Політологічний словник
Пропаганда (лат. propaganda, від propagare – розповсюджувати) – діяльність, що передбачає системне поширення, поглиблене роз’яснення соціально-політичних, економічних, правових поглядів, ідей, теорій і забезпечує формування в суспільстві певних настроїв, закріплення у свідомості громадян тих чи інших цінностей, орієнтацій, уявлень з метою максимального розширення кола прибічників відповідної ціннісної системи. Пропаганда як явище виникла у давні часи. Термін “П.” вперше був використаний Папою Римським Олександром
Пропаганда – невіддільна складова сучасного суспільного життя, причому в умовах формування інформаційного суспільства її можливості неухильно зростають. Розрізняють П. відкриту, коли джерело інформації відоме
В організації і проведенні П. важливе значення має забезпечення її об’єктивності, достовірності, підвищення професіоналізму її носіїв. П. є засобом і методом політичного і правового виховання, просвіти, згуртування людей задля спонукання їх до певних дій. Зміст, методи, форми і цілі П. залежать від характеру здійснюваної політики. Ефективність П. залежить від урахування її суб’єктами конкретної ситуації, умов, у яких вона здійснюється, особливостей її об’єктів, правдивості відображення дійсності, достовірності оцінок минулого і сьогодення. В сучасній Україні від якості здійснюваної П. залежить успіх соціально-економічного, політичного і правового реформування суспільства.
Mackwell R. Psychologie des Mass Media et propagande de ESF. – P., 1982; Tompson J. B. Studies in the Theory of ideology. – Cambridge, 1984; Скуленко M. И. История политической пропаганды. – К., 1990.
В. Горбатенко
(2 votes, average: 2,50 out of 5)