ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМНИЦТВО

Розділ 7

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

7.1. ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Термін “інвестиція” походить від лат. Invest, що означає “вкладати”. Нині інвестиції – це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва

процеси – вкладання капіталів і одержання прибутку – відбуваються в певному поточному часі, а саме: може бути послідовне вкладання капіталу, а потім одержання прибутку; паралельне вкладання капіталу й одержання прибутку; інтервальне вкладання капіталу, а через певний час – одержання прибутку. У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі; у другому одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування; у третьому між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін “інвестування” часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном “капітальні вкладення”. Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Деякі автори, визначаючи термін “інвестиції”, вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна, немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності), сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, виробничого досвіду, прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції – це загальний обсяг інвестування в певному періоді, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції – це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від’ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо ж сума валових інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо ця сума перевищує суму амортизаційних відрахувань, це свідчить про розвиток економіки. p>

Класифікація інвестицій.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.

1. За об’єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів (майна) у реальні активи – матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов’язані з науково-технічним прогресом, характеризують як інноваційні). Фінансові інвестиції – це вкладання коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо беруть участь у виборі об’єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів). Як правило, інвестори добре обізнані з об’єктом інвестування й володіють механізмами інвестування. Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають необхідну кваліфікацію для ефективного добору об’єктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускаються інвестиційними та фінансовими посередниками. Зібрані кошти посередники вкладають у найефективніші на їхній погляд об’єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами-інвесторами.

3. За періодом інвестування інвестиції розподіляються на коротко – та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюються на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів тощо. Довгострокові інвестиції здійснюються на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види з періодом інвестування: а) до двох років; б) від двох до трьох років; в) від трьох до п’яти років; г) понад п’ять років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні й спільні. Приватні інвестиції здійснюються фізичними особами, а також юридичними особами з приватним капіталом, державні – державними та місцевими органами влади, державними (казенними) підприємствами з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позикових коштів, іноземні – фізичними та юридичними особами іноземних держав, спільні – суб’єктами цієї держави та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в цій державі та поза її межами. Внутрішні інвестиції здійснюються в об’єкти інвестування в межах цієї держави, а іноземні – поза її межами. До других належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав – акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо.

Наведена класифікація інвестицій відображає їхні найсуттєвіші ознаки. У наукових джерелах зустрічаються й інші класифікації.

Мета інвестиційного менеджменту.

Інвестиційний менеджмент – це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва. Основна мета інвестиційного менеджменту – забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб’єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв’язати такі основні завдання:

– забезпечити високий темп економічного розвитку суб’єктів підприємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності, розширення обсягів, а також шляхом галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Економічне зростання забезпечується насамперед шляхом інвестування;

– забезпечити максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності, оскільки досягнення прибутку – основна мета суб’єктів підприємництва;

– забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків, бо за несприятливих умов вони можуть спричинити втрату не лише прибутків, а й частини інвестиційних капіталів;

– забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб’єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. Оскільки інвестиційна діяльність пов’язана із вкладанням значних фінансових ресурсів, як правило на тривалий період, то вона може призвести до зниження платоспроможності інвестора, несвоєчасної сплати поточних рахунків і платіжних зобов’язань перед контрагентами, державним бюджетом тощо. Тому під час формування джерел фінансових ресурсів слід прогнозувати її вплив на фінансову діяльність суб’єкта та його платоспроможність;

– визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм. Останні мають бути реалізовані якнайшвидше, оскільки це сприяє прискоренню економічного розвитку підприємств (організацій), швидкому формуванню грошових потоків у вигляді прибутку від інвестицій і амортизаційних відрахувань, скороченню термінів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестиційних ризиків, пов’язаних з несприятливими змінами кон’юнктури інвестиційного клімату.

Пріоритетним завданням є забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови його достатньої фінансової стабільності, а не максимізація прибутку, як вважають деякі автори публікацій на цю тему.

Розглянуті завдання визначають основні функції інвестиційного менеджменту:

– дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон’юнктури інвестиційної діяльності;

– розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва;

– розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів суб’єкта інвестиційної діяльності;

– пошук і оцінювання інвестиційної користі реальних проектів, вибір з них найефективніших;

– оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір з них найефективніших;

– формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями дохідності, ризику та ліквідності;

– поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів;

– організація моніторингу інвестиційних програм і проектів;

– підготовка рішень про своєчасний вихід з неефективних проектів (продаж окремих фінансових інструментів).