Довідник з біології
ТВАРИНИ
ЦАРСТВО ТВАРИНИ
ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)
ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВ’ЯКИ (PLATHEMINITHES)
Представники типу Круглі черв’яки поширені повсюдно. Зустрічаються вільноживучі круглі черв’яки і паразити людини, тварин і рослин. їх розміри – від десятків і сотень мікрометрів (грунтові нематоди) до декількох метрів (нематода кашалота). Кількість видів – близько 500 тис.
Основні ароморфози типу: первинна порожнина тіла; наявність заднього відділу кишечнику й анального отвору; різностатеві.
Морфофізіологічна
Стінка тіла круглих черв’яків представлена шкірно-мускульним мішком, до складу якого входять кутикула, гіподерма (епітеліальна тканина) і один шар поздовжніх м’язових волокон. Кутикула не має клітинної будови, вона виділяється гіподермою; основна її функція – захисна.
Порожнина тіла первинна (псевдоцель). Вона є простором між стіною
Травна трубка має три відділи – передній, середній і задній. Вона починається ротовим і закінчується анальним отвором. Ротовий отвір оточений кутикулярними губами. У деяких круглих черв’яків (гострик) стравохід утворює розширення – бульбус.
Система виділення представлена шкірними залозами – видозміненими протонефридіями. Рідкі продукти обміну поступають у порожнинну рідину, де знешкоджуються особливими клітинами, потім через шкірні залози виділяються назовні.
Нервова система складається з головних нервових вузлів (гангліїв), навкологлоткового кільця, яке охоплює стравохід, і поздовжніх стовбурів, з яких найбільш розвинені спинний і черевний. Стовбури сполучені перемичками. Органи чуття розвинені слабо і представлені органами дотику (горбочки або щетини навкруги рота) і органами хімічного чуття. У морських нематод в області стравоходу можуть бути світлочутливі рецептори у вигляді пігментних плям.
Кровоносна і дихальна системи відсутні.
Більшість круглих черв’яків різностатеві. Характерні ознаки статевого диморфізму (зовнішні відмінності самця і самки). Статева система має трубчасту будову: у самки – парні яєчники, яйцепроводи, матки і непарна піхва; у самця – непарні сім’яник, сім’япровід, сім’явивержувальний канал, який відкривається в задню кишку. Розмноження статеве. Розвиток звичайно відбувається з неповним перетворенням.
Класифікація. Згідно р класифікацією В. О. Догеля, тип Круглі черв’яки включає 5 класів: 1. Клас Власне круглі черв’яки, або Нематоди (Nematoda). 2. Клас Черевовійчасті (Gastrotricha). 3. Клас Кінокринхи (Kinokrinchi). 4. Клас Волосатики (Gordiacea). 5. Клас Коловратки (Rotatoria).
За чисельністю і значенням найбільшим є власне клас круглі черв’яки, або нематоди, до якого відносяться паразити людини. Решта класів не містить форм, патогенних для людини. Для нематод – паразитів людини і тварин характерний складний цикл розвитку. Типовим представником даного класу є аскарида людська.
Рис. 57. Розтята самка аскариди: 1 – рот з губами; 2 – глотка; 3 – кишка; 4, 6 – яйцепровід; 5 – матка.
Аскарида людська. Викликає захворювання аскаридоз.
Великий черв’як, біло-рожевого кольору. Самка досягає 20-40 см. в довжину, самець – 15-20 см. Тіло веретеноподібне. Ротовий отвір оточений трьома кутикулярними губами – дорсальною і двома вентральними. Кишечник у вигляді прямої трубки. У заплідненої самки на межі передньої і середньої третини тіла є кільцеве поглиблення – перетяжка. Яйця крупні, овальної або округлої форми, покриті трьома оболонками. Зовнішня має горбисту поверхню, при знаходженні в кишечнику забарвлюється пігментами фекалій у бурий колір, середня – глянсувата, внутрішня – волоконна. Локалізується в тонкому кишечнику.
За поширеністю аскаридоз поступається тільки ентеробіозу. Зустрічається по всій земній кулі, за винятком Арктики і посушливих районів (пустель і напівпустель).
Рис. 58. Поперечний розріз тіла самки аскариди: 1 – кутикула; 2 – гіподерма; З – бічні видільні канали; 4 – м’язи; 5 – черевний нервовий стовбур; 6 – матка; 7 – яєчник; 8 – кишка; 9 – спинний нервовий стовбур; 10 – первинна порожнина тіла.
Життєвий цикл. Паразитує тільки у людини. Геогельмінт. Запліднена самка відкладає яйця в тонкому кишечнику (до 240 000 на добу). Для подальшого розвитку яйця обов’язково повинні потрапити в зовнішнє середовище, у кишечнику розвитку не відбувається через відсутність кисню. В грунті при оптимальній вогкості та температурі 20-25°С в яйці через 21-24 діб розвивається жвава личинка. При більш низькій або високій температурі терміни розвитку міняються. На відміну від дорослих форм личинка є аеробом і потребує кисню. З грунту яйця зі жвавими личинками, що містяться всередині, можуть потрапляти з овочами, фруктами або водою в кишковий тракт людини. Яйце, яке проковтнули, проходить в кишечник, де оболонка яйця розчиняється і з нього виходить личинка. Вона проникає крізь стіну кишечника, потрапляє в кровоносні судини та мігрує по організму. Разом із струмом крові личинка потрапляє в печінку, потім в праве серце, легеневу артерію та капіляри легеневих альвеол. Починаючи з цього моменту личинка переходить до активного пересування. Вона буравить стіну капілярів, проникає в порожнину альвеол, в бронхіоли, бронхи, трахею і, нарешті, в глотку. Звідси личинки повторно заковтуються разом із слиною і знову потрапляють у кишечник, де перетворюються на статевозрілі форми.
У цілому міграція продовжується близько двох тижнів. Перетворення в дорослу форму відбувається протягом 70-75 діб. Термін життя дорослих осіб складає 10-12 міс. Нижній поріг температури, при якому можливий розвиток яєць аскариди – близько 12-13°С, верхній – близько 36°С. При температурі нижче мінімальної яйця аскарид, не розвиваючись, можуть зберегти життєздатність і, набираючи в теплі сезони так звану “суму тепла”, досягати інфазивної стадії. Ряд дослідників вважають, що людина може заражатися яйцями свинячої аскариди, які морфологічно не відмітні від людської, при цьому можлива міграція личинкових стадій, але статевозрілі форми не утворюються.
Патогенна дія личинкової і статевозрілої форм на організм людини неоднакова. Личинкові стадії викликають сенсибілізацію (алергічні реакції) організму білковими продуктами обміну і враження тканини печінки та, перш за все, легенів. Дія на організм статевозрілих форм різноманітна. Основну роль відіграє інтоксикація організму токсичними продуктами життєдіяльності гельмінтів, внаслідок чого виникають порушення з боку травної, нервової, статевої систем тощо.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)