БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
ЧАСТИНА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК
Розділ 3.
Облік грошових коштів
3.7. Облік операцій на інших рахунках у банках
Для обліку та руху грошових коштів, що знаходяться на інших рахунках у банку і які можуть бути використані для поточних операцій призначено рахунок 31 “Рахунки в банках”, безпосередньо у розрізі субрахунків:
313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”;
314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.
За дебетом субрахунків відображується надходження грошових
Інструкцією “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженою Постановою Національного банку України № 204 від 02.08.1996 р. (з наступними змінами і доповненнями), передбачено здійснення розрахунків між підприємствами із використанням чеків та акредитивів. Акумуляція коштів з метою забезпечення розрахунків за вказаними формами здійснюється на зазначених субрахунках 313 і 314.
Розрахунки за допомогою лімітованих чекових книжок
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними
Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку – емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.
Чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.
Чекодержатель – підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.
Банк-емітент – банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.
Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці Національного банку України.
З дозволу Національного банку України чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовлені комерційними банками самостійно з дотриманням усіх обов’язкових вимог і мати фірмову позначку банку.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.
Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента “Заяву про отримання чекових книжок” в одному примірнику (див, зразок 3.11.) за підписами уповноважених осіб, яким надане право підпису документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, і з відбитком його печатки.
У заяві та талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунку, з якого сплачуватимуться чеки.
У разі потреби дозволяється одночасне надання підприємству за однією заявою декількох чекових книжок із зазначенням загальної суми ліміту за рахунок депонованих чекодавцем коштів. На зворотній стороні заяви чекодавець самостійно вказує суму ліміту за кожною книжкою.
Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки чеками” балансових рахунків у банку-емітенті. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається “Платіжне доручення” (див. зразок 3.14.) для перерахування коштів на аналітичний рахунок “Розрахунки чеками” або сума вноситься готівкою.
Депонування коштів для отримання чекових книжок знаходять своє відображення по дебету аналітичного рахунку “Розрахунки чеками” рах. 313 “Інші рахунки в банках в національній валюті”, 314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті” і кредиту 311 “Поточні рахунки в національній валюті”, 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, 50 “Довгострокові позики”, 60 “Короткострокові позики”.
Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги.
Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.
Чеки підписуються особою, яка має право підписувати розрахункові документи, та повинні мати відбиток печатки чекодавця.
Приймаючи чек в оплату за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:
– відповідність чека встановленому зразку;
– правильність заповнення чека;
– відсутність виправлень;
– відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;
– строк дії чека;
– наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця (у фізичної особи – прізвища, ім’я, по батькові, дані його паспорта або документа, що його замінює).
Після цього чекодержатель переконується в особі пред’явника чека за паспортом або документом, що його замінює.
Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекодержателя зобов’язаний прийняти чек з реєстрами та разом з другим та третім примірниками реєстру інкасувати чек спецзв’язком до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх із банку-емітента.
Після цього банк-емітент перераховує кошти на рахунок чекодержателя. Оплачений чек залишається у банку-емітенті
Оплата за придбані цінності за депонованими коштами із аналітичного рахунку лімітованих чекових книжок знаходить своє відображення по дебету рахунків 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 68 “Розрахунки за іншими операціями” та ін. і кредиту аналітичного рахунку “Розрахунки чеками” рахунку 313 “Інші рахунки в банках в національній валюті” та 314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті”.
Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента.
Для поповнення ліміту чекодавець подає в банк платіжне доручення разом з відповідною чековою книжкою.
У дорученні в рядку “Призначення платежу” вказується “Поповнення ліміту за чековою книжкою”.
У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками та наявності невикористаного ліміту за чековою книжкою до закінчення строку її дії чекодавець подає її в банк разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти.
Якщо при повному використанні чеків ліміт чекової книжки буде невичерпаним, чекодавцю може бути надана нова розрахункова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець має подати в банк книжку з корінцями використаних чеків разом із заявою на отримання нової чекової книжки.
Відкликання невикористаних грошових коштів, які було задепоновано на інших рахунках в банку знайде своє відображення по дебету 311 “Поточні рахунки в національній валюті”, 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, 50 “Довгострокові позики”, 60 “Короткострокові позики” і кредиту аналітичного рахунку “Розрахунки чеками” рахунку 313 “Інші рахунки в банках в національній валюті” та 314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті”.
Враховуючи те, що найбільша частина порушень при оформленні чеків припадає на виписку чеків чекодавцем на більшу суму, ніж зарезервовано на аналітичному рахунку у банку – емітенті, в останні роки суб’єкти господарювання відмовляються від використання зазначеної форми безготівкових розрахунків!
Розрахунки за допомогою акредитивів
Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
– виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;
– надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.
Банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту.
Бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).
Виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
А) покритий – акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
Б) непокритий – акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком – емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві має бути вказано, чи є він відзивним або безвідзивним. У разі відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідзивним.
Відзивний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).
Безвідзивний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.
Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітенту заяву про відкриття акредитиву, де має вказати:
– назву заявника та бенефіціара та їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
– назву банку-емітента та банку, виконуючого акредитив;
– вид акредитива;
– строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива у виконуючому банку);
– суму акредитива;
– дату і номер договору (угоди), яким передбачається відкриття акредитива;
– умови акредитива (види товарів, які сплачуються, розрахункові документи, порядок оплати цих документів – з акцептом уповноваженого платника або без акцепту та інше).
Зазначені реквізити є обов’язковими і у разі відсутності одного з них акредитив не відкривається.
Акредитив має вміщувати лише ті умови, які можуть бути перевірені банками документально.
У разі відкриття акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник перераховує платіжним дорученням кошти зі свого рахунку на аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами” в банку-емітенті на підставі поданої заяви про відкриття акредитива.
Заява про відкриття акредитива подається у двох примірниках. Перший примірник заяви разом з першим примірником платіжного доручення в банку-емітенті підшивається в документи дня, другий – видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива.
Відкриття заявником акредитива знаходить своє відображення по дебету аналітичного рахунку “Розрахунки акредитивами” рахунку 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”, 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті” і кредиту рахунків 311 “Поточні рахунки в банках в національній валюті”, 312 “Поточні рахунки в банках в іноземній валюті”, 50 “Довгострокові позики”, 60 “Короткострокові позики”.
Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів виконуючому банку. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи на предмет дотримання всіх умов акредитива (у разі порушення хоча б однієї з них виплати за акредитивом не проводить, про що інформує бенефіціара) і надсилає повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитива.
У разі отримання негативної відповіді або її ненадходження виконуючий банк повертає всі документи за акредитивом бе нефіціару з написом на першому примірнику реєстру про причини їх повернення за підписами головного бухгалтера і виконавця, засвідченими штампом банку.
До оплати за акредитивом не приймаються не оформлені належним чином документи, що підтверджують фактичну відправку товару, виконання робіт або надання послуг.
Виплати бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, здійснюються з аналітичного рахунку “Розрахунки акредитивами”.
Списання коштів з цього рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива.
Оплата за придбані цінності задепонованими коштами аналітичного рахунку по акредитивах знайде своє відображення по дебету рахунків 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 68 “Розрахунки за іншими операціями” та ін. і кредиту аналітичного рахунку “Розрахунки акредитивами” рахунку 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”, 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.
Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів. Усі претензії до бенефіціарів, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку.
Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв’язком між банками.
Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжувати строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент у свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а останній – бенефіціара.
Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом.
Акредитив, депонований у банку-емітенті, закривається банком-емітентом після закінчення строку, вказаного в акредитиві.
В кінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного рахунку “Розрахунки акредитивами” на поточний рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку.
Закриття невикористаного акредитива, який було задепоновано на інших рахунках в банку знайде своє відображення по дебету рахунків 311 “Поточні рахунки в національній валюті”, 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, 50 “Довгострокові позики”, 60 “Короткострокові позики”, і кредиту аналітичного рахунку “Розрахунки акредитивами” рахунку 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” та 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.
Підставою для відображення у бухгалтерському обліку заявника акредитива або чекодавця операцій по дебету і кредиту рахунків 313 і 314 є виписки банку по рахунках, на яких депонувалися кошти з метою отримання лімітованих чекових книжок або відкриття акредитива. Порядок опрацювання банківських виписок по зазначених аналітичних рахунках аналогічний порядку опрацювання банківських виписок по поточному рахунку підприємства.
Інформація із виписок по інших рахунках у банках знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі у журналі-ордері № 2, а при спрощеній формі обліку – у розділі II Відомості 1-М (див. дод. А 1).
(2 votes, average: 2,50 out of 5)