Сад і город (енциклопедія)
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОКРЕМИХ
ГОРОДНІХ КУЛЬТУР
РЕДЬКА
Цей коренеплід прийшов до Європи з Китаю. У Японії, Кореї та Китаї й дотепер зустрічається в дикорослому стані. З давнини редька відома не лише як харчовий продукт, але і як лікарська рослина, що використовується при захворюваннях шлунка, печінки, кишечника. Редька містить білки, цукор, вітамін С, солі калію, кальцію, заліза, магнію, сірки. Завдяки високому вмісту ефірних олій редька має характерний гіркувато-гострий смак. Використовується як протизапальний
Редька належить до родини капустяних. Це дворічна перехреснозапильна рослина. Розрізняють зимові й літні сорти редьки. Ранні літні сорти вирощують у однолітній культурі, а зимові сорти – у дволітній.
Редька добре зносить морози, тому коренеплоди можна зберігати в грунті. Зимові сорти висівають у середині червня, оскільки при більш ранніх посівах вони швидко йдуть у стрілку.
Редька вимоглива до родючості грунту
Норма посіву – 6-7 г насіння на 10 м2.
Після утворення 3-4 справжніх листочків редьку проріджують, щоб відстань між рослинами в ряді становила 7-8 см (для весняних посівів), а для літніх – 5-6 см після першого проріджування, 10-12 см після другого проріджування. Догляд за редькою полягає в регулярному (кожні 10-12 днів до змикання рослин) розпушуванні грунту, прополюванні й поливанні. Розпушування грунту необхідне не тільки для кращої циркуляції повітря та збереження волори, але й для того, щоб рослина не йшла в стрілку, і для нормального утворення коренеплоду.
Збирають редьку в міру дозрівання, зимові сорти викопують перед заморозками й зберігають так само, як і картоплю.
Рекомендовані сорти: із зимових – Грайворонська 27, Зимова кругла чорна, Зимова кругла біла, Сквирська біла, Сквирська чорна; з літніх – Одеська 5.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)