Підцарство Найпростіші. Амеба звичайна

НАЙПРОСТІШІ

У цій темі школярі ознайомлюються з одноклітинними тваринами, їхньою загальною характеристикою й різноманітністю, одержують загальне уявлення про паразитичних найпростіших, довідуються про роль найпростіших в екосистемах і їхнє значення для людини.

УРОК № 9

Тема. Підцарство Найпростіші. Амеба звичайна.
Мета: ознайомити учнів з найпростішими тваринами, дати їхню загальну характеристику, розповісти про конкретних представників.

Обладнання й матеріали: підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки,

плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати основні риси будови й життєдіяльності найпростіших.

Базові поняття й терміни: клітина, одноклітинні тваринні організми, амеба.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення питання

Як ви думаєте, чим одноклітинні організми відрізняються від багатоклітинних, крім кількості клітин?

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Загальна характеристика одноклітинних

тварин

Школярі вже знають про одноклітинних рослини, оскільки вивчали тему “Водорості”. Тому розмову про одноклітинних тварин треба вести, опираючись на існуючі знання про рослини, проводити порівняння одноклітинних рослинних і тваринних організмів.

До одноклітинних тварин належать понад 30 тисяч видів, що живуть на дні й у товщі води морських і прісних водоймищ, вологому грунті. Понад 3,5 тисяч видів є паразитами людини й тварин. Розміри тіла найпростіших, в основному, мікроскопічні, але зустрічаються й більші, що сягають декількох міліметрів і навіть сантиметрів.

Які риси споріднюють ці організми?

Насамперед ті, у яких всі функції живого виконує одна клітина. їхнє одноклітинне тіло має функції цілісного організму, які виконуються органелами спільного призначення (ядро, ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, мітохондрії, рибосоми й ін.) й спеціального (травні та скорочувальні-вакуолі, джгутики, війки тощо). Узгоджено функціонуючи, вони забезпечують окремій клітині можливість існувати як самостійний організм.

Покрови найпростіших представлені або тільки плазматичною мембраною, або ще й щільною, досить гнучкою й еластичною оболонкою – пелікулою, що надає їм відносної сталості форми тіла. У цитоплазмі чітко вирізняються два шари: поверхневий, більш щільний – ектоплазма, і внутрішній, більш рідкий і зернистий – ендоплазма, у якій розташовуються органели найпростіших.

Органоїди руху більшості видів – псевдоніжки, джгутики або численні короткі війки.

Переважна більшість найпростіших живиться бактеріями, одноклітинними водоростями, частками відмерлих рослин, що розкладаються, і тварин – детритом, а паразитичні форми – соками, тканиною, або кров’ю хазяїна, в організмі якого вони живуть. їжа перетравлюється в травних вакуолях під дією ферментів лізосом. Розчинені поживні речовини надходять у цитоплазму, а неперетравлені залишки видаляються з клітини.

У прісноводних одноклітинних тварин є скорочувальні вакуолі, які видаляють надлишок води із клітини. У морських і паразитичних найпростіших скорочувальні вакуолі, як правило, відсутні.

Газообмін в одноклітинних тварин здійснюється всією поверхнею тіла. Подразливість у найпростіших проявляється у формі таксисів. Найпростіші розмножуються безстатевим способом, але для всіх інфузорій характерний статевий процес – кон’югація, при якій дві кон’югуючі особини обмінюються спадкоємною інформацією, після чого розходяться. Збільшення числа особин при цьому не відбувається.

У деяких видів найпростіших, наприклад малярійного плазмодія, крім безстатевого відбувається й статеве розмноження, тобто спостерігається чергування безстатевого й статевого поколінь.

2. Особливості життєдіяльності одноклітинних тварин

Більшість найпростіших має здатність переживати несприятливі умови в стані спочиваючої стадії – цисти. При цьому клітина округлюється, втягує або відкидає органоїди руху й покривається щільною захисною оболонкою. Стадія цисти надає можливість найпростішому не тільки переживати в неактивному стані несприятливі умови, але й розселятися. Потрапивши у сприятливі умови, найпростіше залишає оболонку цисти й починає живитися й розмножуватися.

Як повноцінні живі організми, найпростіші реагують на впливи зовнішнього середовища, тобто мають подразливість. Відповідні реакції найпростіших на різні подразники одержали назву таксисів. Вони проявляються в основному у формі руху. Таксиси можуть бути позитивними, якщо тварина рухається до джерела подразника, і негативними, якщо вона йде від подразника. Так, евглені зеленій властивий позитивний фототаксис – рух до джерела світла, а інфузорії туфельці – негативний хемотаксис – рух у зворотний бік від розміщеного у воді кристалика солі тощо. Таксиси дозволяють найпростішим знаходити найбільш відповідні для їхнього життя умови і йти від несприятливих впливів середовища.

3. Амеба звичайна

Типовий представник саркодових, мешканець прісних водойм із мулистим дном. Її тіло досягає в діаметрі 0,1 мм і зовні вона вкрита най тоншою плазмалемою (щільна оболонка відсутня). Форма тіла непостійна через лопатоподібні виступи цитоплазми, які утворюють на різних його ділянках псевдоніжки. За допомогою псевдоніжок тварина рухається, повільно “перетікаючи” з одного місця на інше.

У процесі руху амеба натрапляє на дрібні харчові частки (бактерії, водорості, інші найпростіші тощо), обтікає їх своїми псевдоніжками і втягує усередину цитоплазми. Навколо цієї харчової грудочки утворюється травна вакуоля. їжа перетравлюється за допомогою травних ферментів, які виділяються цитоплазмою. Рідкі продукти перетравлювання потрапляють у цитоплазму, а неперетравлені рештки викидаються із травної вакуолі назовні при її наближенні до будь-якої ділянки поверхні тіла амеби.

Дихання здійснюється усією поверхнею тіла. Надлишок води й продукти обміну речовин, що затримуються в ньому, видаляються за допомогою скоротливої вакуолі, яка має вид пухирця, що при досягненні певного об’єму виливає вміст назовні. У звичайної амеби одне ядро. Розмноження відбувається шляхом поділу клітини навпіл. При висиханні водойми, охолодженні води й інших несприятливих змінах середовища амеба утворює цисту.

Інші представники саркодових – форамініфери – мешканці морів. Тіло форамініфери перебуває в захисній черепашці, зазвичай вапняковій. Через устя й численні пори, що пронизують стінки черепашки, висуваються псевдоніжки, які, переплітаючись між собою, утворюють ловецьку сітку для добування дрібних організмів, що служать їжею форамініфер.

Із черепашок, в яких колись жили форамініфери, сформувалися вапняки, крейда й інші осадові породи, що використовуються в будівництві, сільському господарстві. Викопні форамініфери мають неабияке значення при пошуках нафти та інших корисних копалин.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі розглядають малюнки на с. 39, 40, ознайомлюючись із особливостями будови, живлення й розмноження амеби. Потім вони читають текст “Амеба звичайна” на с. 39, 40 і обговорюють запитання 4-7 на с. 41.

Робота із зошитом

Виконати завдання в зошиті [3, с. 10-13].

V. Самостійна робота учнів

Учні ознайомлюються з рубрикою “Запам’ятайте найважливіше” на с. 41, за необхідності записують висновки в зошит. Потім вони читають текст рубрики “Наука та науковці” на с. 41.

VI. Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII. Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 9, відповісти на запитання 1-3 після параграфа нас. 41. У зошиті [2] підготуватися до лабораторної роботи № 2 “Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума”.

У зошиті [3, с. 10-13] виконати завдання.