УРОК 3. ПРАКТИЧНА РОБОТА 2 “АНАЛІЗ ТЕМАТИЧНОЇ КАРТИ БУДОВИ ЗЕМНОЇ КОРИ”
Навчальна мета: повторити, розширити та систематизувати знання учнів про будову літосфери та земної кори; продовжити формування в учнів уміння працювати з тематичними картами атласа з метою встановлення та пояснення головних географічних закономірностей.
Обладнання: фізична карта світу, тектонічна карта світу, підручники, атласи, зошити для практичних робіт з друкованою основою.
Основні поняття: літосфера, тектонічні структури, планетарні та основні
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань та вмінь
– Які складові частини виділяють у внутрішній будові Землі?
– Що таке літосфера?
– Що таке земна кора? Яка середня товщина земної кори?
– З яких шарів складається земна кора?
– Що називають літосферними плитами?
– Які види руху літосферних плит вам відомі?
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Сьогодні ми “зазирнемо” до земних глибин. Для чого ж людям потрібно знати про внутрішню будову Землі? Відповідь на це питання
ІV. Поглиблення й розширення знань
1. Неоднорідність земної кори
Земна кора має різну потужність, яка коливається від 6 км (під океанами) до 70 км (під гірськими системами). На рівнинах вона становить близько 25-40 км. Розрізняють два основні типи земної кори: материкову та океанічну. Материкова земна кора складається з трьох шарів: осадового, гранітного і базальтового. Океанічна земна кора має два шари: осадовий та базальтовий. Земна кора разом з верхньою частиною мантії до шару астеносфери створює тверду оболонку Землі – літосферу.
2. Плити літосфери
Літосферні плити – великі блоки літосфери, завтовшки від 60 до 100 км, які повільно (2-5 см на рік) переміщуються вздовж астеносфери (в’язкого шару мантії). Рухи літосферних плит відбуваються дуже повільно (1-8 см за рік) в різних напрямах – вертикально і горизонтально. Внаслідок руху літосферних плит у горизонтальному напрямі в одних місцях земної кори відбувається їх зіткнення, в інших – розходження. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси гороутворення.
Прикордонні ділянки між літосферними плитами є найбільш неспокійними на нашій планеті. Їх називають поясами складчастості, або сейсмічними поясами.
Саме з ними пов’язана активність більшості діючих вулканів і більша частина землетрусів.
3. Формування рельєфу земної поверхні
Рельєф – це сукупність нерівностей земної поверхні. Форми рельєфу земної поверхні утворилися внаслідок взаємодії внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних) процесів Землі.
Планетарними формами рельєфу є виступи материків і западини океанів. Материкам відповідає материкова земна кора, океанам – океанічна. Основу материків складають давні (докембрійські) і більш молоді (палеозойські) платформи – великі, відносно стійкі ділянки земної кори, активні гороутво – рювальні процеси в яких відбувалися в далекі геологічні епохи. У межах материків і океанів розрізняють дві основні форми рельєфу: гори та рівнини.
Робота з картою (виконання практичної роботи 2 “Установлення взаємозв’язків між будовою земної кори та формами рельєфу за тематичними картами атласа”)
V. Закріплення вивченого матеріалу
Порівняння фізичних й тектонічних карт світу дозволяє зробити висновок про те, що гори в основному відповідають рухливим складчастим поясам різного віку, рівнини – давнім і молодим платформам.
Закінчення практичної роботи 2 “Установлення взаємозв’язків між будовою земної кори та формами рельєфу за тематичними картами атла – са” (рекомендується виконувати у зошитах для практичних робіт з друкованою основою).
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Домашнє завдання
– Опрацювати параграф…
– За допомогою фізичної і тектонічної карт світу знайти і назвати гори, географічне положення яких не пов’язано із сучасними кордонами літосферних плит. Визначити, чи суперечить розташування цих гір теорії літосферних плит. Пояснити походження цих гір.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)