Лише музика є світовою мовою і не потребує
Перекладу, бо промовляє до душі.
Бертольд Авербах
Мета. Удосконалювати набуті знання, вміння та навички; продовжувати знайомство з народними календарно-обрядовими піснями; розвивати музичний слух, співацькі навички, творчі здібності, уміння відтворювати ритмічний супровід заданої мелодії; виховувати любов до музичного мистецтва.
Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності – фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Доброго ранку! Доброго дня!
Доброго вчора, сьогодні, щодня.
Хай не псується годинник на вежі,
Хай буде все на землі, як належить,
Сонце – як сонце, літо – як літо,
Дощик – як дощик, діти – як діти.
Миру бажаєм кожній родині,
Щастя, здоров’я – кожній дитині.
1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).
2. Музичне привітання.,
III. Ритмічні вправи.
IV. Повідомлення
1. Робота з підручником, с. 80.
У давніх слов’ян рік починався весною, березневе літочислення зберігалося до 1409 року (за цим літочисленням Нестор-літописець розпочав “Повість врем’яних літ”). Новий рік починався з відродженням навколишньої природи і з пробудженням матері-землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою. Весну зустрічали радісно й пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні назвали веснянками.
З усіх видів календарно-звичаєвої обрядовості веснянки позначені найроз – маїтішими музично-поетичними засобами.
Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають “закликати” весну та добрий урожай. Існують і паралельні назви: на Поліссі – маївки, магівки, у західних регіонах України веснянки називають гагілками, гаївками, а на Яворівщині – риндзівками, на Волині – рогульками. Мелодії веснянск побудовані на багаторазовому повторенні однієї-двох поспівок у межах невеликого діапазону.
У давніх слов’ян був звичай, зустрічаючи весну, виганяти, ховати або топити зиму. Для цього робили з соломи опудало, одягали його в людську одежу, співали над ним пісні, а потім роздягали, топили, палили або рубали. Після спалення попіл кидали у воду.
Різновидом веснянок є гаївки – твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. С. Килимник заперечує думку
О. Петрицького про те, що термін “гаївка” походить від назви індійського свята весни “гулі” або “голі”. Він обстоює думку, висловлену вперше В. Гна – тюком, що “гаївка” походить від “гай” – місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси – часті рефрени типу “гай-гай”, “ой, гай”, “гаю-гаю” та інше.
ВЕСНЯНІ КВІТИ
Хмара дощиком скотилась,
Землю стала напувать.
І малятам захотілось В полі квітів назбирать.
Сміючись, веселі діти Свій таночок завели,
Запашні яскраві квіти У віночки заплели.
Ой ти, веснонько чудова,
Бавить сонце небокрай.
Пісню слухає діброва І чарує зелен-гай.
О. Роговенко
ЧАРІВНА ПОРА
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі,
В синім небі – журавлі..
Перші проліски цвітуть,
Перші джмелики гудуть.
Це прекрасна й чарівна В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї Голосисті солов’ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
Т. Корольова
ПІСНЯ ПРО ВЕСНУ
Крап-крап-крагі! – дрібні краплинки
Дзвінко падають з дахів.
Крап-крап-крап! – скляні перлинки
Нам дарують ніжний спів:
“Це весна, весна, весна.
Радість всім несе вона!
Ніжна, добра, чарівна,
Свято нам несе весна!”
Я почула спів краплинок –
Мелодійний передзвін.
Я спитала у перлинок,
“Що за свято прийде в дім?!”
“Це весна, весна, весна.
Радість всім несе вона!
Ніжна, добра, чарівна,
Свято нам несе весна!”
Всім жінкам весна дарує
Свято квітів і тепла,
Радо всім вона готує
Море радості й добра.
Т. Корольова
ВЕСНА
Я дивлюся у віконце,
А мене лоскоче сонце:
“Мамо, глянь, іде сніжок,
Де мій теплий кожушок?”
“Так, мій любий, не буває,
Сніг у травні не літає,
То вишневий білий цвіт Облітає тихо з віт.
Бачиш, сонце землю гріє,
Все довкола зеленіє.
Чуєш, пташечки співають І веснянку викликають”.
Ой який чудовий ранок!
Вийду з мамою на ганок,
У струмочку біля хати Буду човники пускати.
О. Роговенко
ВСЕ НАВКОЛО ЗЕЛЕНІЄ…
Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті, Сяє сонце золоте…
“Швидше, мамо, черевички! Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся – до кринички Я і сам не підійду”.
О. Олесь
ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА
Знов починається весна!..
Знов починаються дива…
То серед двору із-під снігу Раптово визирне трава,
То раптом лагідні веснянки Засіють щоки та носи,
Чи розщебечуться –
Ще зранку! –
Птахи на різні голоси!
А вчора…
Вчора…
Що й казати!
Всі веселилися До сліз:
Славко –
Дражнило й задирака –
Наталці проліски приніс!..
І зовсім це не дивина:
Так починається весна!
А. Костецький
ВЕСНЯНІ ДЗВОНИ
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить –
На річці крига аж дзвенить.
, Бурульки краплями дзвенять
І, мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма. вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.
М. Сингаївський
КОНВАЛІЇ
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх – угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати –
Шкода їхньої краси!
М. Познанська
ВЕСНЯНІ КВІТИ
Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна –
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх позбираю
В пучечок докупки –
Для мами-голубки!
О. Пчілка
* * *
– Ой, ти весно, весно,
Ту чого до нас прийшла?
– Я прийшла до вас з теплом,
Із зеленим житечком!
* * *
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко!
Дітки гуляють,
Тебе виглядають!
* * *
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок!
* * *
Стук-стук, молоток,
На тім боці холодок,
А на нашім сонечко Торкає віконечко.
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко!
* * *
Ой весна, весна днем красна,
Та й що ти нам, весно, принесла?
– Принесла вам літечко,
Зеленеє житечко
Та хрещатий барвінок,
Та запашненький васильок.
* * *
Дівчаточка-гороб’яточка,
Радьмося
Та виходьмо на травицю, Граймося!
Та виходьмо на травицю,
В добрий час.
Нема таких співаночок,
Як у нас.
* * *
Ішла весна-красна У синій хустинці.
Несла весна-красна У скрині гостинці.
Ягнятам – травицю,
Гусятам – водицю,
Каченятам – ряску,
А малятам – ласку.
Т. Коломієць
* * *
Вітер свище,
Хуга злиться,
Та сміється з них синиця І виспівує ще з ранку У саду свою веснянку.
В. Заєць
* * *
Весна-красна надходить,
Свої крила підводить,
Над полями та гаями,
Над вишневими садами,
Над левадами студеними Віє крилами зеленими.
Каже: “Земле, пробудися,
Квітом чистим одягнися!”
ВЕСНЯНКА
А вже краснеє сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
На вулиці струмені
Воркотять, воркотять.
Журавлі курликають Т
А летять, та летять.
Засиніли проліски
У ліску, у ліску…
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.
Ой сонечку-батечку,
Догоди, догоди,
А ти, земле-матінко,
Уроди, уроди.
О. Олесь
Вийди, вийди, сонечко,
Та й умийсь,
Рушничком-хмаринкою
Та й утрись.
На ясну галявину Подивись,
Пролісок блакитненький
Вже розкривсь
Сонечко:
А я того проліска
Віднайду,
У таночок проліска
Поведу
Потанцюй нам, проліску,
Не журись,
Вже медунка й сон-трава Розцвілись!
2. Музична абетка, с. 81.
3. Музична гра.
А вже весна
Дійові особи
Весна (В)
Дівчина (Д)
Козак (К).
Реквізит:
Віночок для Весни,
Хустина для Дівчини,
Шапка для Козака,
Рушниця (автомат) для Козака.
Опис гри
Під спів цієї веснянки діти, побравшись за руки, ходять вільно і ритмічно ” ланцюжком по колу, чи по якійсь іншій кривій лінії, туди, куди поведе їх перша дитина – Весна (рис. 1).
Наприкінці пісні Весна веде дітей так, щоби знов утворилося коло. Тоді вона бере за руку останню дитину – і коло замикається.
Ця веснянка може бути прелюдією до кожної з наступних весняних ігор, проте з неї неважко теж утворити гру.
Ось яку інсценізацію придумали самі вихованці в одній із дитячих установ. Діти утворюють замкнене коло. На середину виходять Дівчина і Козак. Під спів пісні-веснянки коло починає обертатися в якомусь із напрямків. З кож – ним новим куплетом Весна буде змінювати напрямок руху на протилежний.
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле. (Тричі) ___
У першому куплеті дійові особи (Дівчина в хустині, Козак у шапці) вільно ходять по колу, начебто гуляють,(рис. 2).
Молодому козакові
Мандрівочка пахне. (Тричі)
У другому куплеті Козак скидає лівою рукою з голови шапку, праву подає Дівчині для прощання, а коли востаннє прозвучить слово “мандрівочка”, низько їй вклоняється.
Помандрував козаченько
У чистеє поле. (Тричі)
Під спів наступного куплету Козак іде, не оглядаючись, по колу і в цей час надіває рушницю, яку подає йому вихователька.
За бажанням виконавців, Козак може покинути коло через утворені для цього “ворота”, тоді, маршируючи за його межами, він бере рушницю на заздалегідь умовленому місці. Дівчина ж стоїть і сумно дивиться йому вслід.
За ним іде дівчинонька:
“Вернися, соколе”. (Тричі)
Тепер рушає зі свого місця Дівчина і, співаючи соло: “Вернися, соколе” (хор підхоплює ці слова за третім разом), рукою запрошує Козака повернутися назад.
Не вернуся, дівчинонько,
Треба воювати (Тричі)
І людові трудовому Волю здобувати. (Тричі)
Козак обертається, махає рукою Дівчині – іди, мовляв, додому, а сам, проспівавши початок п’ятого куплету, продовжує марширувати.
За третім разом на слова “Треба воювати” веснянку підхоплює увесь хор і співає її до кінця. Дівчина вже не гілаче. Вона поволі знімає з голови хустину, махає нею Козакові вслід, бажаючи йому щасливої дороги.
Після закінчення веснянки Дівчина пов’язує свою хустину на голову нової Дівчини. Козак, поклавши рушницю на місце, надіває свою шапку на іншого Козака, і гра починається знову.
V. Слухання музики.
Микола Лисенко, хор “А вже весна” з опери “Зима і весна”.
1. Загальні відомості про композитора.
Микола Віталійович Лисенко (див. урок № 12).
VI. Фізкульгхвилинка.
Руханка З
Трава – низенька-низенька, (присісти)
Дерева – високі-високі. (потягнутися)
Вітер дерева колише, гойдає, (нахили тулуба)
То вправо, то вліво хитає, (нахили тулуба)
То вперед, то назад, (нахили тулуба)
То вниз пригинає, (нахили тулуба)
Птахи летять, відлітають,
(помахати руками, як крилами)
А учні тихенько за парти сідають (сісти за парти)
І (назва предмета) вивчають.
VII. Повторення пісні.
Михайло Кагричко “Подарунок мамі”.
VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.
1. Аналіз почутого.
2. Цікаві розповіді.
3. Робота в зошиті.
IX. Підсумок уроку. Релаксація.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)