Права, свобода та обов’язки громадян України

Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 13. Основні права, свободи та обов’язки громадян України

4. Права, свобода та обов’язки громадян України.

Гарантії та механізми захисту прав і свобод.

Конституція України закріплює велику кількість прав і свобод людини. Насамперед необхідно назвати особисті (громадянські) права людини. Вони забезпечують існування людини як біоло­гічної істоти. До таких прав належать право на життя, право на свободу, право на повагу до честі й гідності, право на особисту не­доторканність.

Політичні

права забезпечують можливість людини брати участь в управлінні державою. До таких прав прийнято відносити право обирати й бути обраним до органів державної влади, об’єднуватися в політичні партії та громадські організації, брати участь у мирних мітингах і демонстраціях.

Ці дві групи прав переважно не вимагають від держави великих витрат на забезпечення. Значною мірою роль держави в гаранту­ванні цих прав полягає в їх захисті від протиправних посягань. Права людини, що належать до цих груп, іноді називають класични­ми, або правами першого покоління, – саме вони були визнані біль­шістю

держав ще в епоху буржуазних революцій.

Наступна група прав людини, закріплена в Конституції. – соціально-економічні права. Це права людини на працю, охорону здоров’я, на соціальний захист, відпочинок, на власність тощо. Вони дають можливість людині забезпечити свое існування економічно – самостійно заробити собі на життя або ж отримати засоби існування від держави.

Із соціально-економічних прав іноді виокремлюють культурні права, серед яких – право на освіту, на користування досягненнями культури тощо.

Соціально-економічні й культурні права набули визнання наба­гато пізніше – уже у XX ст.. саме тому їх називають правами людини другого покоління. Для забезпечення економічних, соціальних і культурних прав потрібна активна діяльність держави, чималі кошти, адже людям необхідно здобувати освіту, виплачувати пен­сії, надавати допомогу в разі безробіття, створювати умови для охо­рони здоров’я тощо.

Права людини, проголошені Конституцією України, необхідно забезпечити, їх має гарантувати держава. Для цього створено певну систему гарантій прав людини. Гарантії прав і свобод людини – це умови, засоби, способи, які забезпечують здійснення в повному обсязі й всебічну охорону прав і свобод особи. Прийнято розріз­няти чотири види гарантій прав і свобод людини.

Економічними гарантіями є досконалі економічні відносини, раціональна система господарства, наявні матеріальні та фінансові ресурси, які забезпечують реалізацію проголошених прав і свобод. Адже зрозуміло, що, наприклад, для реалізації права на освіту потрібні відповідні навчальні заклади, підручники, фінансування роботи педагогів тощо.

Політичні гарантії – це повновладдя народу, яке здійснюєть­ся як безпосередньо, так і за допомогою передбачених законом представницьких органів. Важливою політичною гарантією прав і свобод людини й громадянина є забезпечення демократичних засад у діяльності всіх органів державної влади та місцевого са­моврядування. багатопартійна система. До політичних гарантій належить також плюралізм (від латин, pluralis – множинний) у різ­них сферах суспільного життя – різноманітність поглядів, підхо­дів. позицій у правовій. економічній, культурній та іншій діяль­ності.

Ідеологічні гарантії – це загальна культура суспільства та його членів, рівень їхньої правосвідомості тощо.

І нарешті, юридичні гарантії – правові норми й інститути, які забезпечують можливість безперешкодного здійснення прав особи, їх охорону, захист і поновлення в разі потреби.

В українській державі створено систему механізмів захисту прав людини. В разі порушення прав людини вони підлягають судовому захисту. Особа може звертатися за допомогою до право­охоронних органів, інших органів державної влади або місцевого самоврядування. Якщо права особи, порушені державою, не вдалося захистити в Україні, вона має право звернення до міжнародних органів захисту прав людини.

Із Закону України “Про громадянство України”

Стаття 7. Набуття громадянства У країни за народженням

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її наро­дження були громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на те­риторії України, є громадянином України.

Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства. які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням грома­дянства іншої держави, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України (…).

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином Украї­ни (…).

Стаття 8. Набуття громадянства України за територіаль­ним походженням

Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно

До Закону України “Про правонаступництво України”, або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх на­родження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки. Західноукраїнської Народ­ної Республіки, Української Держави, Української Соціалістич­ної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припи­нити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття гро­мадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України (…).

Стаття 9. Прийняття до громадянства України

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного грома­дянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припи­нити іноземне громадянство (для іноземців) (…);

3) безперервне проживання на законних підставах на те­риторії України протягом останніх п’яти років.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадян­ства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебу­вали з громадянином України понад дві” роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті (…). Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безпе­рервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, – на три роки з моменту в’їзду в Україну;

4) отримання дозволу на імміграцію;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні (…).

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визна­но законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Стаття 18. Вихід з громадянства України

Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне на­живання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти й дитина (…).

Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства Укра­їни може відбуватися лише за їхньою згодою.

Стаття 19. Підстави для втрати громадянства України

Підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України грома­дянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

А) одночасне набуття дитиною за народженням громадян­ства України та громадянства іншої держави чи держав;

Б) набуття дитиною, яка є громадянином України, грома­дянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її інозем­цями;

В) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем (…):

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправди­вих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Положення пунктів 1.3 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

Громадянство є важливою юридичною категорією, що визначає правовий зв’язок між державою і людиною.

Норми, що стосуються українського громадянства, установлено Кон­ституцією України та Законом України “Про громадянство України”. Визначено порядок набуття і втрати громадянства України.

Кожній людині державою гарантовані права людини й громадянина. Міжнародні стандарти прав людини після Другої світової війни було

Закріплено Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні й культурні права та Міжнародним пактом про громадянські й політичні права, Конвенцією про права дитини. Також прийнято ряд європейських конвенцій у галузі прав людини.

Умовно права людини поділяють на особисті (або громадянські), політичні, економічні, соціальні й культурні, іноді серед них також виокремлюють природні (або невід’ємні) права.

В українській державі створено систему політичних, економічних, ідеологічних та юридичних гарантій прав людини й механізми їх захисту.