Тема. ПОПУЛЯЦІЯ, ЕКОСИСТЕМА, БІОСФЕРА
УРОК 29. УГРУПОВАННЯ ТА ЕКОСИСТЕМИ. СКЛАД І СТРУКТУРА УГРУПОВАНЬ
Цілі уроку: розглянути особливості угруповань живих організмів та екосистем, проаналізувати склад і структуру угруповань; розвивати вміння використовувати раніше засвоєні знання; виховувати ініціативність та вміння відстоювати свою точку зору.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації з прикладами угруповань живих організмів та екосистем, схеми, які демонструють склад і структуру угруповань.
Базові
ХІД УРОКУ
I. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Які біотичні чинники вам відомі?
2. Які абіотичні чинники вам відомі?
3. Чому антропогенні чинники виділяють в окрему групу?
4. Як організми пристосовуються до існування в різних середовищах?
5. Яке значення мають біологічні ритми для живих організмів?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами
Угруповання й неживе середовище функціонують разом як екологічна система (екосистема). Угрупованню відповідає термін біоценоз, а екосистемі – біогеоценоз. Таким чином накладаються не тільки два терміни – екосистема (запропонований А. Тенслі) і біогеоценоз (запропонований В. М. Сукачовим), а й два дещо різні підходи. Екосистемою, наприклад, може бути, за широким трактуванням західних учених, і океан, і крапля води. В уявленні В. М. Сукачова, біогеоценоз – це екосистема в межах конкретного фітоценозу.
З екологічної точки зору, критеріями виділення біоценозів і біогеоценозів є видовий склад флори й фауни, часова тривалість системи та просторових меж. Угруповання можна назвати біоценозом лише тоді, коли воно відповідає таким критеріям:
1.Має характерний видовий склад. Існує дві характерні групи видів:
А) домінантні види, які формують зовнішній вигляд біоценозу (очеретовий, сосновий, ковиловий, сфагновий, вересовий), причому кожен з них має свою особливу, неповторну зовнішність;
Б) субдомінантні види, які хоч і не виділяються так виразно, як перша група, але своєю присутністю віддзеркалюють умови місцезростання. Характерні види вказують на ці специфічні умови середовища, хоча часто не є видами-домінантами.
2. Має необхідний набір видів. Біоценоз є системою, у межах якої реалізується обіг матерії й енергії, що здійснюється між компонентами біоценозу й середовища. Тому біоценозом може називатися лише така система, яка містить усі елементи, необхідні для реалізації обігу матерії.
Будь-який із виділених біоценозів буде відрізнятися від іншого за цілим рядом параметрів. Це не тільки видовий склад фіто-, зоо-, мікробіоценозів, але й умови навколишнього неживого середовища. Важко знайти у природі однакові за всіма параметрами угруповання, оскільки важко знайти однакові умови формування та функціонування біоценозу. Відмінності в різних угрупованнях пов’язані насамперед з екологічними умовами існування біоценозів.
Екологічна структура – це закономірне, типове співвідношення певних видів до умов навколишнього середовища та зв’язок усього угруповання з основним компонентом цього біоценозу.
Під видовим складом біоценозу розуміють набір рослин, тварин, мікроорганізмів, який є у певному біоценозі, включаючи всі групи організмів (види всіх типів). Для кожного біоценозу характерні свій особливий набір видів та їх певна кількість і співвідношення. Одні біоценози надзвичайно багаті (тропічний ліс), інші – бідні (тундри, пустелі).
Під просторовою структурою біоценозу слід розуміти закономірне розміщення структурних елементів угруповання стосовно одне до одного. Кожен організм угруповання займає тільки йому властиве місце, яке відповідає вимогам організму та взаємовідносинам певного елемента біоценозу як з іншими організмами, так і з топічними умовами. Така неоднорідність біоценозу зумовлена насамперед неоднорідністю умов, абіотичних факторів зокрема. Значний вплив на просторову структуру угруповання мають динамічні процеси, що відбуваються в біоценозі. Як правило, організми угруповання розміщуються в просторі відповідно до кількості сонячної енергії, яка їм необхідна для повноцінного функціонування. У більш концентрованому вигляді це проявляється у водних екосистемах, хоча властиве, безперечно, і екосистемам суші.
Яскравим прикладом просторового розміщення складових угруповання є ярусність лісу. Наприклад, у широколистяному лісі виділяється п’ять-шість ярусів: перший (верхній) ярус утворюють дерева першого розміру (дуб, липа, береза); другий – дерева другого розміру (горобина, дикі яблуні та груша); третій ярус складає підлісок (ліщина, шипшина, жимолость); четвертий і п’ятий яруси утворені відповідно високими (чистець лісовий, багно) і низькими (журавлина) травами й чагарниками; у шостому ярусі – низькі приземні трав’янисті рослини (мохи, копитень). Є також відповідна кількість між’ярусних рослин – водорості, лишайники на стовбурах і гілках, типові епіфіти й ліани. Ярусність виявляється й у трав’янистих угрупованнях (луки, степи та ін.). Різна глибина проникнення та розміщення активної частини кореневих систем забезпечує відповідну ярусність і підземним органам. До того або іншого ярусу рослинності переважно пристосовані також тварини, що входять до складу біоценозу.
В угрупованні можна виділити й горизонтальну структуру. Пов’язано це насамперед з тим, що в будь-якому угрупованні можна знайти окремі ділянки, які будуть сильно відрізнятися від самого угруповання. Це є прямим наслідком неоднорідності – мозаїчності поверхні, насамперед, грунтового шару, вологості, виходів материнської породи.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Дати відповіді на питання:
1. Що таке угруповання?
2. Чим угруповання відрізняється від екосистеми?
3. Яку структуру мають угруповання живих організмів?
4. Навіщо потрібно вивчати угруповання живих організмів?
V. Домашнє завдання
(2 votes, average: 3,50 out of 5)