Ринок нерухомості ❤️ Економічний словник

Ринок нерухомості – особливий вид ринку, на якому об’єктом купівлі-продажу чи застави для отримання кредиту є нерухомість і сукупність організаційно-економічних і відносин економічної власності, які при цьому функціонують. У сучасній економічній теорії до нерухомості відносять землю і все, що знаходиться на або під її поверхнею, незалежно від того, створене воно природою чи людською працею – всі природні ресурси, земельні й лісові угіддя, водні ресурси, родовища корисних копалин і створені людьми будівлі, споруди, насадження та ін.

У країнах із розвиненою ринковою структурою Р. н., обслуговуючи купівлю-продаж об’єктів нерухомості, утворює простір, у якому розвивається решта видів економічної діяльності. В умовах СРСР основні елементи нерухомості (земля, її надра, ліси, води, будівлі, споруди) були державною власністю, не вважалися елементами товарного виробництва за соціалізму (навіть якщо його існування визнавалося), були вилучені з об’єктів купівлі-продажу, що розглядалось як специфіка товарного виробництва за соціалізму. Р. н. поділяють на: 1) ринок землі та інших природних ресурсів; 2) ринок комерційної нерухомості (будівель

і споруд невиробничого призначення); 3) ринок промислової нерухомості (виробничих будівель і споруд); 4) ринок житла. Своєю чергою, кожен з цих ринків поділяють на низку ринків залежно від особливостей об’єктів купівлі-продажу, специфіки їхнього призначення та ін. В усьому світі (крім окремих країн – колишніх республік СРСР) переважна частина землі, передусім оброблюваної, перебуває у недержавній власності, яка є основою ринку землі та інших природних ресурсів, для якого характерні рухливість, регульованість, різноманітність форм організації функціонування. Водночас у результаті аграрних реформ у розвинених країнах та країнах, що розвиваються, змінилися кількісні та якісні характеристики ринку землі (значне зменшення поміщицького землеволодіння, помітне збільшення кількості дрібних приватних власників, зниження орендної плати та ін.). Аграрні реформи в різних країнах свідчать також про значний регулятивний вплив держави на ринок землі: викуп урядом землі у поміщиків, продаж її селянам на пільгових умовах, законодавче обмеження умов оренди землі та ін. Зокрема, в Японії купівля землі селянами була значною мірою номінальною. Регулювання ринку землі в цій країні полягає в тому, що сільськогосподарські землі слід використовувати лише за цільовим призначенням, продавати землю (й успадковувати) можна лише особам зі спеціальною аграрною освітою, які спроможні обробляти її, підтримувати якість, підвищувати родючість землі. За недотримання цієї вимоги навіть законний спадкоємець власності на землю позбавляється своїх прав і отримує гроші після продажу землі “з молотка”. У 1918 у повне розпорядження сільським общинам з наступним розподілом між селянами у постійне користування було надано 365 млн га земельних угідь, проте земля не перетворилася на товар, що є найоптимальнішим варіантом вирішення земельного питання і привласнення державою на цій основі земельної ренти. Тому не випадково у деяких розвинених країнах світу держава викуповує землю у приватних власників. Так, у США з 1996 викуплено бл. 40% сільськогосподарських угідь. Усупереч цій прогресивній тенденції режим Л. Кучми в 90-х XX ст.- на початку XXI ст. започаткував тіньовий характер формування ринку землі, особливо після не легітимного прийняття Земельного кодексу. Унаслідок цього сільському господарству заподіяно значних збитків (див. Приватна власність на землю), а держава привласнює лише незначну частку земельної ренти, розмір якої у разі ефективного ведення сільського господарства становитиме 6-7 млрд дол. Усі чотири види Р. н. поділяють на первинні та вторинні. Особливістю первинного ринку є те, що операції на ньому пов’язані не лише з можливою зміною власників нерухомості внаслідок її перерозподілу, а й з купівлею-продажем реального прирощення ВНП (об’єкти нового будівництва, нових насаджень та ін.). Первинний ринок землі та інших природних ресурсів охоплює всі об’єкти, які вперше з’являються на ньому (наприклад, цілинні землі, землі, що стали придатними для сільськогосподарського обробітку або іншого використання у результаті попереднього “облагороджування”, нові родовища корисних копалин та ін.). Вторинний ринок землі – решта природних ресурсів, що можуть бути використані для виробництва товарів і послуг. Первинні ринки комерційної та промислової нерухомості, житла пов’язані з будівництвом і продажем нових будівель і споруд у галузях матеріального й нематеріального виробництва. Вторинний ринок – операції, пов’язані з купівлею-продажем раніше споруджених будівель, споруд, житла. Кожен із видів як первинних, так і вторинних ринків має свої об’єкти, суб’єкти, організаційну структуру, навколишнє середовище, джерела фінансування. Суб’єктами ринків комерційної та промислової нерухомості, житла є: замовники на будівництво або інвестори, які мають право власності на земельну ділянку; підрядники, що здійснюють будівництво; покупці (орендарі) будівель, споруд, житла; кредитори, які фінансують будівництво. Кредитування супроводжує всі операції на Р. н.: надання позик на придбання і впорядкування землі, на будівництво, на придбання житла та ін. З функціонуванням Р. н. тісно пов’язана іпотека (див. Іпотека). Основні економічні поняття і категорії, пов’язані з функціонуванням Р. н., – попит і пропозиція (на об’єкти нерухомості), оренда, земельна рента, ціна (землі, будівель, споруд, житла) та ін. Попит і пропозиція на об’єкти нерухомості формуються значною мірою під впливом тих самих численних економічних, соціальних, демографічних, психолого-традиційних, естетичних, природно-кліматичних факторів, що й на ринку товарів і послуг. Співвідношення попиту і пропозиції в кожний конкретний момент визначає ринкову ціну (див. Ціна землі). Ринки комерційної та промислової нерухомості, житла підлягають регулюванню (контроль за рівнем квартирної плати, можливі обмеження на будівництво в окремих районах і в певний період та ін.).

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Ринок нерухомості - Економічний словник

Схожі записи:

Контроль над зарплатою і цінами Контроль над зарплатою і цінами – різновид державної політики доходів, мета якої – змінити поведінку монополістів на ринках праці і продуктів таким чином, щоб вони...
Мібід (мівід) Мібід (мівід) – середня відсоткова ставка, яку оголошують великі московські банки-дилери при купівлі міжбанківських кредитів....
Сталість грошей Сталість грошей – сталість купівельної спроможності (сили) грошей, яка означає, що за грошову одиницю можна купити певну однакову кількість товарів і послуг упродовж тривалого періоду....
Картельне право Картельне право – форма антимонопольного законодавства, яка передбачає заборону всіх видів картелів із наданням дозволу на їх діяльність лише в особливих умовах, за винятком окремих...
Методи оцінки ефективності інвестицій Методи оцінки ефективності інвестицій – способи вимірювання очікуваних або фактичних результатів від упровадження інвестиційних проектів. У західній економічній літературі розрізняють: 1) методи, що базуються на...
Номінальна заробітна плата Номінальна заробітна плата (від лат. nominal is – іменний)- сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили. Н. з. п....
Пайовик Пайовик (паевик) – особа, котра внесла пай і стала, таким чином, членом товариства, в яке внесений пай....
Стадія знання Стадія знання – перша стадія ухвалення рішення відносно новизни, на якій за Роджерсом споживач отримує фізичні чи соціальні стимули, що привертають увагу до нового виробу....
Застава зареєстрована Застава зареєстрована – застава акцій, записаних на ім’я зареєстрованої особи, дані про яку містяться в реєстрі акціонерної компанії....
Надлишок товарних цінностей Надлишок товарних цінностей (излишок товарных ценностей) – перевищення нормативного рівня матеріальних цінностей....
Операційна діяльність Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Так, цукровий завод, крім основної діяльності –...
Офіційна облікова ставка Офіційна облікова ставка (официальная учетная ставка) – процентна ставка, що застосовується центральним банком країни в операціях із комерційними банками та іншими кредитними установами під час...
Багатство нематеріальне Багатство нематеріальне – частина національного багатства, що складається з накопиченої виробничої майстерності й досвіду людей, їхніх здібностей, потреб, творчих обдаровань, знань та інформації в знаках...
Хеджування випереджальне Хеджування випереджальне – вид хеджування, що полягає у купівлі чи продажу ф’ючерсного контракту до завершення угоди з реальним товаром....
Аналіз мотиваційний Аналіз мотиваційний – маркетингове дослідження причин і умов, які визначають поведінку споживача на ринку. Дає змогу з’ясувати характер інформації, яку використовує споживач під час пошуку...
Перехресне хеджування Перехресне хеджування – страхування ризику від одного фінансового інструмента придбанням ф’ючерса або опціону на інший фінансовий інструмент....
Валютні цінності Валютні цінності – валюта країни в усіх формах (банкноти, білети державного казначейства, монети тощо), платіжні документи (чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви тощо) та інші цінні...
Чистий інвестиційний дохід Чистий інвестиційний дохід – дохід у формі відсотків і дивідендів, отриманий громадянами однієї країни від громадян інших країн, за вирахуванням відсотків і дивідендів, які виплачують...
Споживачів очікування Споживачів очікування – уявлення споживачів про зміни економічної ситуації в країні та про свої можливості у майбутньому купувати нові товари і послуги. На противагу представникам...
Зонування Зонування – розвинена форма спільного підприємництва, зумовлена процесом створення та функціонування анклавних територій через залучення іноземного капіталу, управлінський досвід, регіональне стимулювання тощо....
Закон Кейнса Закон Кейнса – сформульований англійським економістом Дж. Кейнсом психолого-економічний закон, згідно з яким люди схильні, як правило, збільшувати споживання із зростанням доходів, але не настільки,...
Норма ефективності робочої сили Норма ефективності робочої сили – відношення обсягу щорічної економії робочого часу до витраченого робочого часу. Н. е. p. c. виражається формулою....
Фізичні особи Фізичні особи – люди та об’єднання людей, які, згідно з чинним законодавством розвинених країн, володіють право – і дієздатністю. В Англії та США ці поняття...
Вартість товару суспільна Вартість товару суспільна – вартість товару, яка відображає витрати суспільно необхідної праці на його виготовлення в межах національної економіки. Перетворення індивідуальних вартостей в єдину В....
Маркетинг недиференційований Маркетинг недиференційований – звертання (звернення) до всіх сегментів ринку на противагу зосередженню зусиль на одному сегменті....
Ціни виходу на ринок, або ринкові ціни Ціни виходу на ринок, або ринкові ціни – ціни, що складаються на ринку певної продукції у зв’язку з тенденціями попиту, пропозиції, конкуренції. В екстремальних умовах...
Недосконалість ринку Недосконалість ринку – будь-які відхилення від умов, що забезпечують досконалу конкуренцію, на відміну від неспроможності ринку, тобто його нездатності запропонувати покупцям певні товари і послуги...
Гарантія ризику експорту Гарантія ризику експорту – державна або банківська гарантія ризику (виробничого, транспортного, відмови від несплати) при здійсненні експортних операцій....
Інвестор агресивний Інвестор агресивний – інвестор, який у разі купівлі цінних паперів готовий ризикувати для отримання високих дивідендів....
Економічний бойкот Економічний бойкот (экономический бойкот) – повна або часткова відмова від економічних зв’язків з окремою приватною особою, фірмою, регіоном, державою, групою держав тощо....
Облігації зворотні Облігації зворотні – облігації, які їхній власник може повернути емітентові до закінчення терміну погашення за номінальною вартістю або обміняти на інші цінні папери за заздалегідь...
Маржинальна податкова ставка Маржинальна податкова ставка – ставка, за якою оподатковується кінцевий прирощуваний оподатковуваний прибуток....
Прогнозування бюджетне Прогнозування бюджетне – науково обгрунтовані пропозиції щодо тенденцій і напрямів розвитку бюджету (державних доходів і видатків) на близьку і віддалену перспективу, альтернативних шляхів і термінів...
Період базовий Період базовий – певний проміжок часу (місяць, рік тощо) або конкретна дата, з показниками яких зіставляються показники іншого періоду часу або дати....
Капітал використовуваний Капітал використовуваний – сума вкладеного власного капіталу й довготермінової заборгованості....