Оцінка та переоцінка основних засобів

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ IV.

ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ТА

НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

4.2. Оцінка та переоцінка основних засобів

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Первісна вартість включає витрати з придбання, перевезення, монтажу, інші витрати, пов’язані з доведенням необоротних активів до

стану придатного для використання їх за призначенням.

При придбанні основних засобів групи 1 (нерухоме майно) тимчасово сплачується покупцями таких фондів збір до Пенсійного фонду у розмірі 1 % від ціни придбання, за винятком придбання за рахунок бюджетних коштів. При придбанні легкових автомобілів сплачується збір на обов’язкове пенсійне страхування у розмірі 3 % від їх вартості, що визначена договором купівлі-продажу чи на підставі експертної оцінки при безкоштовній передачі, а при придбанні нерухомого майна – 1 %. Ці суми відображаються у складі капітальних інвестицій і входять у собівартість

придбаних основних засобів.

Залишкова вартість – вартість необоротних активів за вирахуванням вартості їх зношування.

Відновлювальна вартість – ті самі витрати, що й у первісній вартості, але в сучасних на момент оцінки цінах.

Балансова вартість – поняття, що застосовується у податкових розрахунках і являє собою первісну податкову вартість за вирахуванням зносу нарахованого за податковими нормами.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

У фінансовому обліку (згідно П(с)БО 7) підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Межа суттєвості визначається підприємством самостійно. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Визначення справедливої вартості наведене у П(с)БО 19 “Об’єднання підприємств”.

Постійно діючою (робочою) інвентаризаційною комісією, при виявленні придатних для використання об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, оформлюється пропозиція про визначення їх справедливої та ліквідаційної вартості.

При переоцінці основних засобів слід враховувати вимоги Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 р. № 2658-ІІІ згідно якого практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб’єктами оціночної діяльності до яких належать:

– суб’єкти господарювання – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

– органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання

Функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Якщо до справедливої вартості дооцінюється об’єкт основних засобів, який має нульову залишкову вартість, то знос не дооцінюється.

Порядок визначення справедливої вартості основних засобів згідно П(с)БО 19 наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2.

Порядок визначення справедливої вартості основних засобів

Об’єкти визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
Земля та будівлі	Ринкова вартість
Машини та устаткування	Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Інші основні засоби	Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

Проводки пов’язані з проведенням переоцінки основних засобів наведено в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3.

Бухгалтерські проводки пов’язані з переоцінкою основних засобів

Результат Поточної Переоцінки	Результат попередньої переоцінки	Сутність проводки	Дебет	Кредит
Дооцінка*	–	На суму дооцінки первісної вартості	10	423
На суму дооцінки зносу	423	131
Дооцінка	Дооцінка	На суму дооцінка первісної вартості	10	423
На суму дооцінки зносу	423	131
Дооцінка	Уцінка	На суму поточної дооцінки, що не перевищує суму витрат від попередніх уцінок	10	746
На суму поточної дооцінки первісної вартості, що перевищує суму витрат від попередніх уцінок	10	423
На суму до оцінки зносу	423	131
Уцінка	–	На суму уцінки первісної вартості	975	10
На суму уцінки зносу	131	975
Уцінка	Уцінка	На суму уцінки первісної вартості	975	10
На суму уцінки зносу	131	975
Уцінка	Дооцінка	На суму поточної уцінки, що не перевищує суми додаткового капіталу від попередньої дооцінки	423	10
На суму поточної уцінки первісної вартості, що перевищує суму додаткового капіталу від попередніх дооцінок	975	10
На суму уцінки зносу	131	975

*При дооцінці основних засобів з нульовою залишковою вартістю знос не дооцінюється.

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Перевищення сум попередніх до оцінок об’єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, що відображений у складі додаткового капіталу. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об’єкта, що включені до складу нерозподіленого прибутку, заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів.

Згідно з П(с)БО 28 “Зменшення корисності активів” підприємства на дату річного балансу мають оцінювати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу і, на підставі такої оцінки, відображати в обліку та звітності втрати від зменшення корисності та вигоди від відновлення корисності груп активів, які генерують грошові потоки.

Група активів, яка генерує грошові потоки – мінімальна група активів, використання якої приводить до збільшення грошових коштів окремо від інших активів (груп активів). До складу таких активів переважно входять необоротні матеріальні та нематеріальні активи і, в тому числі основні засоби.

Втрати від зменшення корисності – сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.

Вигоди від відновлення корисності – величина, на яку сума очікуваного відшкодування активу (у межах балансової (залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності) перевищує його балансову (залишкову) вартість.

За наявності ознак про зменшення корисності активу підприємство визначає суму очікуваного відшкодування активу. Незалежно від наявності ознак про зменшення корисності активів підприємство на дату річного балансу визначає суму очікуваного відшкодування гудвілу, а також нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання і не використовуваних на дату річного балансу нематеріальних активів.

Розрахунок втрат від зменшення корисності чи вигод від відновлення корисності здійснюють шляхом розрахунку теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень від активу. При цьому вигоди від відновлення корисності визнаються в межах залишкової вартості активу, визначеної на цю дату без урахування попередньої суми втрат від зменшення корисності. Наприклад, якщо розрахована вигода від відновлення корисності активу складає 40 тис. грн., а залишкова вартість без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності складає 32 тис. гри, то залишкова вартість приймається на рівні 32 тис. грн. Різниця між 32 тис. грн. і залишковою обліковою вартістю і складатиме вигоду від відновлення корисності активу.

Слід зазначити, що уцінка чи дооцінка здійснюється із залученням суб’єкта оцінювання, а зменшення корисності та вигод від відновлення корисності груп активів розраховується підприємством самостійно на підставі П(с)БО 28.

Для виокремлення в обліку зменшення (збільшення) корисності активів від уцінки (дооцінки) необхідно організувати їх окремий аналітичний облік.

Втрати від зменшення корисності активу визнаються іншими витратами і відображаються проводкою Д-т 977-К-т 13, а вигоди від відновлення корисності активу визнаються іншим доходом – проводка Д-т 13-К-т 746.

Порівняння вимог до показників щодо переоцінки та зменшення (відновлення) корисності активів наведене в табл. 4.4.

Переоцінку основних засобів слід відрізняти від індексації основних засобів у податкових розрахунках.

Платники податку на прибуток усіх форм власності мають право (не обов’язок) застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою

Де І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Індексація балансової вартості свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не провадиться.

Податкова індексація основних фондів і нематеріальних активів не має нічого спільного з переоцінкою, чи із зміною корисності, які можуть здійснюватись у бухгалтерському обліку і не знаходить відображення у ньому.

Таблиця 4.4.

Порівняння вимог до показників щодо переоцінки та зменшення (відновлення) корисності активів

№ З/п	Показники	П(с)БО 7	П(с)БО 28
Дооцінка	Уцінка	Збільшення Корисності	Зменшення Корисності
1	Справедлива вартість суттєво відрізняється від балансової	+	+	±	±
2	Справедлива вартість не суттєво відрізняється від балансової	–	–	±	±
3	Дооцінка вище балансової вартості	+	X	–	X
4	Сума очікуваного відшкодування	–	–	+	+
5	Внутрішня вартість використання	–	–	+	+
6	Оцінка поза межами групи активів, що генерують грошові потоки	+	+	–	–