Свідомість і праця. Спілкування і мова

Розділ IV. СВІДОМІСТЬ І ПІЗНАННЯ

Урок 24 . Свідомість і праця. Спілкування і мова

Мета: визначити роль праці у формуванні свідомості та її роль у житті людини; довести відмінність діяльності людини від поведінки інших живих істот; розкрити основні поняття теми: “праця”, “спілкування”, “мова”, “природна” та “штучна мова”; сформувати уявлення учнів про спілкування розвивати навички спілкування.

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення: лекція з елементами практичної роботи.

Епіграфи:

–

Постійну працю полегшує звичка. (Демокрит)

– Праця – один з найкращих вихователів характеру. (С. Сайлс)

– Найголовніша формула успіху – вміння спілкуватися з людьми. (Т. Рузвельт)

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Повідомлення теми та мети уроку.

Робота над епіграфами до уроку

1. Як ви вважаєте, яку роль відіграє праця в житті людини? Проілюструйте свою відповідь прикладами.

2. Яку роль в умовах безперервної змінюваності суспільства відіграє праця людини? Свою думку поясніть на прикладах.

3. Яку роль відіграє праця

у становленні особистості? Відповідь проілюструйте прикладами.

4. Як ви розумієте слова Т. Рузвельта, наведені в епіграфі?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Свідомість і праця

Учитель. Специфічним людським ставленням до світу є діяльність – активність людини, спрямована на перетворення зовнішнього світу. Функцію програмування людської діяльності виконує свідомість. Особливим проявом свідомості є праця.

Запитання

– Чим відрізняється діяльність людини від поведінки інших живих істот?

Людина	Інші живі істоти
Не тільки пристосовується, але й перетворює природне та соціальне середовище	Пристосування до існуючих природних умов
Не тільки доцільність, але й мета діяльності. Можливість виходити за межі досвіду	Доцільна поведінка, яка спрямовується інстинктом
Історично складена програма дій	Біологічна програма поведінки

– Для того щоб розібратися з поняттями “історично складена програма дій” та ” біологічна програма поведінки”, треба відповісти на запитання: що, наприклад, робить бджола? (Приклад відповіді: бджола будує стільники, збирає пилок, закладає в стільники мед.) Чим визначено цей “набір справ” для бджоли? Звісно, він заданий природою, це біологічна програма поведінки, в якій бджола нічого змінити не може.

Ще одне запитання. Що робить селянин Київської губернії в другій половині XVIII ст.? Чим визначається такий “набір справ” селянина?

Досвід попередніх поколінь сприймається не від народження, а з віком. Це історично складена програма дій. Але той же селянин може вийти за межі цієї програми, поставити перед собою інші цілі.

Працею людина здобуває собі засоби до існування. Процес праці називається трудовою діяльністю і складається з таких структурних елементів.

Процес праці

Доцільно розглянути кожний елемент цієї структури, запропонувавши учням виконати завдання.

Перший елемент. Використовуючи зміст поняття “мета”, наведіть приклади мети.

Другий елемент. Для роз’яснення структурного елемента “засоби досягнення мети” слід спочатку пояснити учням, що засоби – це прийоми або способи дій, гроші, знаряддя праці. Чим ширший набір засобів, якими володіє суб’єкт діяльності, тим більше можливостей у нього виконати цю дію. Учням пропонується замислитися над тим, чи збігаються висловлювання: “Для такої людини всі засоби підходять” та “мета виправдовує засоби”.

Можна запропонувати два висловлювання, в яких відтворено іншу точку зору:

– “Характер засобів повинен бути таким, як характер мети, тільки тоді засоби можуть привести до мети… Негідні засоби згодяться тільки для негідної мети”. (Російський філософ М. Чернишевський)

– “Мета, яка вимагає негідних засобів, не є гідною метою. (Німецький філософ К. Маркс)

Запитання для учнів У чому сенс наведених висловлювань?

Третій елемент можна охарактеризувати на прикладах з життя. Четвертий елемент розглядається у співвідношенні з метою.

Запитання

1. Чи завжди результат діяльності втілює задум, відповідає поставленій меті?

2. Як ви розумієте крилатий вислів “Хотіли як краще, а сталося як завжди!”

Праця є одвічним процесом спільної діяльності людей, основою їх суспільної організації. Під час праці формуються зв’язки між людьми в суспільстві. Праця формує людину як особистість і сприяє її самореалізації.

Поняття спілкування. Мова та її сутність

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті та розумінні партнерами одне одного. Суб’єктами спілкування є живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування постає усвідомленим, зв’язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, той, що одержує її, – реципієнтом.

У спілкуванні можна виділити ряд аспектів: зміст, мета і засоби. розглянемо їх докладніше.

Зміст спілкування – інформація, яка передається під час контакту від однієї живої істоти іншій. Це можуть бути відомості про внутрішній (емоційний і т. ін.) стан суб’єкта, про обстановку в зовнішньому середовищі. Найбільш різноманітна за змістом інформація надходить у разі, якщо суб’єктами спілкування є люди.

Мета спілкування відповідає на запитання “Для чого істота спілкується?” У тварини мета спілкування не виходить зазвичай за рамки актуальних для неї біологічних потреб. У людини ж цілі можуть бути дуже і дуже різноманітними, виступаючи засобом для задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб.

Засоби спілкування – способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншої.

Кодування інформації – це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою органів відчуттів, мови й інших знакових систем, письма, технічних засобів запису і збереження інформації.

Мова – це не тільки засіб порозуміння між людьми. У мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так боляче б’є по народові зречення рідної мови чи зневага до неї, що є аналогічною неповазі до батька й матері.

Це ще один доказ того, що мова передається генетично з роду в рід, від дідів і прадідів онукам. Павло Мовчан пише у своїй статті: “мова – це п’ята ефірна стихія, яка облягає національний простір, і зменшення її сфери призводить до утворень своєрідних озонних отворів, через які вривається чорна енергія, що деморалізує народ…

Зміна мови призводить до зміни антропологічного типу. Зменшується об’єм пам’яті, відповідно зазнають змін і півкулі мозку. Якщо замість 40 найменувань криги у балкарців чи 30 назв снігу у ненців вживається лише одна – просто “сніг” і просто “крига”, то, зрозуміло, це не може не позначитись на всіх параметрах того чи того генотипу”.

Спілкування – найважливіша функція мови. Вона є універсальним засобом обміну інформацією в просторі і часі. Комунікативній функції підпорядковані інші її функції, зокрема експресивна. Полягає вона в тому, що саме завдяки мові ми виражаємо свій внутрішній світ, репрезентуємо себе. “Заговори – і я тебе побачу”, – стверджували античні мудреці.

Людина, що досконало володіє мовою, найкраще може себе показати, розкрити свій духовний світ через спілкування. Мова виконує мисле-творчу функцію. Українська мова, як і всяка інша, є засобом формування думки. Адже вільним володіння мовою вважається тоді, коли людина мислить і говорить цією мовою одночасно. Додамо, що мислення відбувається у формі тієї мови, якою ми найкраще володіємо, тобто рідної. Отже, сам процес мислення має національну специфіку, яка зумовлена національним характером, німецький філософ Гегель зазначав: “Коли всі мислять однаково, значить ніхто не мислить”. Оригінальність нашого мислення залежить від знання мови і здатності користуватися нею під час думання.

Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова народу, доти живий і народ, що нема насильства більш нестерпного, ніж те, яке прагне відняти у нього спадщину, створену численними поколіннями його предків. Ці Кобзареві думки перегукуються з роздумами визначного педагога К. Ушинського: “Відберіть у народу все – і він усе може повернути; але відберіть мову – і він ніколи вже більш не створить її; вимерла мова в устах народу – вимер і народ. Та якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, то що ж повинна відчувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової особистості народу?”

ІV. підсумок уроку

Евристична бесіда

1. Як ви вважаєте, чи відбувається спілкування, коли людина читає книгу, виступає з лекцією, дивиться телевізор?

2. Що означає спілкування з природою?

3. Зробіть висновок: що ми розуміємо під спілкуванням?

4. Для чого людині необхідно спілкуватися?

5. Зробіть висновок про роль спілкування в житті людини.

V. Домашнє завдання

Підготуйте публічний виступ на тему “Мова – сила народу”.