ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ IV
ПЛАНУВАННЯ І МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ТЕМА 21
ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА
21.3. Планування виробничої програми
При плануванні виробничої програми необхідно використовувати такі матеріали:
– перспективний план виробництва продукції і послуг;
– результати вивчення поточного попиту на продукцію;
– державний контракт і держане замовлення на продукцію підприємства (за умови їх наявності);
– прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на підставі
– договори на виробництво та поставку продукції, що укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;
– дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді;
– заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;
– заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства.
Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Її важливість визначається тим,
Розподіл річних завдань за кварталами або місяцями необхідно здійснювати з урахуванням таких факторів:
– встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;
– збільшення випуску продукції за рахунок приросту і поліпшення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;
– терміну введення в експлуатацію нових потужностей та обладнання;
– забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;
– підвищення серійності (масовості) виробництва;
– числа робочих днів у кожному кварталі;
– можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;
– зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню науки і техніки, та таких, що не мають попиту, і заміна їх новими;
– сезонності та змінності роботи;
– сезонності збуту продукції.
Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:
– визначення номенклатури та асортименту продукції, яка випускається;
– розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року;
– обгрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.
Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом вирішення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба у знаряддях праці (машинах, устаткуванні) визначається, виходячи із прогнозованих обсягів робіт, що виконуються з їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.
На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури та загального обсягу продукції. У завданні з номенклатури вказується кількість найменувань окремих видів продукції в натуральному виразі.
Виробнича програма цеху обгрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дають змогу виявити “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорції у завантаженні устаткування.
На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів і транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їх продукції та послугах.
Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань з виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства.
Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств – державних замовників.
Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами та законодавством України. Державне замовлення є престижним для підприємства й отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, що забезпечують ефективніше його виконання.
Отже, виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.
Таким чином, оптимальна виробнича програма – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.
Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:
– визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції;
– визначення економічної межі нарощування виробництва;
– планування оптимальної структури номенклатури продукції.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)