Розділ 1. РОСЛИНИ
Тема 2. РОЗМНОЖЕННЯ Й РОЗВИТОК РОСЛИН
§ 20. ПЛОДИ
Щоосені нашу увагу привертають різноманітні плоди. Це рум’яні яблука, грона винограду, соковиті кавуни, дині й багато інших.
Утворення плодів. Плоди здебільшого утворюються із зав’язі маточки, але в цьому процесі можуть бути задіяні й інші частини квітки. Після запилення і запліднення з насінних зачатків розвивається насінина. Покриви насінного зачатка перетворюються на шкірку насінини.
Мал. 51. СОКОВИТІ ПЛОДИ: 1- кістянка вишні;
Мал. 52. Сухі розкривні плоди: 1 – біб гороху; 2 – коробочка маку;
З – стручок капусти
Зав’язь маточки також розростається, утворюючи оплодень. До неї надходять поживні речовини, і зав’язь перетворюється на стиглий плід.
Плід – генеративний орган рослини, що виникає після запліднення у квітці і містить в собі насіння.
Плід захищає насіння рослини від висихання, дощу та інших несприятливих умов і приваблює тварин, які, поїдаючи їх, сприяють поширенню насіння.
ГІлоди можуть утворюватися
Різноманітність плодів. Плоди дуже різноманітні за розмірами та формою. Є плоди однонасінні (у соняшника, вишні) або багатонасінні (у маку, огірка, помідора), сухі чи соковиті.
Іноді плоди, які формуються із квіток суцвіття, зростаються між собою, утворюючи супліддя. Воно має вигляд одного плоду.
У соковитих плодів оплодень – соковита м’якоть (мал. 51). Розрізняють кілька типів соковитих плодів.
Ягода – плід, що має соковиту м’якоть, укриту тонкою шкіркою, і багато дрібних насінин. Такий плід, наприклад, у смородини, чорниці, помідорів.
Кістянка – плід із тоненькою шкіркою, соковитою м’якоттю та однією насіниною всередині твердої кісточки. Соковиті плоди-кістянки – у вишні, сливи, абрикоса, черемхи. Є й інші типи соковитих плодів. Наприклад, у інжиру, ананаса, шовковиці соковите м’ясисте супліддя; у яблуні, груші, айви – багатонасінний плід яблуко; у лимона, апельсина – плід помаранча.
Мал. 53. Сухі нерозкривні плоди: 1 – зернівка кукурудзи; 2 – жолудь дуба; 3 – сім’янка соняшника
У стиглих сухих плодів немає соковитої м’якоті. Вони бувають розкривні (боби гороху, квасолі) і нерозкривні (жолуді дуба, горіхи ліщини) (мал. 52, 53).
Зернівка – сухий плід, у якого є плівчастий оплодень та одна насінина, що з ним зрослася. Насінину відокремити від шкірки неможливо. Такий плід мають пшениця, ячмінь та інші зернові рослини.
Сухий плід біб у квасолі, гороху, бобу, білої акації, конюшини. Він розкривається двома стулками, на внутрішньому боці яких міститься насіння. Коли біб достигає, стулки його підсихають і, скручуючись, саморозкриваються, а насіння висипається.
Стручок, як і біб, має дві стулки, але насіння міститься не на самих стулках, а на перегородці всередині плода. Плід-стручок у хрону, гірчиці, свиріпи, капусти, редиски, ріпи, брукви, редьки та деяких інших рослин (мал. 52).
Сім’янка – сухий шкірястий плід, стінки якого прилягають до насінини, але не зростаються з нею (у соняшника, кульбаби, ромашки).
Плід коробочка у маку, льону, бавовнику, фіалки. Усередині коробочки багато насіння, яке висипається через отвори в ній або після розкривання плоду.
Мал. 54. Ковила
Мал. 55. Кульбаба з насінням
У ліщини, бука плід горіх. Він має дерев’янистий оплодень, який не зростається з насіниною, що лежить вільно.
Поширення плодів і насіння. Для продовження свого роду кожна рослина, як ми вже переконалися, намагається дати якомога більше насіння. Але ж плоди з насінням мають бути розселені на нові території. І про це подбала природа. Рослини мають безліч пристосувань для поширення плодів і насіння на значні відстані – від кількох метрів до кілометра, а нерідко й сотні, навіть тисячі, кілометрів. Поширення плодів і насіння є важливим фактором для освоєння рослинами території і виживання виду. У цьому рослинам допомагають вітер, вода, тварини і людина.
Найбільш простий спосіб поширення плодів і насіння – їх розкидання. Наприклад, у жовтої акації, розрив-трави зрілі плоди при підсиханні із силою лопаються і відкидають насіння на значну відстань. Спеціальні пристосування до самопоширення мають такі рослини, як грабельки, вівсюг, ковила (мал. 54 ). Розкидають своє насіння також плоди гороху, бобів, квасолі. Тому плоди цих рослин треба збирати, не чекаючи, поки вони зовсім висохнуть. Інакше вони розкриються, розкидають насіння, і врожай буде втрачений.
У багатьох рослин плоди і насіння поширюються вітром. Для цього вони мають різноманітні парусні пристосування, малі розміри й вагу насіння. Наприклад, насіння верби, тополі, іван – чаю й інших рослин укрите білими пухнастими волосками, що виросли на його шкірці. Падаючи з гілок, таке насіння розноситься вітром на великі відстані, скупчується на землі, нагадуючи сніг. Вітром поширюються плоди кульбаби (мал. 55).
У в’яза, клена – плоди-крилатки. Падаючи з гілок, вони швидко крутяться у повітрі, завдяки чому довго не падають на землю, розносяться вітром і опиняються далеко від дерева. Деякі рослини степів, наприклад, кермек, лещиця, залізняк відриваються від землі цілком, і вітер “перекочує” їх по полю, розсіюючи насіння на великі відстані. За таке пристосування у народі їх називають “перекотиполе”.
У рослин, що мають соковиті плоди (горобина, калина, черемха), насіння поширюють тварини. Птахи, звірі поїдають соковиті плоди, які не перетравлюються у їхній травній системі і, виходячи з кишечника, попадають у грунт. Сім’янки лопуха чіпляються до шерсті тварин або одягу людини, і плоди опиняються далеко від рослин, на яких достигли.
Вода теж сприяє поширенню тих плодів і насіння, що мають здатність плавати по її поверхні. Водою поширюються плоди осоки, вільхи та інших рослин.
Значна роль у поширенні плодів і насіння належить людині.
З одного боку, вона цілеспрямовано поширює насіння корисних рослин, а іноді і бур’янів. Нерідко під час перевезення ванталсів автомобільним, залізничним та авіатранспортом можуть розповсюджуватися бур’яни. Так потрапили в нашу країну злісні бур’яни, наприклад, амброзія полинолиста, злинка канадська.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)