72 Що таке геокультура?
Геокультура – це політико – управлінська спроба сформувати новий спосіб бачення країни та її ресурсної бази у контексті з тими мовними, культурними та релігійними центрами, які визначають її цивілізаційну ідентичність. Подібно до того, як геоекономіка оперує поняттями народногосподарського комплексу, глобальних ринків та геоекономічних потоків, геокультура має справу з культурним ландшафтом, мережами, антропо-структурами та людськими потоками.
Геокультура – певний контекст, що відкриває нові можливості
Вітчизняні й зарубіжні політологи виокремлюють низку ключових тенденцій – геокультурних мегатрендів. Це, по-перше, геокультурна поляризація, що приховується під різноманітними геополітичними та геоекономічними проектами минулого й сучасності. Справді, саме під знаком поляризації пройшла більша частина XX ст., що супроводжувалося світовими війнами, протистоянням двох ідеологічних таборів – капіталістичного й соціалістичного, внаслідок чого було зруйновано глобальну колоніальну систему західних держав, і на її уламках сформувалося
По-друге, геокультурна асиміляція (макдональдизація) – гомогенізація культур, здійснювана євроатлантичною цивілізацією за допомогою шоу – бізнесу, транснаціональних корпорацій, “насадженням” норм міжнародної торгівлі, права та розповсюдженням інформації.
По-третє, геокультурний ізоляціонізм – так звані санітарні кордони, “залізна завіса” тощо. XX ст. дає численні приклади ізоляції та самоізоляції країн, регіонів та політичних блоків.
По-четверте, геокультурна мозаїчність – диверсифікація багатоманітного світу людських культур, а не поглинання їх однією універсальною культурою. Світ на очах перетворюється на складну мозаїку взаємопроникних одна в одну транслокальних культур, які утворюють нові культурні регіони, що мають мереживну природу й оминають традиційні кордони (наприклад, нові професійні, літературні та іграшкові світи, нові покоління мов та міфологем).
Геокультурний ландшафт країни є продуктом попереднього освоєння її території та соціокультурного простору, і тому його слід розглядати як певний контекст проектування нових видів діяльності, форм державності й суспільного життя.
Геокультурний ландшафт України за своєю природою розмаїтий – він представлений історико-культурними та ідентифікаційними ареалами, які не мають чітких меж і накладаються один на одний (Новоросія, Слобожанщина, Галичина, Північна Буковина, Закарпаття, Крим тощо). У цих ареалах мовна, етнічна та конфесійна карти не збігаються. Друга особливість, про яку треба обов’язково пам’ятати, – це знаходження більшості культурних центрів за межами України (маємо на увазі центри виробництва історії, російської мови, католицької, ісламської та інших ідентичностей).
Унітаризм як політична модель на геокультурному тлі країни виглядає дещо контрастно. Нині політологи обговорюють можливі сценарії розвитку форм суспільної організації, адже геокультурний ландшафт України суперечить обраній моделі і формам культурно-політичного управління країною.
Геокультурний вибір є, по суті, вибором цивілізаційним. Однак зарахувати себе до одного з цивілізаційних полів нелегко. Постає питання: в якому цивілізаційному просторі Україна набуває суб’єктності? Простір самовизначення України в ситуації кризи цивілізаційної ідентичності можна схарактеризувати так: імперська російська постцивілізація; соціалістична постцивілізація; російська протоцивілізація; європейська протоцивілізація; євразійська міфоцивілізація; неовізантійська міфоцивілізація. Отже, контекст самовизначення України у світі різноманітний та евристичний. Однак процес самовизначення потребує суб’єктності, бо самовизначатися і мати власну позицію здатний лише суб’єкт історії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)