Філософія посбіник
Тема 4. ГНОСЕОЛОГІЯ
§ 4. Методи і форми пізнання
Поняття методу
Людське мислення – це складний пізнавальний процес, який включає в себе використання різноманітних прийомів, методів і форм пізнання. Різниця між ними умовна, і досить часто всі ці терміни використовують як синоніми, однак є смисл робити деякі розрізнення між ними. Під прийомами мислення і наукового пізнання розуміють загально-логічні
І загально-гносеологічні операції, які використовуються людським мисленням в усіх його сферах і на будь-якому
Методами називають складніші пізнавальні процедури, які включають сукупність різноманітних прийомів дослідження.
Метод – це система принципів,
У цьому визначенні методу виражено його операціональне єство; метод містить в собі сукупність вимог, які характеризують порядок пізнавальних операцій. Аспекти методу: предметно-змістовний, операціональний, аксіологічний.
Предметна змістовність методу полягає в тому, що в ньому відображене знання про предмет дослідження; метод оснований на знанні, частково на теорії, яка опосередковує відношення методу та об’єкта. Багато філософів визнають, що метод – це та сама теорія, але повернута своїм вістрям на пізнання об’єкта, це система нормативних правил, які виводяться із теорії (або взагалі з певного знання) з метою подальшого пізнання об’єкта. Предметний зміст методу свідчить про наявність у ньому об’єктивної (об’єктної) основи. Метод змістовний, об’єктивний.
Операціональний аспект вказує на залежність методу вже не стільки від об’єкта, скільки від суб’єкта. На формування правил оперування методом здійснює суттєвий вплив рівень наукової підготовки спеціаліста, його вміння перевести уявлення про об’єктивні закони в пізнавальні прийоми, його досвід застосування в пізнанні тих або інших прийомів, здатність їх вдосконалювати, впливати на вибір або розробку правил більш зручного застосування, “економії мислення”. Часто на основі однієї і тієї самої теорії виникають модифікації методу, які залежать лише від суб’єктивних моментів, від пристрастей дослідника.
Аксіологічний аспект методу виражається в ступені її надійності, економічності, ефективності. Перед вченим деколи постає питання про вибір одного з двох або декількох близьких за своїм характером методів. Вирішальну роль у виборі можуть відіграти міркування, пов’язані з більшою ясністю, загально прийнятністю або результативністю методу.
Методи наукового пізнання можна поділити на три групи: спеціальні, загальнонаукові, універсальні (або всезагальні). Спеціальні методи застосовують тільки в межах окремих наук. Об’єктивною основою таких методів є відповідні спеціально-наукові закони і теорії. До цих методів належать, наприклад, різноманітні методи якісного аналізу в хімії, метод спектрального аналізу у фізиці й хімії, метод Монте-Карло, метод статистичного моделювання при вивченні складних систем і т. п. Загальнонаукові методи характеризують хід пізнання у всіх науках. їхньою об’єктивною основою є загальнометодологічні закономірності пізнання, які включають і гносеологічні принципи. До них належать: метод експерименту і спостереження, метод моделювання, гіпотетично-дедуктивний метод, метод сходження від абстрактного до конкретного і т. п. Універсальні (всезагальні) методи характеризують людське мислення в цілому і можуть застосовуватись у всіх сферах пізнавальної діяльності людини (з врахуванням їхньої специфіки), їхньою об’єктивною основою є загально-філософські закономірності розуміння навколишнього світу, самої людини, її мислення, процесу пізнання і перетворення світу. До таких методів належать філософські методи і принципи мислення, зокрема принципи діалектичного протиріччя, принцип історизму та ін.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)