16 Що ми розуміємо під поняттям “політична соціалізація”?
Політична соціалізація – це процес входження людини у світ політики, засвоєння нею досвіду, норм і традицій політичної культури. Це частина загальної соціалізації особи, її залучення до соціального досвіду, становлення як члена суспільства. У процесі політичної соціалізації особа отримує певні знання про політичне життя, набуває навичок громадянина, суб’єкта політичних відносин, в неї формуються певні орієнтири, установки у сфері політичної діяльності.
Отже, в результаті
Серед головних
До іншої групи чинників належить стихійний вплив на політичну свідомість і поведінку особи соціальної і політичної практики на макрорівні – міжнародних та внутрішніх реалій, глобальних проблем сучасності, економічної і соціальної ситуації, окремих політичних подій. Неабияке значення має мікросередовище – родина, школа, кола формальних та неформальних стосунків. Важливу роль відіграє також особиста участь індивіда в суспільно-політичному житті, адже саме у процесі практичної політичної активності відбувається перехід набутих знань у переконання, їх перевірка власним досвідом.
Таким чином, соціалізуючий вплив суспільства та політичної системи на особу багатогранний. Серед чинників та інститутів політичної соціалізації виокремлюють політичні й неполітичні. До перших належать державні й політичні інститути, партії, організації та рухи, до других – родина, система освіти, робота, коло неформальних стосунків, церква, засоби масової інформації.
Політична соціалізація, що розпочинається у ранньому дитинстві і триває впродовж усього життя, проходить два етапи. Перший – це становлення особистості, її формування як громадянина і набуття конституційного права участі у виборах. На цьому етапі особистість накопичує політичні знання, засвоює основні політичні цінності й орієнтації. На другому етапі додається досвід власної політичної активності, засвоюються нові соціальні й політичні ролі.
Результати політичної соціалізації безпосередньо відображаються у практичній участі особи в суспільно-політичному житті, у ступені реалізації нею своєї ролі як суб’єкта політики.
Є кілька типів політичної соціалізації:
– гармонійний, що відображає психологічно нормальну взаємодію людини та інститутів влади, раціональне ставлення індивіда до держави, усвідомлення ним своїх громадянських обов’язків;
– гегемоністський, який свідчить про негативне ставлення людини до будь-яких соціальних і політичних систем, окрім “своєї”;
– плюралістичний, що відображає визнання людиною рівноправності з іншими громадянами, здатність змінювати свої політичні уподобання, можливість переходу до нових ціннісних орієнтацій;
– конфліктний, що формується на основі міжгрупової боротьби, протистояння взаємозалежних інтересів; мету політичної участі його представники вбачають у збереженні лояльності до своєї групи та підтримці її в боротьбі з політичними супротивниками.
Розрізняють також типи особистості. “Активісти” завжди виявляють активну позицію у ставленні до політики та влади. “Компетентні спостерігачі” цікавляться політикою, розуміють її значення, але не прагнуть брати в ній участь. До таких, як правило, належать вчені та письменники. “Компетентні критики” ставляться до політики вкрай негативно. “Пасивні громадяни” не цікавляться політикою, вони аполітичні, хоча й не відчужені від неї. “Аполітичні громадяни” категорично відкидають особисту участь у політиці, живуть ніби поза політичною системою.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)