НАЙПРОСТІШІ
УРОК № 12
Тема. Тип Губки.
Мета: ознайомити учнів із загальною характеристикою й різноманітністю багатоклітинних тварин, сформувати у школярів поняття про тип Губки.
Обладнання й матеріали: підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати загальну характеристику й різноманітність багатоклітинних тварин і представників типу Губки.
Базові поняття й терміни: багатоклітинні тварини, тип Губки
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I.
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності ж
Обговорення питання
Як ви думаєте, чим клітини одноклітинних організмів відрізняються від клітин багатоклітинних організмів?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
1. Багатоклітинні тварини
З огляду на відповіді учнів на питання, запропоноване на початку уроку, учитель може розпочати розповідь про будову багатоклітинних тварин і їхні відмінності від одноклітинних і колоніальних форм.
Тіло багатоклітинних тварин складається
Для життєвого циклу багатоклітинних організмів характерний складний індивідуальний розвиток, у процесі якого із заплідненого яйця формується дорослий організм. При цьому запліднене яйце поділяється, і клітини, що утворилися, диференціюються на зародкові листки й зачатки органів.
Зоологи поділяють багатоклітинних на дві групи: променисті (радіально симетричні), або двошарові, і двобічносиметричні, або тришарові.
Променистим притаманні кілька площин симетрії й радіальне розташування органів навколо головної вісі тіла. У процесі індивідуального розвитку у них утворюються тільки два зародкових листки ектодерма й ентодерма. До променистих зараховують тип Кишковопорожнинні.
Але більшість тварин належить до двобічносиметричних. На відміну від променистих вони мають одну площину симетрії, що поділяє їхнє тіло на дві дзеркально однакові половини – ліву й праву. Крім ектодерми й ентодерми у них утворюється третій зародковий листок – мезодерма, за рахунок якого розвивається багато внутрішніх органів. Такі тварини називаються також тришаровими.
2. Загальна характеристика типу Губки
Губки – це винятково своєрідні тварини. їхній зовнішній вигляд і будова настільки незвичні, що довгий час не знали, куди зарахувати ці організми – до рослин чи тварин. Лише в другій половині XVIII століття, коли докладніше було вивчено життєдіяльність губок, не залишилося сумнівів у їхній приналежності до світу тварин.
Серед багатоклітинних тварин вони, безсумнівно, є найбільш примітивно організованими істотами, про що свідчать простота будови їхнього тіла й значна самостійність клітин, що його утворюють.
Це нерухливі тварини, прикріплені до дна або різних підводних предметів. Серед губок зустрічаються одиночні й колоніа льні види. У сприятливих умовах губки утворюють іноді суцільні нарости на підводних предметах. Більшість губок належить до морських тварин. З 5 000 видів губок лише близько 150 видів живуть у прісних водоймах.
Якщо розглядати губку і навіть розрізати її, то в ній не можна знайти жодних помітних неозброєним оком органів. Можна помітити тільки шорсткувату на дотик речовину, пронизану порожнечами й каналами. Під час вивчення губки під мікроскопом у ній можна розрізнити два елементи: кістяк і паренхіму. Кістяк складається із кремнієвих голок, або спікул, склеєних між собою в пучки прозорою речовиною – спонгіном. Пучки спікул утворюють більш-менш правильну сітку або просторові грати в тілі губки. Форма спікул і архітектоніка кістяка, тобто розташування спікальних пучків, мають діагностичне значення і є характерними для кожного виду.
До складу губки входить кілька типів клітин. Зовні губка покрита дермальними (дерма – шкіра) клітинами. Внутрішні порожнини, так звані джгутикові камери, вистелені клітинами, що мають довгий джгут, який постійно рухається. Є клітини, які беруть участь у роботі з утворення кремнієвих спікул. Амебоцити мають потенційну можливість утворювати всі інші клітинні елементи. Нервові клітини у губок відсутні.
Порожнини, якими пронизане усе тіло губки, утворюють найважливішу, так звану іригаційну систему, що поділяється на дві частини – привідну й відвідну. Привідна система починається численними порами на поверхні губки й розгалужується в привідні канали і порожнини. Канали відвідної системи, поступово зливаючись один з одним у більші протоки, підходять також до поверхні губки і впадають у спеціальні отвори.
Тонкі стінки всюди відокремлюють привідну систему каналів від подібної до неї відвідної, і між ними ніде немає безпосереднього зв’язку. Такий зв’язок відбувається тільки в джгутикових камерах. Рух джгутів у джгутикових камерах є тим двигуном, що викликає безперервний рух води через все тіло губки. Джгути виконують постійні гвинтоподібні рухи. Таким чином, колена з незліченної безлічі камер виконує роль насоса. їхні об’єднані зусилля примушують воду входити в пори, проходити всю складну систему каналів і викидатися через спеціальні отвори.
Сидячий спосіб життя губок робить їх схожими на рослини. Однак окремі їхні клітинні елементи мають разючу рухливість.
Губки живляться висячими у воді частинками. Губки позбавлені вибірковості й захоплюють як поживні, так і непоживні речовини. Від неїстівних часток губка поступово звільняється. Разом зі струменем води в тіло губки надходить кисень.
Назва “губка” асоціюється з миттям у лазні. Насправді для цих цілей можна використовувати тільки губки однієї групи – рогові (точніше, їх спеціально оброблені кістяки), у яких кістяк утворений волокнами спонгіну, речовини, близької за структурою до шовку. У більшості ж губок кістяк складається з безлічі дрібних кремнієвих або кальцієвих голочок і для миття їх використовувати аж ніяк не можна.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Робота з підручником
Школярі працюють із малюнком на с. 52, ознайомлюються з особливостями живлення губок. Потім вони читають текст “Будова губок” на с. 53.
Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1, 2 на с. 54.
Робота із зошитом
Виконати завдання в зошиті [3, с. 16, 17].
V. Самостійна робота учнів
Учні ознайомлюються з рубрикою “Запам’ятайте найважливіше” на с. 54, при необхідності записують висновки в зошит.
VI. Підсумки уроку
Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.
VII. Домашнє завдання
У підручнику [1] прочитати § 12, відповісти на запитання 4-6 після параграфа на с. 54. У зошиті [2] підготуватися до лабораторної роботи № 3 “Вивчення будови прісноводної гідри”.
У зошиті [3, с. 16, 17] виконати завдання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)