Суспільні блага і послуги – сукупність матеріальних і нематеріальних благ, які надаються населенню державою у прямій і опосередкованій формах на здебільшого еквівалентній основі (шляхом вилучення податків). До них у західній економічній літературі відносять охорону громадського порядку, законодавство, утримання громадських садів і парків, розвиток освіти, забезпечення національної безпеки, міжнародні відносини та ін. Такий перелік суспільних благ, крім національної оборони, дають, зокрема, американські вчені М. Бурда та Ч. Віплош. Загальною
ін.); до соціальних – надання послуг із освіти, охорони здоров’я, здійснення житлового будівництва, охорони довкілля та ін.; до правових – розробка нових і вдосконалення чинних юридичних законів; до політичних – утримання армії, поліції, в’язниць тощо; до ідеологічних – здійснення ідеологічного впливу держави через засоби масової інформації на широкі верстви населення згідно з ціннісними орієнтирами держави, їх класовою природою, національні послуги – це здійснення державою оборонних функцій. Водночас між деякими видами цих послуг нема чіткої градації. Так, оборонні функції у разі вчинення державою агресії проти іншої країни або проти власного народу (придушення соціальних виступів) перетворюються на політичні. Надання державою різноманітних послуг передбачає значний перерозподіл ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних) у суспільстві. У політекономічному аспекті основною причиною наростання обсягів наданих державою економічних і соціальних послуг є, по-перше, неспроможність приватної та колективної капіталістичної власності забезпечити розвиток сучасних продуктивних сил, а отже, процес переростання останніми меж названих типів власності; по-друге, неспроможність ринкової системи вирішити низку загальнонаціональних проблем (посилення диспропорційності розвитку економіки, монополістичних тенденцій, соціальної диференціації у суспільстві та ін.).