ПРИКМЕТНИК
4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
ПРИКМЕТНИКИ ЗМЕНШЕНОЇ КІЛЬКОСТІ ОЗНАКИ
Словоформи із семою неповноти ознаки, виражені похідними типами якісних прикметників, позначають об’єктивний ступінь слабкості цієї ознаки. З погляду кількісних норм вони є особливим різновидом утворень у колі назв ознаки неоднакового рівня насиченості. Якщо у вихідних прикметниках ознака фіксується в цілісному, не розчленованому щодо кількості стані, то в лексемах із значенням неповноти вона отримує часткове,
Усі суфікси виконують однакову семантичну функцію І розрізняються відтінками значень похідних прикметників, що зумовлює їх паралельний вжиток у мові. Здебільшого
Неповноту ознаки: наявність частини кількості того, що було у вихідній одиниці, напр.: “Різьбяр найчастіше використовує у своїй роботі дерево дикої груші, яка має приємний червонуватий колір” (журн.); “…глибшими ставали долини, наповнюючись синюватими туманами” (Г. Хоткевнч); “Фісташкове ядро має зеленувате забарвлення, приємного солодкуватого смаку” (Українські страви).
Прикметники з суфіксом – ав – передають сему ослабленої, зменшеної ознаки, пор.: жовтавий – з жовтим відтінком, з жовтизною, а жовтуватий – з жовтим відтінком, не зовсім жовтий, білявий – який має білувате забарвлення, білястий; білуватий – з білим відтінком, трохи білий. Напр.: “Під деревами… проглядали цупкі зелені хрещики барвінку або червонаві прутики тамариску” (М. Стельмах); “Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами” (М. Коцюбинський); “…у хату вступив невеличкий, сива – вий уже муж у напівварварському, напівгрецькому одязі звичайного корсунянина” (Ю. Опільський).
Незначне розрізнення семантики прикметників підсилюється сферою їх уживання: похідні із суфіксом – уват – належать до стилістично нейтральної лексики, а прикметники на – ав – характерні для стилю художньої літератури, мають відтінок зниженості, тому широко вживаються у розмовно-побутовому мовленні, напр.: ” перевела погляд у поле, тьмаве, холодне, осіннє” (О. Гончар); “Червонава луна смолоскипів грається пильно по грубих деревах І чорних гілляках” (О. Кобилянська).
Суфікс – аст-, зрідка його варіант – ист-, формуючи сему неповної ослабленої ознаки, може ототожнюватися з попередніми суфіксами, пор.: червонуватий – червонястий. Семантичну функцію суфікс – аст – виконує в оточенні твірних основ прикметників, що вказують на колір, пор.: білий – біластий, жовтий – жовтастий, але чепурний – чепуристий.
Тяжіння до взаємозаміни, що інколи має місце, не є обов’язковим для всіх трьох суфіксів; між прикметниками, які вказують на неповноту ознаки, існують відношення синонімії.
Афіксальний спосіб вираження семи неповноти ознаки є синтетичною формою прикметників кількісної градації ознаки. Аналітична форма, утворена лексичним способом, трапляється в українській мові значно рідше. Вона походить від прикметника, що називає помірний ступінь ознаки з додаванням допоміжних прислівників трохи, не дуже, мало, злегка, дещо, ледь тощо, напр.: “От і вийшов морський бій дещо відмінний від Абукірського” (Ю. Яновський); “Це був уже не той лукавий, дещо полохливий подоляк…” (О. Гончар); “На лаві сніг, а небо сонячне, Стоять намерзлі дерева, Тремтить береза, віти клонячи, І я у парку ледь жива” (Ю. Яновський).
Зрідка синтетична форма прикметників неповної, зменшеної ознаки може вживатися з прислівниками трохи, дещо, злегка, фіксуючи недостатній ступінь вираженої якості, напр.: “До того ж, підготовка в сільських школах дещо слабша, ніж у міських” (Г. Тютюнник).
(2 votes, average: 4,50 out of 5)