ОСВІТА

Культурологічний словник

ОСВІТА – духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування особистості. При цьому головним є не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, вміння самостійно розпоряджатися своїми знаннями. За означенням, прийнятим 20 сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під О. розуміється процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, коли

вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання. В О. завжди є як формальний аспект, тобто духовна діяльність або духовна здатність (яка розглядається поза залежністю від відповідного даному часу матеріалу), так і матеріальний, тобто зміст О. Значення, в якому поняття “О.” вживається тепер, усталилось наприкінці XVIII ст., особливо під впливом Гете, Песталоцці та неогуманістів, і означало тоді загальний духовний процес формування людини на противагу виховним методам прихильників просвітителів. З того часу поняття “О.” набуло ширшого значення. Звичайно говорять про загальну О.,
яка дається в школі, і про спеціальну О. (наприклад, наукову, музичну, технічну). Спеціальні і професійні знання можуть розглядатися як О. в справжньому значенні цього слова тільки в тому разі, коли вони пов’язані із загальною освітою. О. як захист проти сил, що “знеособлюють” людину, в демократичному суспільстві стає питанням життя як для окремих людей, так і для всього суспільства в цілому. Розуміння цього питання викликає розвиток руху за народну О. Розрізняють О. загальну і спеціальну. Загальна О. (початкова і середня) дає знання, прищеплює уміння й навички, потрібні кожній людині у повсякденному житті. Спеціальна О. озброює людину знаннями, уміннями та навичками, необхідними для працівника певної галузі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ОСВІТА - Культурологічний словник


ОСВІТА