Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ
ТЕМА 7. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
§ 38. Позитивні й негативні наслідки глобалізації
Позитивне значення глобалізації. Завдяки глобалізації невимірно множаться можливості людства, повніше враховуються всі сторони його життєдіяльності, створюються умови для гармонізації міжнародних зв’язків. Вона сприяє поглибленню спеціалізації й міжнародного географічного поділу праці. В її умовах значно ефективніше розподіляються кошти й ресурси, що в підсумку сприяє
Глобалізація посилює конкуренцію, стимулює всебічний розвиток нових технологій і розповсюдження їх серед країн світу. Її переваги визначаються тими економічними вигодами, які одержують завдяки використанню передового науково-технічного, технологічного й кваліфікаційного рівнів у відповідних галузях господарства зарубіжних країн (мал. 77). Глобалізаційні процеси у світовій економіці
Глобалізація може підвищити продуктивність праці в результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні і поширення передових технологій, а також унаслідок конкурентного тиску на користь безперервного впровадження інновацій у світовому масштабі.
І безумовно, глобалізація створює серйозну основу для вирішення загальних проблем людства, насамперед екологічних (мал. 78), що зумовлено об’єднанням зусиль світового суспільства, консолідацією ресурсів, координацією дій у різних сферах життя. І як вважається, кінцевим результатом глобалізації має стати загальне підвищення добробуту в світі.
Мал. 77. Глобалізація промисловості: кооперативні зв’язки з виробництва авто “Форд ескорт”
Мал. 78. Ліквідація наслідків розливу нафти під час аварії танкера “Ексон”
Негативні наслідки глобалізації. Попри численні позитиви, глобалізація може спричинити, а подекуди вже спричинила і певні негативні явища.
Сучасні глобалізаційні процеси поширюються передусім між промислово розвинутими країнами, зміцнюючи їхні позиції і надаючи їм додаткові переваги, а тим часом країни, що розвиваються, опиняються на другому плані. Тобто ступінь позитивного впливу глобалізаційних процесів на економіку окремих країн залежить від місця, яке вони посідають у світовій економіці, а фактично основну частину переваг отримують багаті країни.
Несправедливий перерозподіл благ від глобалізації породжує загрозу конфліктів на регіональному і національному рівнях. Глобалізація призводить до поглиблення неоднорідності світу, де майже 80 % усіх ресурсів контролюють розвинуті багаті країни. У зв’язку з цим за останні 50 років розрив між найбагатшими і найбіднішими країнами більш ніж подвоївся, і розвинуті країни, використовуючи відкритість і глобалізацію у своїх інтересах, прагнуть закріпити існуючі тенденції.
Істотною проблемою є те, що нерівномірність розподілу переваг від глобалізації спостерігається не тільки в окремих країнах, а і в окремих галузях. Галузі, що отримують вигоди від зовнішньої торгівлі, і галузі, пов’язані з експортом, зазнають більшого надходження капіталу і кваліфікованої робочої сили порівняно з галузями, які значно програють від глобалізаційних процесів (чорна металургія, сільськогосподарське машинобудування, суднобудування тощо). Такі галузі змушені докладати додаткові зусилля, щоб пристосуватися до умов, що змінилися не на їхню користь, тут спостерігається відтік капіталів, скорочення робочих місць. Люди втрачають роботу, вони змушені шукати нові робочі місця, іноді потрібна їхня перекваліфікація. А все це призводить до величезних соціальних витрат.
Однією з найбільших загроз глобалізаційних процесів може стати масове безробіття. Так, уже нині потенційне зростання безробіття пов’язане з тим, що ряд ТНК високорозвинених країн переносять свої підприємства та філії до країн з низькою оплатою праці. Крім того, компанії провідних країн світу припиняють випуск збиткової продукції і переходять до виробництва товарів, що потребують використання висококваліфікованого персоналу. Наступна загроза пов’язана з мобільністю робочої сили. Масова міграція населення, що набуває глобальних рис, перетворюється на серйозне джерело загострення соціально-економічної ситуації в світі. За даними ООН, щороку в пошуках роботи і ліпших умов життя емігрує до 20 млн осіб і загалом кількість мігрантів у світі становить уже близько 175 млн осіб. Велика кількість висококваліфікованих кадрів мігрує до США, Канади, Великої Британії, Франції, ПАР, Австралії, де частка фахівців серед іммігрантів становить до 20 %.
Надходження дешевої робочої сили ззовні загострює конкуренцію на ринку праці розвинутих країн, що ускладнює міжетнічні відносини і зумовлює зростання націоналізму в цих країнах. Негативні наслідки свободи пересування робочої сили вже давно визнані як потенційна загроза, і нині у більшості країн Європи вона є цілком реальною, зокрема у Франції, де кількість мігрантів-мусульман перевищує вже 8 млн осіб, та Німеччині, у якій майже 7,5 млн осіб ненімецького походження. Тому майже всі держави поступово запроваджують певні форми контролю над вільним пересуванням робочої сили.
Тим часом найпідготовленіша і висококваліфікована робоча сила відрізняється великою мобільністю і здатна ефективно відшукувати свою ринкову нішу. В умовах глобалізації всі країни намагаються залучити талановитих фахівців і кваліфікованих робітників, охоче надають їм візи і впускають на свій ринок. Глобалізація, що активізувалася в останні два десятиліття, таїть у собі чимало протиріч і є предметом гострих дискусій серед політиків і науковців.
Це цікаво
Активний розвиток найсучасніших галузей зумовив залучення висококваліфікованої іноземної робочої сили. Так, лише в компаніях Силіконової долини США (район біля Сан-Франциско у США, де широко розвинуті високотехнологічні підприємства з виробництва комп’ютерів, мікропроцесорів, програмного забезпечення, мобільного зв’язку, біотехно – логій тощо) працює понад 2 млн кваліфікованих іноземців (програмістів, інженерів-комп’ютерщиків, біотехнологів). Таку ж політику цілеспрямованого залучення висококваліфікованих фахівців-євреїв здійснює Ізраїль. Багато в чому завдяки імміграції наукових і висококваліфікованих кадрів Ізраїль увійшов до числа найрозвинутіших в економічному та науково-технічному відношенні держав. Велику кількість мігрантів приймають країни – експортери нафти на Близькому Сході, у яких 70 % робочої сили становлять іноземці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)