Державне управління
Правова держава. Правова форма організації і діяльності публічної політичної влади і її взаємовідносин з індивідами як суб’єктами права. Виокремлюють такі ознаки П. д.: верховенство правовою закону; забезпечення прав і свобод особистості; організація державної влади на основі принципу розділу влада; правова форма взаємовідносин (взаємність прав, обов’язків і відповідальності) індивіда, суспільства й держав. П. д. розглядається як тип державної організації, відповідний демократичному устрою політичної системи,
Необхідному правопорядку, чіткий розподіл влади, функцій і повноважень державних та недержавних інститутів, гарантованість державою прав і свобод громадян. На суспільному рівні П. д. передбачає соціальний, економічний, культурний розвиток суспільства, його громадських засад. Ні влада, ні право не можуть бути реальними гарантами виконання законів, якщо вони не легітимізовані суспільством. Їх легітимність, визнання суспільством зумовлюють обов’язковість виконання загонів громадянами, державою, виключають протиправну практику з обох сторін. Формування громадянського суспільства є однією з основних умов формування правової держави, а формування правової держави – найсуттєвішою умовою існування громадянського суспільства. Основою реально значущих правових відносин у правовій державі є не правові норми як такі, а певний особистий рівень загальної правової і політичної культури громадян, панування в суспільстві і у свідомості людей певних демократичних традицій, етичних норм, рівня самоконтролю, відповідальності, самодисципліни і самоврядування. Отже, можна виділити наступні пріоритетні напрями формування правової держави: перетворення закону на вирішальний засіб управління всіма сторонами життя суспільства; створення суспільної ситуації, за якої дотримання закону вигідніше, ніж його порушення; перетворення
Правоохоронних органів на робочий механізм, що активно сприяє становленню правопорядку; децентралізація управління, розвиток самоврядування і самоорганізації суспільства.