Ринок

Ринок – регульована сукупність економічних відносин між фізичними та юридичними особами – суб’єктами різних типів і форм власності та господарювання в межах окремих країн і світового господарства з приводу організації та купівлі-продажу різноманітних товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва. У політекономічному контексті Р. означає систему відносин економічної власності з приводу вторинного привласнення й відповідного відчуження у сфері обміну через механізм цін на товари і послуги (передусім на ціну робочої

сили), механізм інфляції, а також державного та наддержавного регулювання цін, попиту і пропозиції. Теоретико-методологічною передумовою такого визначення є передусім діалектична взаємодія економічної власності та привласнення, яке є формою реалізації такої власності. Крім того, привласнення у сфері обміну, де відбувається купівля-продаж товару, є вторинним привласненням порівняно з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення частини не оплаченої праці найманих робітників
на підприємстві відбувається шляхом подовження тривалості робочого дня, підвищення інтенсивності праці тощо. Речовим змістом такого привласнення, тобто його суспільної форми, є процес виробництва предметів і послуг та часткового відтворення людини-працівника – процес розпредмечування та опредмечування. Діалектична єдність речового змісту та суспільної форми, або первинного та вторинного привласнення, формує привласнення як соціально-економічну категорію. Крім відносин економічної власності, категорія “Р.” відображає техніко-економічні відносини (специфіку ринку) в окремих регіонах країни, пов’язану з різними формами суспільного поділу праці, а також підсистему організаційно-економічних відносин – дослідження ринку та організацію процесу купівлі різних товарів. Спільним для визначень Р., сформульованих багатьма західними економістами, є те, що вони тлумачать предмет економічної науки, не акцентуючи на вивченні виробничих, або економічних, відносин. У сучасній політичній економії, відповідно до предмета цієї науки, у визначенні сутності Р. провідною є система або певна сукупність економічних відносин, робиться спроба пов’язати його з певними функціями (формування попиту і пропозиції та цін на товари). Для комплексного (системного) обгрунтування сутності Р. необхідно з’ясувати його основні функції. Такими функціями є: 1) ціноутворювальна – остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізації, перетворення продукту праці на товар; 2) інтегративна – забезпечення неперервності суспільного відтворення (зокрема, зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісності національної економічної системи та її зв’язку з іншими національними економіками в масштабі світового Р.; 3) спонукальна – спонукання виробників товарів і послуг до зниження індивідуальних витрат нижче від суспільно необхідних, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їхніх якостей і споживчих властивостей; 4) регулятивна – регулювання впливу на економіку загалом, на пропорцію між різними сферами – галузями економіки, узгодження платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадження і споживання та інших пропозицій; 5) контрольна – сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнюванню цін; 6) функція розвитку – посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг в окремих країнах і в межах світового господарства; 7) функція санації – очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, тобто знижує витратний характер економіки; 8) інформаційна – постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно змінювати плани господарської діяльності. Деякі функції ринку негативно впливають на зміну окремих аспектів економічної системи, тобто є дисфункціональними: а) функція провокування та здійснення банкрутства – диференціація товаровиробників, неминучість банкрутства частини з них; б) антисоціальна функція – нерівномірний розподіл економічної власності в суспільстві, соціальна незахищеність окремих соціальних верств і груп населення; в) антиекологічна функція – відсутність внутрішніх ринкових стимулів до збереження природи (як наслідок – на певному етапі розвитку капіталістичного способу виробництва виникає екологічна криза); г) платіжно-звужувальна функція – зниження платоспроможного попиту споживачів шляхом штучного підвищення цін підприємствами-монополістами, гіпертрофованої реклами тощо (див. Неспроможність ринкового регулювання економіки). Крім цих дисфункцій, Р. не може вирішити багато інших соціально-економічних проблем сучасності. Американські економісти Е. Долан і Д. Ліндсей, узагальнивши різні дефекти ринку, навіть запровадили термін “фіаско Р.”, яким, зокрема, пояснюють необхідність втручання держави в економіку. Для ефективного функціонування такого Р. необхідні певні умови. По-перше, реальний плюралізм типів і форм власності та форм господарювання. По-друге, унеможливлення впливу різних суб’єктів підприємницької діяльності на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій (у т. ч. олігополій як колективних монополій), ефективність функціонування Р. знижується. По-третє, розвинене антимонопольне законодавство. По-четверте, високорозвинена система економічного, правового та адміністративного регулювання економіки (з боку держави з переважанням економічних методів), що зумовлює існування регульованого Р. По-п’яте, наявність і доступність всебічної інформації про Р. По-шосте, конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності. По-сьоме, розвинений і розгалужений комплекс об’єктів власності. По-восьме, наявність розвиненої інфраструктури. По-дев’яте, свобода господарської діяльності на принципах госпрозрахунку з урахуванням вимог чинного законодавства. По-десяте, наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування – низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату та ін.




Ринок