Методика аналізу кредитного ризику

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У БАНКАХ

ТЕМА 5

ОБЛІК АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

5. Методика аналізу кредитного ризику

Кредитний ризик – це можливість виникнення збитків унаслідок несплати чи простроченої оплати клієнтом своїх фінансових зобов’язань. Кредитному ризику піддається як кредитор (банк), так і позичальник (підприємство).

Під кредитним ризиком розуміють можливість того, що компанія не зуміє погасити свої борги вчасно і цілком. Відзначимо три основних джерела погашення боргів:

– кошти, отримані

в результаті діяльності компанії;

– кошти, отримані компанією в результаті продажу фіксованих активів чи запасів цінних паперів;

– додаткові нові кошти, наприклад, отримана компанією нова позичка чи випуск власних акцій.

Кредитний ризик вимірюється за допомогою коефіцієнта залежності. Гіринг – це коефіцієнт, суть якого у визначенні співвідношення розміру позикового капіталу, по якому нараховуються відсотки, і акціонерного капіталу. Для визначення гіринга потрібно визначити акціонерний і позиковий капітали.

Акціонерний капітал – капітал, сформований за рахунок простих

акцій, що перебувають в обігу, плюс балансова вартість резервів.

Позиковий капітал – капітал, що складається з банківських позик, комерційних позичок і боргових зобов’язань.

Гіринг = Позиковий капітал / Акціонерний капітал.

Вважається, що гіринг компанії високий, якщо коефіцієнт перевищує 100 %. Це відбувається в тому випадку, якщо позиковий капітал є головним джерелом фінансових засобів, необхідних для бізнесу.

Високий гіринг говорить про високий кредитний ризик. Однак немає визначеного рівня гіринга, перевищення якого означає, що кредитування компанії стає неодмінно ризикованим. Зміни гіринга погоджують зі зміною економічної ситуації і ситуації на ринку. Одним з найважливіших коефіцієнтів при аналізі кредитного ризику є відсоткове покриття. Його суть полягає в зіставленні відсоткових виплат компанії із сумами її прибутку, з яких робляться ці виплати. Цей коефіцієнт відбиває здатність компанії виконувати свої зобов’язання з виплати відсотків за кредит. Саме в можливості того, що компанія не зможе виплатити відсоток, і полягає небезпека при високому гіринзі. Коефіцієнт відсоткового покриття визначається так:

Коефіцієнт % покриття = Прибуток до виплати відсотків і податків / Відсоткові виплати

Подвійне і менше відсоткове покриття вважається дуже низьким. Потрійне покриття є граничним; лише після того, як воно буде перевищено, витрати на виплату відсотків будуть вважатися прийнятними. Однак низьке відсоткове покриття в одному році може бути лише тимчасовим явищем, що зникне, якщо зросте прибуток чи упадуть затрати на відсотки. Низьке відсоткове покриття, що погіршується з року в рік, викликає велику тривогу в компанії.

При аналізі кредитоспроможності можна користатися ще одним показником – коефіцієнтом заборгованості (к. з.). Він фіксує ту частину загальної вартості активів компанії, що фінансується за рахунок кредиту.

К. 3. = Загальна сума заборгованості / Чиста вартість фіксованих активів +

+ Загальна вартість поточних активів.

Більш високий коефіцієнт говорить про більш високий кредитний ризик. Значення коефіцієнта, що перевищує 50 %, указує на високий рівень загальної заборгованості. Існує чотири потенційних джерела коштів для сплати боргів: комерційні операції, продаж фіксованих активів, вишукування нових коштів і гарантії третьої сторони.

Аналіз руху коштів – це оцінка здатності компанії генерувати кошти для погашення своїх боргів. Основним джерелом засобів є звичайно грошові надходження від проведених компанією комерційних операцій.

Кредитний ризик для банків складається із сум заборгованості позичальників за банківськими позичками, а також із заборгованості клієнтів за іншими угодами.

Компанії також можуть піддаватися визначеному кредитному ризику у своїх операціях з банком. Якщо компанія має багато вільних коштів, які вона поміщає на банківський депозит, то при виникненні ризику ліквідації банку компанія втратить більшість своїх внесків. Також існує відсотковий ризик при розміщенні занадто великого депозиту в одному банку, тому що цей банк, усвідомлюючи, що компанія є регулярним вкладником, може не запропонувати таку саму високу ставку відсотка за новим внеском, який компанія могла б одержати в іншому банку.

Схильність кредитному ризику існує протягом усього періоду кредитування. При наданні комерційного кредиту ризик виникає з моменту продажу і залишається до моменту одержання платежу за угодою. При банківській позичці період схильності кредитному ризику приходиться на весь час до настання терміну повернення позички. Величина кредитного ризику – сума, що може бути втрачена при несплаті чи простроченні виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток – це повна сума заборгованості у випадку її невиплати клієнтом. Прострочені платежі не приводять до прямих збитків, а виникають непрямі збитки, що являють собою витрати за відсотками (через необхідність фінансувати дебіторів протягом більш тривалого часу, ніж необхідно) чи втрату відсотків, які можна було б одержати, якби гроші були повернуті раніш і поміщені на депозит. Незважаючи на те, що кредитний ризик великий для кредитів компаніям, що знаходяться в складному становищі, банки все-таки змушені надавати ці кредити, щоб не втрачати можливих прибутків.

Якщо економіка знаходиться в найнижчій точці спаду, то кредитний ризик при ухваленні рішення про кредитування значно менший, ніж у випадку економічного буму. Це зв’язано з тим, що якщо компанія одержує прибутки в період рецесії, то, як видно, у перспективі, коли економічні умови покращаться, вона виживе і буде процвітати.

Компанії, що перевищують нормальний обсяг продаж, мають високий ступінь ризику. Надмірний обсяг продаж (овертрейдинг) виникає у випадку, коли кампанія дуже високо оцінює свої ресурси і намагається підтримати занадто великий обсяг ділової активності при недостатніх джерелах фінансування. Підприємство, що все більш залежить від короткострокових кредитів, відтягаючи терміни платежів постачальникам за податковими рахунками, зрештою може опинитися в стані кризи припливу коштів.

Постійні витрати підприємств – це щомісячні чи щорічні витрати, сума яких залишається однаковою, незважаючи на підйом або зниження ділової активності протягом даного періоду часу. Перемінні витрати являють собою витрати, що збільшуються при підвищенні обсягу продаж і стають меншими його зменшення. Компанії, витрати яких в основному постійні, здатні використати значне збільшення прибутку при підвищенні обсягу продаж, але вони уразливі при будь-якому спаді темпів продаж. У цьому випадку надходжень буде менше, а витрати залишаться на колишньому рівні. У результаті прибуток і надходження коштів знизяться. Можна сказати, що в компаній, які мають високі постійні витрати і діють на ринку з перемінним обсягом продаж, високий ступінь кредитного ризику. У компанії з надмірними зобов’язаннями по інвестуванню високий кредитний ризик.