Історія економічних вчень
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
У чому сутність методології раннього інституціоналізму?
Методологія інституціоналістів передбачала:
– широке використання описово-статистичного методу;
– застосування історико-генетичного методу;
– вихідними та основоположними категоріями інституту вони вважали сукупність правових норм, звичаїв, традицій. Інституціоналізм, таким чином, є якісно новим напрямом економічної думки. Він увібрав у себе кращі теоретико-методологічні дослідження кон’юнктури ринку
Подібні погляди мав М. Блауг, який вважав, що при спробі визначити сутність “інституціоналізму” ми виділяємо три суттєві риси в галузі його методології:
– невдоволення високим рівнем абстракції, притаманним неокласикам, особливо статичним характером ортодоксальної теорії ціни;
– прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками або віра у переваги міждисциплінарного підходу;
–
За деякими оцінками, виникнення інституціонального напряму в економічній думці припадає на час опублікування монографії Т. Веблена “Теорії дозвільного класу”, тобто на 1899 р. Однак, ураховуючи пізніші не менш значущі публікації Дж. Коммонса й У. Мітчелла, які означали зародження нових течій у рамках інституціоналізму, чітке формування ідей і концепцій цього напряму економічної теорії в єдине ціле припадає все ж на 20-30-ті роки XX ст.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)