Політологічний словник
Спенсер Герберт (1820 – 1903) – англійський філософ, соціолог, один з основоположників позитивізму.
У творчій спадщині С. основне місце посідають: теорія соціальної еволюції, органіцизм і вчення про соціальні організації – структурні механізми та інститути. Принцип еволюції застосовується С. як методологічне підгрунтя будь-якого знання, в тому числі і соціологічного. Розуміючи під еволюцією процес неперервної інтеграції матерії, що переводить її із стану невизначеності, непов’язаності, однорідності
В руслі організмічного підходу до соціальної системи сформувалася спенсерівська концепція соціальних інститутів та функціональний аналіз суспільства. За С. соціальні інститути – це механізми організації суспільного життя людей, які слугують справі збереження суспільного цілого. Виникаючи у процесі еволюції, соціальні інститути формують людину як соціальну істоту, здатну до спільних колективних дій. С. аналізує шість типів соціальних інститутів: промислові, професійні (гільдії, професійні союзи) – об’єднують людей за професійною діяльністю і підтримують виробничу структуру суспільства; політичні (держава, її організації та установи, партії) – церква – забезпечують інтеграцію суспільства, підтримують традиції, звичаї, вірування; родинні (сім’я, шлюб) і обрядові – регулюють поведінку людей на повсякденному рівні. Кожен із названих інститутів включається в певну систему органів, виконуючи в ній відповідну функцію. Всі соціальні інститути взаємопов’язані між собою і спрямовані на забезпечення та відтворення соціального цілого. Аналізуючи роль політичних інститутів, зокрема держави, С. вважав, що вона повинна визнати за кожною людиною право на вільну діяльність і користування її результатами. Тільки на основі вільної взаємодії між індивідами і організаціями можна досягти природної стійкої рівноваги інтересів. Проте необхідне певне обмеження свободи з огляду на присутність інших людей, які мають ті ж самі права. Одностороннє перебільшення одного з названих факторів є причиною хибних етичних і соціальних теорій. У концепції структурної диференціації, розумінні суспільства як саморегульованої системи, в аналізі взаємозв’язку соціальних функцій із структурою суспільства простежується спроба С. сформулювати структурно-функціональний підхід до суспільства. С. передбачив багато положень структурного функціоналізму в соціології і першим запровадив до наукового вжитку такі поняття, як “система”, “функція”, “структура”, “інститут”.
Багато спенсерівських ідей не втратили наукової цінності і варті подальшого творчого осмислення. Серед них: теорія еволюційного розвитку суспільства, функціональний аналіз суспільства, системний підхід до соціальних процесів, концепція соціальних інститутів, які міцно закріпилися в соціологічній науці і стали класикою.
Основні праці: Собр. соч.: В 7 Т. СПб., 1866-1869; Соч.: В 7 т. СПб., 1898-1900; Сочинения Г. Спенсера / Под общ. ред. Н. Рубакина. – Киев; Харьков; СПб.: Изд-во Р. Иогансона, 1899; Слезы, смех и грациозность. – СПб., 1898; Факты и комментарии. – СПб., 1903; Автобиография: В 2 ч,- СПб., 1914.
Громов И., Мацкевич А., Семенов В. Западная теоретическая социология. – СПб., 1996; Ручка А. О., Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології. – К., 1995; Спенсер Г. Основания социологии. Соч. Т. 4. – СПб., 1898; Спенсер Г. Начала социологии. – Киев: Изд-во Е. Федерова, 1880; Спенсер Г. Социальная статика. – СПб., 1908.
О. Авдєєнко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)