Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник
РОЗДІЛ 2
1 НАВЧАННЯ Й ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК
1.3. Основні лінії психічного розвитку в процесі навчання й виховання
Психічний розпиток дитини як її цілісний особистісний розвиток здійснюється одночасно ПО трьох лініях:
– особистісна сфера (розвиток соціальної поведінки, спрямованості, ціннісних орієнтацій, самосвідомості);
– психологічна структура та зміст діяльності (виникнення й розвиток цілей, мотивів діяльності й розвиток їхнього співвідношення, освоювання
– пізнавальна сфера (становлення інтелекту, розвиток механізмів пізнавання).
Таким способом людський індивід розвивається відповідно як особистість, суб’єкт діяльності та суб’єкт пізнавання.
У ході організованого навчально-виховного процесу змі-нюються різні аспекти психічного устрою дитини: відбувається накопичування знань і уявлень учня, удосконалювання та зміна його способів і вмінь виконувати різноманітні дії, формуються нові установки й цінності, мотиви й інтереси, загальні якості особистості. В цілісному розвитку дитини як учня й вихованця
– розвиток знань і способів активності в ході навчання;
– розвиток психологічних механізмів застосування засвоєних способів дій, насамперед таких узагальнених прийомів розумової діяльності, як абстрагування, порівнювання, узагальнювання, аналіз, синтез і перенос, які проявляються в різних видах (навчальні предмети) і навіть типах діяльності;
– розвиток загальних якостей особистості (особистісної спрямованості, психологічної структури діяльності, свідомості й мислення).
В останньому випадку розвиток особистісної спрямованості полягає у формуванні провідного типу спрямованості особистості учня (на навчання, на пізнавання або на взаємовідносини з навколишніми). На моделі формування навчальної діяльності вперше в онтогенезі відбувається становлення цілісної, завершеної психологічної структури діяльності як такої з її мотиваційним, орієнтовно-організаційним, виконавським і рефлексивно-оцінковим компонентами. Розвиток механізмів свідомості й мислення йде по шляху від установлення асоціативних зв’язків (зима – холодна, ялинка – зелена) як провідного механізму функціонування свідомості першокласника через конкретний зв’язок (блискучий, твердий, корисний – метал) у початковій школі та конфубулятивний, притаманний учням середніх класів (якщо сніг нагріти, то він потече) до цілісного зв’язку па основі сутнісних ознак, який як механізм свідомості й мислення старшокласників є верхівкою розвитку.
Оптимальними педагогічними умовами розвитку зазначених психологічних феноменів є умови розвивального навчання. Основними педагогічними умовами психічного розвитку в межах такого навчання є такі положення:
– нові дії та способи дій подаються на основі навчальної задачі; новий зміст спеціально виділяється для дитини й моделюється в теоретично-узагальненій формі;
– засвоювання йде в узагальненій абстрактній формі;
– формування спрямованості дитини відбувається через виділення специфіки діяльності, через оцінку її особистості у зв’язку з виконанням діяльності. Психолого-педагогічними домінантами такої системи
Навчання виступають:
– теоретичне мислення як наслідок засвоєння теоретичних знань і вмінь;
– творчість як ядро особистості;
– активна особистість, яка себе створює;
– рефлексія;
– навчальна діяльність, що має складну будову.
Лише за умов поєднання їх можна сподіватися на позитивні результати такого навчання.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)