Розділові знаки при однорідних членах речення

Тема 7. Особливості української пунктуації у ділових паперах

3. Розділові знаки при однорідних членах речення

Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією – вони пояснюють той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Збан.); Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Жовж.); Глибока, тиха, нерозважлива туга Вникає в серце, каменем лягає (Л. Укр.); Моє щастя – Вітчизни простори, оповиті і сонцем,

і хмелем, й зерном (Стельм.).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); Зазолотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили (Баж.); Сніг укрив землю, стріхи, дерева (Гол.); гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом (Гонч.); Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі. (Тич.).

Однорідні члени речення пов’язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками сурядності: І мене в сім’ї великій, сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим тихим словом;

На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Шевч.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени. Роль узагальню вальних слів найчастіше виконують займенники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде: Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Б. Ол.). Узагальнення є стилістичним прийомом увиразнення змісту.

Однорідні члени речення, не з’єднані сполучниками. Між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками, ставиться кома: Мить спогадів, відрад, ясного супокою, Як рідко ми в житті зливаємось з тобою (Фом.); Учіть дітей бачити, мислити, відкривати, дивуватися (Сух.).

Кома не ставиться:

1) якщо два дієслова в однаковій формі вказують на дію та її мету: Піди купи хліба;

2) якщо між двома однаковими словами стоїть заперечна частка не: Ти гукай не гукай, а літа не почують (Б. Ол.).

Однорідні члени речення, з’єднані одиничними сполучниками. Кома ставиться завжди перед протиставними сполучниками: У світі є не тільки добро, а й зло (Сух.); Тече вода в синє море, та не витікає (Шевч.).

Кома не ставиться перед єднальними і розділовими сполучниками, вжитими один раз: Коли між батьком і між сином Стоїть невидима стіна. На очі тоскно і полинно Сльоза накочує сумна (Крищ.); Він мав років десять чи двадцять.

Однорідні члени речення, з’єднані повторюваними сполучниками.

Кома ставиться:

1) між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваними сполучниками: В промінні місячнім, як в морі, втонули ниви, і луги, І темні праліси, і гори; Безмежна тиша навкруги – Ні голосу, ні шуму. На все навіяли сніги Якусь глибоку думу (З тв. О. Олеся);

2) між усіма однорідними членами речення, якщо частина з них з’єднана інтонаційно, а частина – за допомогою повторюваних сполучників: В підземній глибині, в морях, і під водою, І на вершинах гір, і в хащах лісових, Уранці, вніч, удень, вечірньою порою, І в селах, і в містах звучить мені твій сміх (Сос.);

3) між кожною парою однорідних членів речення, якщо вони з’єднані сполучниками попарно: Народність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезії Шевченка глибокого увійшли в наше сьогоднішнє життя (З журн.).

Кома не ставиться:

1) перед першим повторюваним сполучником, якщо з нього починається перелік: Моє щастя – Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (Стельм.);

2) якщо повторюваний сполучник і з’єднує різні однорідні члени речення: Курінь пах землею і мохом видавався підземельникові горою, що зникає десь високо в туманні (Тют.);

3) якщо однорідні члени речення з’єднані повторюваними сполучниками і становлять тісну смислову єдність: ні те ні се, ні туди ні сюди, ні риба ні м’ясо, ні світ ні зоря, ні кінця ні краю, ні вдень ні вночі, ні пуху ні пера, ні живий ні мертвий; Попідтинню сіромаха і днює й ночує (Шевч.).

Однорідні члени речення, з’єднані парними сполучниками. При однорідних членах речення, з’єднаних парними сполучниками як…так, не тільки…але й, хоч…але (та), не стільки, стільки, не так…як і под. Кома ставить лише перед другою частиною: Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною (Сух.).

Тире і крапка з комою між однорідними членами речення. Тире між однорідними членами речення ставиться:

1) якщо однорідні члени речення, не з’єднані сполучниками, різко протиставляються: Ми засіваємо житейське море і не на день минущий – на віки (Б. Ол.);

2) якщо наступний однорідний член речення (присудок) виражає швидку зміну дій, уточнення, наслідок, причину дії, пояснення: Зміцнів Київ, оновилася й Софія – одягла тільки нову одежу, яка відповідала смакам та уподобанням нового часу (Шевчук).

Крапка з комою між однорідними членами речення ставиться тоді, коли вони поширені, передусім коли в їх складі вже є розділові знаки: Віє вітер з поля на долину, Над водою гне з вербою червону калину; На калині одиноке гніздечко гойдає (Шевч.).

Розділові знаки при узагальнювальних словах. Двокрапка ставиться:

1) після узагальню вального слова перед однорідними членами речення: Я з тобою навпіл все життя поділю: хліб, і сіль, і краплину щастя (Мал.);

2) перед однорідними членами речення, коли узагальнювального слова немає, а слово, до якого відносяться однорідні члени, має на собі логічний наголос: Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах (Довж.);

3) після слів як-от, а саме, наприклад, які стоять після узагальнювального слова: Вчителі-словесники використовують різні технічні засоби, а саме: кодоскоп, програвач, магнітофон, кінопроектор (З підр.).

Тире ставиться:

1) перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення: Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле (Гонч.).

Перед тире може стояти також кома, якщо вона зумовлена в контексті іншим правилом: Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучливе сюрчання трав’яних коників, що як не розірвуться, – і все те зливається докупи у якийсь чудний гомін, вривається в душу. (Мирн.);

2) після однорідних членів речення, які стоять після узагальнювального слова і не закінчують речення, а перед ними ставиться двокрапка: Тут все: і повітря, і тиша, і дерева – сповнене такої сили, що й сам мимоволі стаєш сильнішим (З газ.).

Іноді після узагальнювального слова замість двокрапки може ставиться тире. У таких випадках однорідні члени речення мають характер побіжного зауваження, пояснення: І яке це щастя, що сьогодні ми можемо в будь-який час – уранці, опівдні, увечері – зайти до магазину і вибрати на свій смак високу білу паляницю чи духмяний “бородинський”, апетитний “український” або приправлену родзинками пухку здобу (З журн.).

Вживання однорідних членів речення. У діловому, науковому і частково публіцистичному стилях однорідні члени речення використовуються переважно для створення різнотипних класифікаційних систем. Тут до однорідного ряду ставляться вимоги суто логічного характеру (дотримання цих вимог і є однією з характерних ознак названих стилів): Насамперед це вимога перерахування на якійсь одній підставі. Друга вимога: члени ряду повинні взаємно виключати один одного. Наприклад: “До речень, які мають тільки один головний член, належать нєозначено-особові, узагальнено-особові, означено-особові, безособові, інфінітивні, називні речення”. Спроба включити у цей ряд термін “односкладні речення” порушить вимогу, бо назва ця об’єднує увесь ряд, а спроба включити сюди термін “речення з дієслівною формою на – но, – то” порушить вимогу тому, що це часткове поняття входить до складу ширшого, названого тут поняття “безособові речення”. Нерозрізнення родових і видових понять робить виклад розпливчастим, нечітким, думки – невиразними. Крім того, заміна родових понять видовими і навпаки зміщує логічні акценти. У тих випадках, коли є можливість вибору між родовим і видовим поняттям, слід віддавати перевагу видовим (вони конкретніші, вужчі семантично, чіткіші). Наприклад: “І тут пушкініанець Рильський, пристрасний життєлюб і людинолюб, має всі права бути одним з найінтимніших і найкращих учителів почувань – і для нас, і для наших дітей, і для їхніх нащадків]” (Л. Новиченко). У наведеному реченні однорідні слова “пушкініанець, життєлюб, людинолюб” могли б бути об’єднані одним родовим поняттям “гуманіст”; “і для нас, і для наших дітей, і для їхніх нащадків” – родовим поняттям “для багатьох наступних поколінь”, проте такі заміни засушили б текст, зробили б його безликим, позбавленим експресії. Необхідно також, щоб ряд був повним, тобто охоплював усі види певного роду (особливо це стосується наукових класифікацій). Наприклад: “Експозиція – сюжетно-композиційний елемент – та частина художнього твору, в якій розкриваються: а) умови формування персонажів і ті риси їх характеру, що склалися до виникнення конфлікту; б) обстановка й середовище, в якому розгортатиметься дія; в) час і місце дії” (словник). Тут ми маємо повний, вичерпний ряд. Якщо перелік не має чисто класифікаційного характеру, ряд може й не бути вичерпним. Як правило, всякий логічно вичерпний перелік – це ряд однорідних членів речення, з’єднаних безсполучниковим зв’язком, за винятком останнього члена ряду, який, приєднуючись сполучником і ніби замикає ряд, вказуючи на його завершеність: “В основу хімічного методу боротьби з шкідниками покладено застосування отруйних речовин різними способами: обприскуванням, обпилюванням, фумігацією, протруюванням отруєними принадами і в формі аерозолей” (довідник). Дуже часто систематизація при класифікації підкреслюється за допомогою цифр або букв перед кожним із членів ряду. Якого б великого обсягу не набували ці пункти, всі вони обов’язково повинні виражатися тією ж граматичною формою, що й перший, і мати приблизно той самий порядок розташування компонентів та оформлення їх. Узагальнюючі слова у науковій і діловій мові, як правило, вказують на найближче родове поняття, види якого є об’єктом перерахування. Місце узагальнюючого слова у цих стилях – перед однорідним рядом (при цьому, як правило, однорідні члени поєднані безсполучниковим зв’язком): “Враховуючи природно-економічні умови, а також напрямок розвитку садівництва, вся територія Української РСР поділена на такі плодові зони: Полісся, східний Лісостеп, західний Лісостеп, Наддніпрянщина, західний і центральний степ, Крим.

У науковому й діловому стилях мови прийменники при однорідних членах потребують особливої уваги в зв’язку з вимогами чіткості і прозорості викладу у цих стилях. Так, вимога повторювати прийменники перед кожним членом і ряду є обов’язковою: якщо ці прийменники неоднакові, а також якщо однорідні члени, навіть з однаковими прийменниками, ускладнені великою групою пояснюючих слів; якщо однорідні члени пов’язані повторюваними сполучниками; якщо однорідні члени речення зв’язані подвійними зіставними, а також розділовими і протиставними сполучниками; повторюються прийменники і тоді, коли автор підкреслює важливість змісту кожного з однорідних членів. Надто ускладнені речення з кількома включеними однорідними рядами важко сприймаються навіть тоді, коли вони побудовані правильно і відповідають усім поставленим вимогам.

Особливості використання однорідних членів речення у публіцистичному (окремих його жанрах) та художньому стилях грунтуються на таких стилістичних якостях однорідного ряду. У зв’язку з тим, що однорідні ряди переважно зв’язані з логічним викладом і позбавлені емоційності, речення з однорідними членами завжди справляє враження спокійного, заздалегідь обдуманого повідомлення. Тому в емоційній, пісенній мові замість однорідного ряду часто вживається розірваний ряд самостійних слів або коротких простих речень: – Серце моє! Доле моя! Розкрий карі °чі! Подивися! Усміхнися! Не хочеш? Не хочеш! (Т. Шевченко) На відміну від однорідного ряду тут кожен компонент незалежний і не вказує на продовження перерахування. При застосуванні інтонації однорідності такі речення різко змінюють своє емоційне забарвлення, справляючи враження обдуманого, спокійного викладу. Як ми бачили, у діловому і науковому стилях переважають іменникові і прикметникові однорідні ряди, оскільки там вони служать для класифікації явищ і ознак. У художній і публіцистичній мові значне місце належить дієслівним рядам. Вони відбивають прагнення показати дійсність у динаміці, у русі, у всьому багатстві її мінливості і повторюваності. Наприклад: Були то очі, жахом білені, – Уперше він такі зустрів. Вони металися і бігали. Вони втікали в хащі брів. Вони просили, вони плакали скавучали із орбіт, Двома побитими собаками Повзли покірно до чобіт… (Б. Олійник).

Стилістичний синтаксис вивчає можливості найдоцільнішого використання синонімічних варіантів стосовно до змісту тексту, його функціонально-стилістичного призначення, а також залежно від завдань тексту та його загального естетичного спрямування, Синтаксис відіграє надзвичайно важливу роль у стилістичній організації тексту: численні стилістичні явища тісно пов’язані з синтаксисом і проявляють себе саме через синтаксис-анафора найчастіше втілюється в антитезі, синонімія увиразнюється в градаційних побудовах, експресія лексичних одиниць посилюється відповідним інтонуванням речення та ін.

Узагальнюючі слова і розділові знаки при них. У реченні при однорідних членах може бути узагальнююче слово, яке є тим самим членом речення, що й однорідні члени.

Узагальнююче слово виступає ніби замінником усіх однорідних членів. Найчастіше в ролі узагальнюючих вживаються слова все, всі, ніхто, ніщо, скрізь, завжди, ніколи, ніде і подібні.

Узагальнююче слово в реченні може стояти як перед однорідними членами, так і після них.

Узагальнююче слово перед однорідними членами вимовляється з попереджувальною інтонацією, після – з підсумковою.

1. Якщо в реченні є узагальнююче слово, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них – тире.

Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі – наче завмерло. (Ю. Смолич.).

2. Іноді однорідні члени виділяються з обох боків тире, тобто тире ставлять і перед однорідними членами. У такому разі однорідні члени вимовляються з підвищеною інтонацією.

І все те – і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари – пройняте легеньким серпанком рухливого туману.

3. іноді, найчастіше в діловому та науковому стилях, перед однорідними членами ставлять двокрапку навіть тоді, коли в реченні нема узагальнюючого слова. Така двокрапка не обов’язкова.

На пароплав, що пливе по річці, діють: сила тяжіння, виштовхувальна сила води, сила тяги гвинтів, сила опору води.

4. Якщо при узагальнюючому слові є слова а саме, як-от, наприклад, то перед ними ставиться кома, після них – двокрапка: всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок – можна було викосить косою в траві (О. Довженко.)