Безпека життєдіяльності
1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
1.5. Психологічні властивості людини
1.5.1. Пам’ять
Пам’ять – це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують накопичення, зберігання та пригадування або актуалізацію того, що збереглося.
Пам’ять – це психофізіологічний процес збереження та відтворення інформації. Виокремлюють короткочасну, оперативну та довгочасну пам’ять.
Короткочасна пам’ять зберігає інформацію під час обмеженого, як правило, невеликого,
Довгочасна пам’ять розрахована на тривалий, заздалегідь не окреслений, термін зберігання інформації.
Оперативна пам’ять займає проміжний стан. Вона розрахована на зберігання матеріалу під час раніше заданого терміну.
Розрізняють також зорову, рухову, емоційну пам’ять, тактильну, нюхову, смакову та ін.
Середній об’єм короткочасної пам’яті обмежений: це 2 – 7 одиниці інтегрованої інформації. Особливістю цієї пам’яті є зміщення, коли при перенасиченості пам’яті людини інформація, що надходить, частково витісняє ту, що там зберігається. Завдяки короткочасній
Довгочасна пам’ять має змістовну організацію. Вона має практично безмежний обсяг, але обмежені можливості довільного згадування повідомлень, які у ній зберігаються.
У операторській діяльності процеси короткочасної та довгочасної пам’яті практично відбуваються паралельно та взаємопов’язано.
Пригадування здійснюється у вигляді відтворення і впізнавання. Відтворення відбувається за відсутності запам’ятовуваного матеріалу, а впізнавання – при його повторному пред’явленні в нових умовах.
Пам’ять залежить від певних відділів великих півкуль головного мозку. Відділи мозку, що відповідають за певний вид пам’яті, пов’язані між собою замкнутими ланцюжками нейронів. Лобові та скроневі ділянки кори головного мозку, уражені травмою, погіршують пам’ять загалом, хворий неспроможний запам’ятовувати, зберігати та відтворювати інформацію.
Кількаразове повторення відкладає інформацію в пам’яті. Залежно від того, що людина запам’ятовує, виділяють різні види пам’яті: рухову, образну, емоційну, словесну, слухову, зорову.
Рухова пам’ять лежить в основі навчання рухам, вироблення побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.
Образна пам’ять допомагає запам’ятати і відтворити в уяві обличчя людей, картини природи, запахи, звуки та мелодії.
Емоційна пам’ять зберігає пережиті людиною почуття, це співчуття іншій людині. Запам’ятовуванню сприяють біологічно активні речовини, які виділяються підчас емоційного збудження.
Словесна пам’ять полягає у запам’ятовуванні, збереженні і відтворенні прочитаного, почутого або сказаного.
Слухова пам’ять те змогу контролювати роботу механізмів і машин, сприймати аварійні звукові сигнали.
Зорова пам’ять забезпечує запам’ятовування технологічних операцій, які вимагають особливої уваги. Пам’ять буває тривала і короткотривала.
Довгочасна пам’ять використовується для запам’ятовування на довгий час відомостей, пов’язаних з професією і необхідних в побуті.
Короткочасна пам’ять служить для запам’ятовування на короткий час (запис лекцій).
Довільна (логічна) пам’ять характеризується наявністю спеціального завдання: запам’ятати для того, щоб потім відтворити. Запам’ятовування являє собою спеціальну дію, спрямовану на збереження людиною певної інформації в певному вигляді і на певний час. Усі види пам’яті взаємопов’язані.
Обсяг пам’яті – це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового пред’явлення.
Точність відтворення – це ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.
Забування – закономірний процес, який оберігає пам’ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільняє місце для сприйняття нової, необхідної; забування – це не втрата знання, а втрата здатності пригадати. Основний засіб проти забування – повторення.
На розвиток і якість пам’яті впливають фізичний і психічний стани людини, її тренованість, професія, вік. Пам’ять погіршується з віком.
До 20 – 25 років пам’ять поліпшується і до 30 – 40 років залишається на одному рівні, потім здатність запам’ятовувати і згадувати поступово спадає. Краще повторювати частіше і потроху, ніж рідше і багато. Найкраще відтворюється матеріал наступного дня. Повторювати слід через 2 – 3 дні, а не відразу. Краще повторювати двічі уважно, ніж десять разів неуважно. Важливо чергувати складний матеріал з більш доступним, цікавий з менш цікавим.
Новий матеріал слід записувати, повторювати подумки, краще вголос.
Найефективнішим є запам’ятовування перед сном, бо сон закріплює результати запам’ятовування. Успішність запам’ятовування залежить від мотивів, зацікавлення, емоційності внутрішнього світу. Вважають, що погана пам’ять – це погано організована пам’ять.
На продуктивність пам’яті впливають як суб’єктивні, так і об’єктивні причини.
Суб’єктивні причини: природна здатність сприймати та запам’ятовувати інформацію, метод запам’ятовування, попередній досвід, установка, зацікавлення, емоції, стан організму.
Об’єктивні причини: характер матеріалу (логічність, зв’язність, зрозумілість, наочність, рифмованість) та кількість матеріалу і зовнішні умови.
На запам’ятовування та згадування інформації значно впливають емоції.
Існують ефективні методи тренування пам’яті. Одні з цих методів грунтуються на регуляції уваги, другі передбачають удосконалення сприйняття матеріалу, треті базуються на керуванні уявою, четверті – на розвитку у людини здібностей осмислювати та структуризувати запам’ятовування матеріалу, п’яті – на активному використанні у процесах запам’ятовування та пригадування спеціальних методів та дій.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)