Джерала (форми) права

Частина друга ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ПРАВОВІДНОСИН

§ 5. Поняття і загальна характеристика права

3. Джерала (форми) права.

Як відомо, право – це система норм. Постає слушне запитання: як з’являються і як закріплюються правові норми? Способи, форми вираження і закріплення правових норм називають джерелами (формами) права.

 Джерала (форми) права

Мабуть, найдавнішим з них є правовий звичай. Звичаї формуються протягом багатьох років, закріплюються у свідомості більшості лю­дей, а потім уже визнаються державою або навіть

світовим співтовариством. Раніше правовий звичай мав важливе значення, нині він здебільшого його втратив. Чимало правових звичаїв перетворилося на норми правових актів. Так, правовий звичай недоторканності посланців навіть ворогуючої держави, що існував у середньовіччі, у ХХ ст. було визнано більшістю держав світу, а пізніше закріплено в міжна­родній угоді про недоторканність дипломатів. Отже, правові звичаї – соціальні норми правила поведінки, що склалися в процесі їх фактичного застосування протягом тривалого часу, санкціоновані державою.

У деяких державах, наприклад у США й Великій Британії,

велике значення має таке джерело права, як правовий прецедент. Суть його в тому, що рішення з конкретної справи, прийняте судом чи держав­ним органом, визнається зразком – прецедентом – для розв’язання подібних справ надалі. Отже, правовий прецедент (від латин. praece dens, praecedentis – той, що передає) – це рішення, прийняте компетентним органом держави для врегулювання конкретної жит­тєвої ситуації та визнане загальнообов’язковим для врегулювання аналогічних життєвих ситуацій у майбутньому.

Жодним законом Великої Британії не визначено, як мають проводитися мітинги та демонстрації, але ще на початку XIX ст. один з англійських судів прийняв рішення, яким визначив порядок проведення зборів, мітингів і демонстрацій, що застосовується й тепер.

Це цікаво

Серед правових прецедентів і звичаїв, які нині діють у Великій Британії, є дуже різноманітні за змістом і значен­ням. Так, саме звичаєм визначено, що прем’єр-міністром країни стає лідер партії, яка перемогла на виборах у парла­мент. Це не записано в жодному законі, але такого порядку дотримуються вже кілька сотень років. Також звичаєм визначено, що голова палати лордів – лорд-канцлер – сидить на мішку з бавовною, що парламентарі голосують не під­няттям рук, а проходячи крізь різні двері.

Певне місце в системі джерел права посідає нормативно-право­вий договір, суть якого в тому, що певна правова норма є наслідком угоди, домовленості між різними органами чи посадовими особами. Прикладом такого документа є Конституційний договір, укладе­ний у червні 1995 р. між Президентом України і Верховною Радою України, угоди, які укладаються між Урядом України, профспілка­ми й об’єднаннями роботодавців тощо.

Останнім часом зростає значення міжнародно-правових ак­тів – договорів, що укладаються між державами і визнаються держа­вами як обов’язкові у внутрішньому житті. Нині в Україні міжна­родні договори стають складовою частиною внутрішнього законодавства, якщо Верховна Рада України дасть згоду на обов’язко­вість такого договору. У цьому випадку вони діють на території Укра­їни нарівні із законами України.

Іноді виокремлюють релігійно-правові норми (норми церкви, які визнаються державою загальнообов’язковими, – церковні норми в середньовіччі, обмеження участі жінок у суспільному житті в ок­ремих країнах ісламу тощо).

Це цікаво

Згідно з Кримінальним кодексом Ірану, який, за словами генерального прокурора країни, повністю спирається на закони шаріату – закони ісламу, упійманий уперше злодій карається ампутацією чотирьох пальців правої руки. Злочинця-крадія, упійманого вдруге, позбавляють усіх пальців на лівій нозі. Упійманого втретє чекає довічне позбавлення волі.

Головним джерелом права в більшості країн світу є нормативно – правовий акт – офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законодавством формі та порядку, який установлює норми права для невизначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування. Спільною особливістю всіх джерел, об’єднаних цим поняттям, є те, що норма­тивно-правовий акт видають органи держави, яким надано таке право. Він має точне формулювання, утілене в офіційний документ, є визначений порядок уведення його в дію. Нормативно-правовий акт чітко й недвозначно визначає юридичні норми. Основними видами нормативно-правових актів є закони й підзаконні акти. Це джерело права є основним і в нашій державі.

З курсу правознавства 9 класу пригадайте, які ви знаєте види нормативно-правових актів в Україні. Яке співвідношення юридич­ної сили цих нормативно-правових актів?

Серед усього різноманіття правових актів, які приймаються та існують в Україні, вищу юридичну силу мають закони (які можуть мати різні назви – закон, кодекс, основи законодавства). У разі протиріччя між законом і будь-яким підзаконним нормативно – правовим або індивідуальним актом діятимуть саме норми закону. Надання законові вищої юридичної сили, закріплення його ви­значальної ролі в правовій системі держави прийнято називати принципом верховенства закону.

Іноді серед видів нормативних актів виокремлюють декрети. Саме так називали акти сенату й імператора в Стародавньому Римі, вищих органів Французької республіки XVIII ст., вищих органів Радянської України в перші роки їх існування. У 1992-1993 рр. Верховна Рада України надала право уряду видавати декрети, які мали силу законів. Нинішня Конституція України не передбачає видання такого виду нормативних актів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Джерала (форми) права - Правознавство


Джерала (форми) права