 145,2 млн осіб, столиця – Москва (8,6 млн жителів). Державна мова – російська. Грошова одиниця – рубль.
Росія – федеративна республіка. Глава держави – президент, який обирається на основі всенародного голосування. Представницький і законодавчий орган РФ – Федеральні збори (парламент) – складається з двох палат: Державної Думи (450 депутатів) і Ради Федерації. Уряд РФ здійснює виконавчу владу.
Росія має різноманітні природні умови й багаті природні ресурси. На її території розташовані великі поклади вугілля (Кузнецький, східна частина Донецького, Печорський, Іркутський та інші кам’яновугільні, Кансько-Ачинський буровугільний басейни); нафти і газу (Волго-Уральська, Західносибірська, Тимано-Печорська нафтогазоносні провінції). Наявні значні поклади торфу (Центральна Росія), горючих сланців, урану. Родовища залізних і манганових руд є на Уралі, у Сибіру, в європейській частині. Родовища руд кольорових металів розташовані на Уралі, у Сибіру. Значні поклади солей зосереджені в Поволжі, Сибіру, на Алтаї. Країна має великі поклади фосфоритів і апатитів, сірки, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.
Водні ресурси Росії є дуже великими. Загальна довжина річок – понад 8 млн км. На значній протяжності вони придатні для судноплавства і сплаву лісу.
Росія має великі лісові та земельні ресурси. Найбільші земельні масиви розташовані в чорноземній зоні Східноєвропейської рівнини.
Промисловість має багатогалузевий характер, охоплює майже всі напрями індустріального виробництва. Структурно вона представлена розгалуженими комплексами: паливно-енергетичним, металургійним, машинобудівним, хіміко-технологічним та багатьма іншими. За значною кількістю найменувань виробництва сировини, матеріалів, обладнання, продукції та товарів країна посідає провідні місця у світі. Водночас негативними є надто висока енергоємність та матеріаломісткість виробництва, низькі показники продуктивності.

Рис. 50. Географічне положення Росії
Аграрний сектор також має багатогалузевий характер. Виробляється основний перелік продовольчої продукції та технічних культур. Однак низький загальний рівень продуктивності та організації праці, а також збереження, транспортування та переробки сільськогосподарської сировини зумовлюють необхідність значного імпорту продовольства.
Провідні позиції у світі за деякими напрямками посідає воєнно-промисловий комплекс. Країна досягла значних успіхів в освоєнні космосу. Діє широко розгалужена інфраструктура: транспортна (залізнична, водна, авіаційна та автомобільна), енергетична (лінії електропередач, нафто-, газо – та продуктопроводи).
В експорті переважає паливно-сировинна складова, в імпорті – сучасна техніка, готові вироби, товари народного споживання. До 2/3 торгівлі припадає на країни Європи.

Білорусь

Білорусь – країна Східної Європи (рис. 51), зорієнтована на створення ринкової економіки, структурну перебудову господарства, розвиток наукємних галузей, конверсію оборонної промисловості, модернізацію обробних галузей та аграрного сектору. Площа – 207,6 тис. км2, населення – 10,3 млн осіб, столиця – Мінськ (1,7 млн жителів). Державна мова – білоруська, російській мові наданий статус рівної з білоруською. Грошова одиниця – білоруський рубль.
Білорусь – республіка, член Співдружності незалежних держав. Глава республіки – президент.
Загалом географічне положення країни є сприятливим для розвитку економіки. Надра країни багаті на калійні солі, є нафта, торф, будівельні матеріали.
Промисловість представлена структурно розвиненим комплексом галузей обробної промисловості (приладо – та машинобудування, електро – і радіотехнічна, деревообробна, легка, харчова промисловість), а також видобувними галузями (калійної солі, нафти і торфу).
Основні центри промисловості – Мінськ, Гомель, Могильов, Жодіно, Вітебськ, Молодечно, Барановичі, Орша, Брест.

Рис. 51. Географічне положення Білорусі
Сільське господарство спеціалізується на м’ясо-молочному тваринництві, свинарстві, вирощуванні деяких видів рослинницької продукції (льон, картопля, зернові та технічні культури).
Білорусь має добре розвинену транспортну мережу, представлену залізничним (5,5 тис. км), автомобільним (40 тис. км), річковим, авіаційним і трубопровідним транспортом.
Характер і структуру зовнішньоекономічної сфери визначає первинна орієнтація на зв’язки з Росією (понад 60 % товарообігу). Вивозяться верстати, комп’ютери, телевізори, велосипеди, мотоцикли, годинники, холодильники, хімічна продукція, добрива, шини, картопля тощо.
Економічна політика визначається орієнтацією на всебічну економічну та політичну інтеграцію з Росією.