ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА ПІДГОТОВКА
У підвищенні бойової готовності ЗСУ важлива роль належить медичній службі. Упевненість бійця в тому, що він отримає своєчасну та якісну медичну допомогу у випадку поранення, підвищуватиме його бойовий дух і сприятиме перемозі над противником.
Сьогодні збройні конфлікти між державами з використанням сучасної техніки і озброєння супроводжуються великими санітарними (поранені та хворі) і безповоротними (загиблі, полонені тощо) втратами підготовленого до бойових дій особового складу. Ресурси держав щодо
ТЕМА : МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ
§ 23. Організаційне та матеріальне забезпечення першої медичної допомоги
Перша медична допомога пораненим і хворим. Перша медична допомога – це термінове виконання сукупності лікувально-профілактичних заходів зі збереження здоров’я і життя потерпілої від травми або раптово захворілої людини. Правильно надана перша допомога часто є вирішальним чинником врятування життя, скорочує час лікування, сприяє якнайшвидшому загоєнню ран та зменшує вірогідність інвалідності. Першу медичну допомогу слід надавати на місці пригоди (полі бою, осередку масового ураження) швидко й уміло в порядку само – і взаємодопомоги ще до прибуття медичного працівника або до початку транспортування потерпілого у військовий медичний заклад чи лікарню. Тому кожна людина має вміти надавати першу медичну допомогу.
Мета першої медичної допомоги полягає в припиненні подальшої дії травмуючих чинників, тимчасовому усуненні явищ, що виникли внаслідок поранення або захворювання (ураження) і загрожують життю пораненого чи хворого, а також у запобіганні можливим ускладненням шляхом проведення простих лікувально-профілактичних заходів для попередження небезпечних наслідків травм, кровотеч, шоку та інфекційних ускладнень, створенні умов для безпечного і швидкого транспортування потерпілої людини до лікувального закладу.
На полі бою (в осередках масового ураження) першу медичну допомогу надають також санітари, водії-санітари, санітарні інструктори.
Завдання і сили медичного забезпечення бою відділення (взводу).
У механізованих (артилерійних) відділеннях медичного персоналу немає, тому надання першої медичної допомоги при пораненнях проводиться в порядку самодопомоги й взаємодопомоги та стрільцями-санітарами взводів. У механізованих (артилерійних) взводах медичне забезпечення бою здійснюють стрільці-санітари.
Стрілець-санітар на оснащенні має сумку санітара та лямку медичну носильну, індивідуальні засоби медичного захисту – АІ (аптечка індивідуальна), ІПП (індивідуальний протихімічний пакет), ППІ (пакет перев’язочний індивідуальний), таблетовані засоби для знезаражування індивідуальних запасів води та нарукавний знак Червоного Хреста. Також він має (як і весь особовий склад взводу) особисту зброю, протигаз, загальновійськовий захисний комплект, малу піхотну лопатку.
Призначення, заходи першої медичної допомоги. Призначенням першої медичної допомоги є: врятування життя потерпілого; усунення або зменшення дії уражаючих факторів; проведення медичних заходів, які тимчасово відтерміновують подальший розвиток ускладнень, що загрожують життю потерпілих (кровотечі, асфіксії, шок, розвиток ранової інфекції, вторинне пошкодження м’яких тканин, нервів та судин уламками кісток тощо).
До заходів першої медичної допомоги на полі бою належать: а) витягування поранених із бойової техніки, із завалів та інших місць їх перебування, включаючи витягування з води; б) гасіння палаючого обмундирування та запалювальних сумішей, що горять на тілі; в) одягання протигаза і засобів захисту шкіри на зараженій місцевості та введення антидоту (протиотрути) ураженим отруйними речовинами (ОР); г) усунення асфіксії (припинення дихання) і фіксація язика за допомогою шпильки при його западанні, проведення штучного дихання; г) накладання оклюзійної (герметизуючої) пов’язки при відкритому пневмотораксі (попадання повітря у плевральну порожнину через рану грудної клітки) з використанням прогумованої оболонки від ППІ або поліетиленової плівки; д) припинення кровотечі; е) накладання асептичної пов’язки на рану або опікову поверхню; є) введення знеболювальної речовини зі шприц-тюбика; давання випити до 50 мл алкоголю; ж) іммобілізація (створення нерухомості поламаних кісток) кінцівок та інших ділянок тіла, що були ушкоджені, за допомогою табельних (ті, що є у затвердженому переліку майна для військової частини) або підручних засобів та іншими способами;
З) давання антибіотиків (таблетки з АІ); и) зігрівання потерпілого; напування його водою з фляги.
Від того, як швидко і правильно буде зупинена кровотеча, усунена асфіксія або введений антидот при ураженні отруйними речовинами, залежить подальше життя пораненого (ураженого).
Якість надання першої медичної допомоги буде також залежати від умов бойової обстановки, ступеня кваліфікації осіб, які її надають, забезпечення медичним майном для проведення необхідних медичних заходів, кількості осіб, які потребують допомоги, та тяжкості їх ураження.
Засоби індивідуального медичного оснащення. Призначення, порядок та правила користування ними. Для надання першої медичної допомоги у порядку само – і взаємодопомоги кожному військовослужбовцю видаються засоби індивідуального медичного оснащення – аптечка індивідуальна (АІ), пакет перев’язочний індивідуальний (ППІ) та індивідуальний протихімічний пакет (ІПП), таблетовані засоби для знезаражування індивідуальних запасів води (на сьогодні замість таблеток пантоциду на оснащення прийнято таблетований хлорвмісний препарат “Акватабс”). Згідно з наказом Міністра оборони України “Про введення в дію правил носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України”, індивідуальні медичні засоби вони носять: АІ
– у лівій нагрудній кишені літньої польової (десантної) куртки; ІПП – у нарукавних кишенях літньої чи утепленої польової куртки; “Акватабс” – у правій накладній кишені літніх чи утеплених польових брюк; ППІ – у сумці протигаза.
В аптечці індивідуальній є набір медичних засобів, що розміщені в ній у гніздах (іл. 23.1).
Іл. 23.1. Аптечка індивідуальна (АІ)
АІ призначена для надання першої медичної допомоги (само – та взаємодопомоги) та запобігання або зменшення вражаючої дії різних видів сучасної зброї при ураженні особового складу. Таблетовані засоби зберігають у пеналах, які мають різний колір та форму, що дозволяє знайти потрібний засіб у темряві. Розчини знеболювального засобу та антидотів (протиотрут) містяться в шприц-тюбиках з різнокольоровими ковпачками.
Антидот (будаксим) – 1-2 шприц-тюбики з червоним ковпачком по 1 мл препарату в кожному для запобігання отруєння фосфорорганічними ОР.
Протибольовий засіб (промедол 2% – 1,0 мл) у шприц-тюбику з безбарвним ковпачком. Застосовується при сильному болю, спричиненому переломами, обширними ранами та опіками.
Радіозахисний засіб (цистамін) – у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Приймають його за наказом командира або в разі загрози радіоактивного опромінення по 6 таблеток за 30-40 хв до входу на радіоактивно забруднену територію. При вимушеному перебуванні на ній довше 50-60 год треба прийняти вміст ще одного пенала (6 таблеток), тому що тривалість його дії становить 5-6 діб.
Протибактеріальний засіб (доксицикліну гідрохлорид) поміщено у двох однакових безбарвних чотиригранних пеналах, у кожному пеналі є 2 капсули по 0,2 г препарату. Це антибіотик широкого спектру дії. Застосовують вміст одного пенала при небезпеці ураження бактеріальними засобами, збудниками інфекційних захворювань, а також при пораненнях і опіках. Уживається за ЗО хв до входу в зону бактеріологічного зараження. Повторний прийом (вміст другого пенала) – через 12 год.
Радіозахисний протибпювотний засіб (диметкарб) – у пеналі із синім циліндричним корпусом 6 таблеток, приймати при появі нудоти внаслідок ураження іонізуючим випромінюванням.
Препарат “П-6” – у пеналі жовтого кольору, 6 таблеток. Це профілактичний антидот при ураженні фосфорорганічними ОР. Уживається по 2 таблетки за ЗО хв до входу в зону хімічного зараження. Повторний прийом через 12 год.
Для цивільного населення призначена АІ-2, яка має інші лікарські засоби.
Правила користування шприц-тюбиком. Шприц-тюбик (іл. 23.2) складається з пластмасового корпусу (1), на горловину якого нагвинчена канюля з ін’єкційною голкою (2, 3). Голка шприц-тюбика стерильна і захищена щільно надітйм на канюлю ковпачком (4). Корпус заповнений лікарським препаратом і герметично запаяний.
Правила користування ним: правою рукою взяти за корпус шприца-тюбика, а лівою – за ребристий обідок корпусу; обертальним рухом правої руки повернути корпус проти годинникової стрілки; лівою рукою зняти з голки ковпачок; тримаючи шприц-тюбик голкою догори, видушити повітря до появи першої краплі на кінчику голки; не торкаючись голки руками, ввести її у м’які тканини стегна чи руки, або у верхню частину сідниці і витиснути вміст шприца-тюбика; не розтискаючи пальців, витягнути голку; пришпилити шприц-тюбик зверху до одягу на грудях (іл. 23.2).
В екстрених випадках укол можна робити через одяг (іл. 23.3).
Іл. 23.2. Шприц-тюбик (угорі). Послідовність проведення ін”єкцій за його допомогою (1-5)
Іл. 23.3. Введення знеболювальної речовини шприц-тюбиком в порядку самодопомоги
Пакет перев’язувальний індивідуальний стерильний складається з двох ватно – марлевих подушечок розміром 32×7,5 см, бинта розміром 10 см х 7 м (іл. 23.4). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а друга – вільно пересувається по ньому. Подушечки
І бинт стерильні, упаковані в пергаментний папір та вкладені разом з безпечною шпилькою в зовнішній чохол із прогумованої тканини, який створює герметичність та забезпечує надійне збереження стерильності перев’язувального матеріалу.
Іл. 23.4. Пакет перев’язувальний індивідуальний стерильний: І – кольорова нитка; 2, 4, б, – бинт; 3 -рухома подушечка; 5 – фіксована подушечка
Іл. 23.5. Накладання ІПП при наскрізній ранах
Чохол із прогумованої тканини можна використати як пластир при накладанні його внутрішньою стерильною поверхнею на проникну рану грудної клітки (відкритий пневмоторакс). На чохлі надруковано інструкцію про правила користування пакетом. Для накладання пов’язки пакет беруть у ліву руку, правою рукою вздовж лінії надрізу відривають смужку зовнішнього чохла, потім, не торкаючись його внутрішньої стерильної поверхні, виймають перев’язувальний матеріал у паперовій упаковці. Безпечну шпильку зафіксовують на одязі того, хто надає допомогу, розгортають папір і дістають перев’язувальний матеріал так, щоб не торкатися руками внутрішньої поверхні подушечок, якою вони прикладатимуться до рани, ці поверхні мають залишитися стерильними. Подушечки можуть бути використані в складеному стані (якщо рана невелика) і у розгорнутому (при великих ранах і опіках). Після накладання подушечок на рану їх фіксують круговими рухами бинта. При наскрізних ранах нерухому подушечку накладають на вхідний отвір рани, а рухомою подушечкою затуляють вихідний отвір рани (іл. 23.5). Кінець бинта закріплюють шпилькою.
Відкривати пакет потрібно лише після того, як місце поранення (опіку) буде підготовлене для накладання пов’язки.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначений для проведення часткової санітарної обробки при зараженні краплиннорідкими отруйними речовинами, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазувальним розчином (200 мл) і чотири ватно-марлеві тампони (іл. 23.6 а), які поміщені в герметично запаяну оболонку з поліетилену. Дегазувального розчину достатньо для обробки 1500-2000 см2 шкіри. Для цього тампони добре змочують розчином (він не має потрапити в очі, тому що є токсичним; якщо ж це сталося, очі треба промити великою кількістю чистої води). Найперше протирають відкриті ділянки шкіри (наприклад кисті рук, обличчя), а потім краї коміра і манжети одягу, засоби індивідуального захисту і спорядження. Першим тампоном видаляють ОР зі шкірного покриву щипковим рухом, потім протирають уражену ділянку іншими змоченими розчином тампонами (іл. 23.6 б).
Іл. 23.6. Засоби захисту проти отруйних речовин: а – індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8; б – обробка шкіри розчином ІПП-8
Іл. 23.7. Пігулки “Акватабс” для знезараження води
Таблегований препарат “Акватабс” – хлорвмісні пігулки для знезараження питної води. Вони мають високу бактерицидну, вірусоцидну і фунгіцидну дію (одна пігулка містить 3,5 мг активного хлору, що достатньо для знезараження води в одній флязі – 750 мл). Пігулки швидко розчиняються у воді, їх термін зберігання – 5 років (іл. 23.7).
Групове медичне оснащення – це сумка санітара, аптечка військова, лямки медичні носильні, лямки спеціальні та санітарні ноші.
Сумка санітара (СС) розрахована на надання допомоги 30 пораненим й ураженим отруйними та радіоактивними речовинами (ОР і РР). Є на оснащенні в стрільця-санітара та водія-санітара.
Аптечка військова (АВ) (іл. 23.8) є в бойових машинах і танках, містить стерильний шприц, пов’язки медичні малі стерильні, кровоспинний джгут, косинку медичну для пов’язок, безпечні шпильки, 3-5% розчин йоду, розчин аміаку в ампулах. Призначена для надання першої медичної допомоги членам екіпажу.
Іл. 23.8. Аптечка військова (АВ)
Лямки медичні носильні призначені для перенесення потерпілих, а також для полегшення їх транспортування на санітарних ношах. Лямка носильна – це пас цупкої тканини (типу брезенту) завдовжки 360 см і завширшки близько 10 см з металевою пряжкою на кінці. На відстані їм від пряжки нашита брезентова накладка, що дає можливість пропустити через неї вільний кінець паса, скласти лямку у вигляді “вісімки” (іл. 23.9 а, б, в) та закріпити його на пряжці. Маса лямки становить приблизно 0,6 кг.
Іл. 23.9. Лямка медична носильна: а – загальний вигляд; б, в – складена у вигляді вісімки
Лямку санітарну спеціальну (іл. 23.10) виготовляють із брезентової тканини у вигляді паса завдовжки 360 см та завширшки 6,5 см. На обох кінцях лямки санітарної спеціальної є пряжки-п’ятистінки, до яких прикріплені сталеві карабіни. Крім цього, до паса пришиті металеві кільця та брезентова накладка, що також дозволяє застосовувати її декількома способами при витягуванні поранених із бойової техніки. Лямка має масу приблизно 950 г.
1л. 23.10. Лямка санітарна спеціальна (111-4)
Іл. 23.11. Ноші санітарні
Ноші санітарні складаються з двох дерев’яних або металевих (дюралюмінієвих) брусів, що закінчуються з кінців ручками, двох шарнірних сталевих розпірок із ніжками і замками-засувками та знімного брезентового полотнища з пришитим в узголів’ї підголовником, у який кладуть подушки чи м’який підручний матеріал. Розміри нош стандартні: завдовжки вони – 221,5 см, заввишки – 16 см, завширшки – 55 см, їхня маса становить 9,1 (7,6) кг (іл. 23.11). Це дозволяє використовувати ноші санітарні на всіх видах транспортних засобів, обмінювати завантажені пораненими ноші (без їх додаткового перекладання) на ноші з обмінного фонду медичних закладів.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)