БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У БАНКАХ
ТЕМА 1
ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ УКРАЇНИ
2. Порядок створення і ліцензування комерційного банку
Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з часу його реєстрації НБУ в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та фінансово-кредитних установ. Засновниками комерційного банку можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком профспілкових і політичних організацій, спілок і партій, громадських фондів,
Мінімальний розмір статутного фонду становить:
– для банків з національним капіталом – не менше ніж 1 млн. євро;
– для банків з іноземним капіталом, якщо частка іноземного капіталу становить менше 50 %, – не менше ніж 5 млн. євро; якщо частка іноземного капіталу 50 % і більше, – не менше ніж 10 млн. євро;
– якщо у формуванні статутного капіталу банку беруть участь підприємства з іноземними інвестиціями (спільні підприємства, частка іноземного капіталу в яких перевищує 50 %) і частка таких підприємств у статутному
Частка будь-якого із засновників банку не повинна перевищувати 35 % статутного фонду банку.
Внески засновників акціонерів до статутного капіталу комерційного банку здійснюються у грошовій формі в національній валюті України та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів).
Для створення комерційного банку створюється ініціативна група із засновників або інших осіб. Ця група бере на себе вирішення всіх питань, пов’язаних зі створенням банку.
Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок. На цей рахунок кожен із засновників вносить визначену установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття такого рахунка є заява на його відкриття та установчий договір.
До моменту реєстрації комерційного банку статутний фонд повинен бути сплачений: для банків відкритого типу в розмірі 30 %, закритого типу – 50 %. Після реєстрації банку зібрані кошти перераховуються з тимчасового рахунка комерційного банку на кореспондентський рахунок.
У разі відмови в реєстрації банку кошти з тимчасового рахунка повертаються засновникам банку за їхньою заявою в тижневий строк.
Державну реєстрацію банків здійснює. Національний банк України. Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:
1) заяву про реєстрацію банку;
2) установчий договір (крім державного банку);
3) статут банку;
4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;
5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;
6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. Якщо ж засновником банку є юридична особа, то надається інформація про членів ради директорів та осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;
7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) – для учасників – юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) – для учасників – фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції – для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.
Протягом наступних двох тижнів регіональне управління НБУ перевіряє зазначені документи і разом з висновком про доцільність створення банку передає їх до НБУ. В НБУ документи розглядають департаменти: банківського нагляду, валютного регулювання, юридичний, а в разі необхідності – й інші підрозділи. Вони готують пропозиції та висновки щодо реєстрації комерційного банку і передають їх для розгляду:
А) правлінням НБУ, якщо банк створюється за участю іноземного капіталу;
Б) комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків, якщо банк створений тільки за участю національного капіталу.
Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідного запису в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний термін з дня отримання документів.
До розгляду питання про реєстрацію банку кандидати на посаду голови правління і головного бухгалтера проходять співбесіду в НБУ.
Національний банк України може відмовити в державній реєстрації банку в разі, якщо:
– порушено порядок створення банку;
– установчі документи банку не відповідають законодавству України;
– подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку;
– у Національного банку України є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку;
– професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам Національного банку України.
Якщо в діючому банку відбулися зміни в установчих документах, то вони повинні бути зареєстровані в НБУ. Процедура реєстрації змін і доповнень аналогічна процедурі реєстрації банку.
Комерційні банки можуть відкривати філії, представництва та територіальні відокремлені безбалансові відділення, які мають бути зареєстровані в НБУ. Філія банку – це банківська установа, яка не є юридичною особою. Вона діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО, здійснює банківські операції на основі довіреності головного банку і дозволу, виданого регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження філії.
Представництво банку – це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується, не має права здійснювати банківські операції. Відкриває поточний рахунок у НБУ.
Територіальне відокремлене безбалансове відділення банку здійснює лише розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції.
З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення інтересів кредиторів, вкладників НБУ видає комерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій. Ліцензування – це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення деяких чи всіх банківських операцій. Перелік операцій, що підлягають ліцензуванню, визначається Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Комерційні банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії НБУ. Філії комерційного банку здійснюють операції згідно з Положенням про філію та лише за умови наявності і в межах дозволу, наданого банком – юридичною особою. Копія дозволу у 3-денний строк надається регіональному управлінню НБУ за місцем розташування філії та головного банку – юридичної особи.
Новоствореному комерційному банку надають ліцензію в разі дотримання таких умов:
– на час прийняття рішення зареєстрований статутний капітал банку повинен бути повністю сплачений;
– наявність професійно придатних керівних осіб банку;
– наявність підрозділу, що виконує відповідні банківські операції;
– наявність підрозділу внутрішнього аудиту, укомплектованого професійно придатними кваліфікованими кадрами;
– наявність внутрішніх нормативних документів банку, що регламентують відповідні операції;
– забезпеченість необхідним банківським обладнанням;
– відповідність приміщення банку вимогам НБУ;
– наявність угоди про оренду приміщення на строк не менше ніж 5 років або свідоцтва на право власності.
Крім додержання загальних умов для отримання ліцензії, НБУ встановив особливі вимоги. Вони стосуються наявності:
– технічних умов (для касових операцій – відповідним чином обладнані приміщення, належна організація охорони і т. д.);
– відповідного розміру статутного фонду;
– відповідної кваліфікації працівників;
– відповідного строку діяльності банку;
– відповідних внутрішніх регламентуючих ту чи іншу операцію документів;
– задовільної діяльності комерційного банку.
Організаційна структура банку схожа з іншими підприємницькими структурами і регламентується Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Господарським кодексом і т. д. Дія банків, як і інших господарських товариств, грунтується на корпоративно-нормативних актах, до яких належать установчий договір і статут.
В Україні банки діють як акціонерні товариства (АТ) та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). В обох випадках майнова відповідальність учасників товариства обмежена розміром коштів, вкладених у статутний фонд товариства. Учасники відкритого акціонерного товариства (ВАТ) на суму своєї частки в товаристві отримують акції, які можуть вільно обертатися. Учасники закритого акціонерного товариства (ЗАТ) розподіляють акції між собою, і ці акції не можуть вільно обертатися.
За схожим принципом формується і товариство з обмеженою відповідальністю, проте учасникам акції не видаються. Принциповою відмінністю між ТОВ і АТ є те, що учасники ТОВ мають право вимагати виділення своєї частки в статутному капіталі у випадку виходу з товариства.
Найвищим органом управління комерційного банку є загальні збори товариства, до компетенції яких належить:
– визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звіту про їх виконання;
– затвердження річних результатів діяльності банку, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків;
– затвердження внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури;
– деякі інші повноваження.
Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку (спостережна рада банку), яка контролює діяльність правління банку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами.
Виконавчим органом банку є правління (дирекція – для ТОВ) або інший орган, передбачений статутом. Правління вирішує всі питання, пов’язані з поточною діяльністю банку, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради банку. Очолює правління голова, який має заступників (менеджерів, які очолюють структурні підрозділи банку). Голова правління несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльності банку.
Кредитну стратегію та кредитну політику банку формує кредитний комітет. Він виконує такі функції: затверджує організаційну структуру процесу кредитування, встановлює напрями диверсифікації кредитного портфеля, аналізує кредитний ризик портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов’язані з кредитуванням, оцінює адекватність резервів на можливі втрати за позиками, приймає рішення щодо надання “великих” кредитів та періодичне списання безнадійних позик.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійний комітет. Без його висновку загальні збори акціонерів не правомочні затвердити баланс.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)